-
Критерії та показники підприємницького ризику
У загальному процесі управління підприємницьким ризиком одне з центральних місць належить системі його показників та розрахунку їх.
У літературі, присвяченій підприємницькому ризику, немає однозначних підходів до цього питання. Наявні їх вирішення можна звести до таких варіантів:
>~ одні автори пропонують оцінювати розмір ризику за показником частоти появи певного рівня втрат, який розраховується як частка від ділення кількості втратних випадків на загальну кількість втратних і виграшних випадків;
>- друга група економістів вважає, що для цих цілей найбільше підходить математичне очікування абсолютного рівня втрат і ступеня можливого відхилення очікуваних втрат від середнього значення;
>~ треті дотримуються думки, що таким показником може бути розмір відносних втрат, який визначається як відношення абсолютних втрат від певного виду діяльності до абсолютного розміру доходу від цього виду діяльності.
Показник частоти появи певного рівня втрат відповідає за змістом показнику ймовірності виникнення втрат. Він характеризує можливість виникнення втрат того чи іншого рівня. Проте обмежувати дослідження ризикованих ситуацій лише одним показником неправомірно.
Щодо показника розміру відносних втрат, який визначається відношенням абсолютних втрат від певного виду діяльності до абсолютного розміру доходу від цього виду діяльності, то слід зазначити, що значення цього показника буде тим вищим, чим більшою буде сума абсолютних втрат. Що саме цей показник характеризує і де конкретно в управлінні ризиком він може використовуватись? Припустити, що зазначений показник адекватний імовірності втрат не можна, бо значення ймовірності втрат є обернено пропорційним до самого розміру втрат. Інше припущення, що відносний розмір втрат може бути використаний у розрахунках безпосередньо до абсолютного їх значення, теж безпідставне, оскільки втрати — це категорія первинна порівняно з будь-якими іншими показниками, що стосуються ризику.
Таким чином, цей показник повною мірою не може характеризувати підприємницький ризик. Він придатний лише для аналітичних цілей. Математичне очікування показника абсолютного рівня втрат є більш прийнятним, проте з точки зору певної системи воно не дає вичерпної оцінки ризику.
Отже, для характеристики та вимірювання підприємницького ризику слід використовувати систему показників, яка має відповідати таким вимогам:
а) ґрунтуватися на теорії ймовірності, оскільки підприємницький ризик — категорія ймовірнісна;
б) мати конкретне використання в управлінні ризиком (оцінювати рівень ризику, враховуватися під час розроблення певних антиризикованих заходів, братися до уваги при здійсненні ризикованих операцій тощо);
в) ураховувати різні за змістом і формою показники ризику (абсолютні, відносні, порівняльності ризиків).
До системи показників ризику належать такі показники:
>- абсолютні;
>- імовірності виникнення втрат;
>- порівняльності рівнів ризику.
Абсолютні показники ризику є величиною можливих втрат у вартісному виразі від здійснення ризикованих господарських операцій. Вони використовуються для:
>- встановлення видів підприємницького ризику (допустимого, критичного, катастрофічного);
>- визначення ймовірності втрат певного рівня. Знаючи їхній розмір, на основі кривої ризику встановлюється ймовірність втрат, які будуть у плановому періоді;
>- розроблення конкретних заходів щодо зменшення негативного впливу ризику на результати виробничо-господарської діяльності фірми.
Показники ймовірності виникнення втрат належать до групи відносних показників. Вони дають змогу виробляти узагальнену оцінку ризику, приймати рішення про здійснення ризикованих операцій чи відмову від них.
Показники порівняльностірівнів ризику застосовуються при виборі варіантів здійснення господарських операцій, наприклад вкладення коштів у різні проекти.
Абсолютний розмір втрат — величина імовірна. Інакше кажучи, вони можуть бути в реальній дійсності більшими або меншими від очікуваних. У зв'язку з цим слід розрізняти такі втрати від ризику:
>- максимальні ймовірні;
>- очікувані ймовірні;
>- мінімальні ймовірні.
Максимальні ймовірні втрати можуть виникати за найбільш несприятливих умов, якими характеризуються ризиковані ситуації.
Очікувані ймовірні втрати — це найбільш можливі втрати, розраховані на основі чинників ризику, поява і дія яких є найреальнішими.
Мінімальні імовірні втрати можуть бути за найсприятливіших умов, коли негативний вплив окремих чинників є найменшим.
Дані про максимальні та мінімальні ймовірні втрати застосовуються при проведенні аналізу ризикованих ситуацій та з метою визначення різних параметрів розсіювання (стандартного відхилення, дисперсії тощо), які використовуються у розрахунках показників порівняльності рівнів ризику.
Способи розрахунку очікуваних, максимальних та мінімальних імовірних втрат однакові. При цьому різні розміри втрат зумовлюються різною інтенсивністю дії чинника ризику (мінімальною, максимальною, очікуваною).
Методика визначення втрат (абсолютних показників) залежить від виду підприємницької діяльності, конкретних чинників і джерел ризику та наслідків, спричинених ними.
У виробничому підприємництві розмір втрат від ризику розраховується так:
а) від можливого зниження обсягу виробництва і реалізації продукції:
Методика оцінювання підприємницького ризику. Оцінювання ризику на основі показників імовірності виникнення втрат певного рівня може використовуватись у відповідних розрахунках за минулий період, коли вже відома вся кількість втратних і виграшних випадків. Для планового періоду, в якому втратні випадки накопичуються поступово і їхня кількість буде відома аж наприкінці цього періоду, такий підхід прямого оцінювання ризику неможливий. Постає запитання, як оцінити в певній ситуації рівень підприємницького ризику, що періодично може виникати? Це завдання розв'язується за допомогою попередньо побудованої на основі даних минулих років кривої розподілу ймовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку (кривої ризику). Якщо при визначенні ймовірності втрат за минулі роки порівнювалась кількість втратних випадків певного рівня із загальною кількістю втратних і виграшних випадків, то для її розрахунку в плановому періоді досить знати розмір втрат. На основі кривої ризику встановлюється рівень імовірності, який відповідає певному розміру втрат.
Отже, сутність проблеми зводиться до побудови кривої ризику. Послідовність цього процесу така. На першому етапі встановлюються зони ризику, в межах яких втрати не перевищують певного визначеного рівня.
Залежно від розміру втрат можуть бути чотири зони ризику:
>- безризикова;
>~ допустимого ризику;
>- критичного ризику;
>- катастрофічного ризику.
Безризиковою є зона, де немає будь-яких втрат при здійсненні господарських операцій.
Зона допустимого ризику характеризується можливим розміром втрат, що не перевищують розміру очікуваного прибутку. У найгіршому разі фірма може втратити весь прибуток, в іншому — за умови сприятливого збігу обставин втрати будуть незначними.
Основні риси зони допустимого ризику такі:
>- часті випадки настання ризику;
>- незначний розмір втрат, що випадає на одну ризиковану ситуацію;
>- велика ймовірність виникнення втрат певного рівня; >~ втрати піддаються точному розрахунку в межах одного року; >- настання ризикованих подій не приводить систему до зміни певних цілей.
Зона критичного ризику — це зона, в якій можливий розмір втрат перевищує прибуток, але не більше, ніж розмір виручки. Інакше кажучи, коли будуть втрати в зоні критичного ризику, то підприємець може не тільки не одержати ніякого прибутку, а й втратити всі кошти, вкладені в господарську справу.
Характерними ознаками критичного ризику є:
>- нечасті випадки настання ризику;
>- середній рівень імовірності виникнення певного рівня втрат;
>- порушення системи такою мірою, яке призводить до зміни поставлених цілей.
Зона катастрофічного ризику — найнебезпечніша, можливі втрати в якій перевищують виручку і можуть досягти розміру, що дорівнює майновому стану підприємства.
До катастрофічного ризику прирівнюють ризики, пов'язані з прямою небезпекою для життя працівників, виникненням екологічних катастроф, незалежно від розміру втрат.
Основними рисами зони катастрофічного ризику є:
>- вкрай рідкісні випадки настання ризику;
>- дуже низька ймовірність виникнення втрат певного рівня;
>- низький рівень передбачуваності ризику або навіть і сумнівність його передбачення;
>- настання ризику може призвести до банкрутства, краху або ліквідації фірми.
Водночас було б некоректним стверджувати, що критичний чи катастрофічний ризик є взагалі недопустимим. Усе залежить від того, яка ймовірність виникнення того чи іншого ризику і які допустимі його рівні. Маючи такі дані, можна дійти висновку щодо здійснення чи нездійснення ризикових підприємницьких операцій.