- •Упраління ризиками комерційного банку Визначення ризиків та їх класифікація
- •Оцінка й управління кредитним ризиком Сутність та напрями управління кредитним ризиком
- •Класифікація кредитних ризиків
- •Факторний аналіз кредитного портфеля на предмет ризикованості в цілому
- •Система показників аналізу кредитного портфеля банку
- •Аналіз динаміки аналітичних показників кредитного портфеля дирекції банку
- •Факторний аналіз кредитного ризику за видами класифікованих кредитів
- •Розрахунок обсягу класифікованих кредитів по установі
- •Оцінка управління кредитними ризиками
- •Основні види лімітів та нормативів
- •Аналіз і оцінка управління валютним ризиком
- •Операції комерційних банків з іноземною валютою за ініціатором проведення
- •Валютний ризик, тис. Грн
- •Це значення було знайдено у результаті розв’язку задачі мінімізації виразу (1). Отже, формула (2) набуває вигляду:
Аналіз і оцінка управління валютним ризиком
Кожний банк, перш ніж здійснювати операції, пов’язані з валютним ризиком, повинен ознайомитися з усією складністю сфери управління ним та його аналізу та зрозуміти її. Особливе значення має створення відповідних систем оцінки валютного ризику.
Валютний ризик — це ризик потенційних збитків від зміни валютних курсів. Розрізняють операційний, трансляційний та економічний валютні ризики. На жаль, в економічній літературі не існує загальновизнаних визначень цих типів ризиків, особливо стосовно економічного валютного ризику.
Операційний валютний ризик визначають як можливість неотримання прибутку в результаті впливу зміни валютного курсу на грошові потоки. Природно, що негативні зміни у прибутковості банку призведуть до зміни у його вартості.
Трансляційний валютний ризик виникає у разі невідповідності між активами та пасивами, вираженими у різних іноземних валютах.
Економічний валютний ризик визначають як можливість несприятливого впливу зміни валютного курсу на економічний стан банку.
Політика банку щодо управління валютним ризиком охоплює такі напрями:
-
вибір певних операцій в іноземній валюті, які проводитиме банк;
-
установлення лімітів для валютних позицій;
-
установлення правил бухгалтерського обліку для переоцінки валютних позицій;
-
організацію аналітичної роботи.
Операції комерційних банків з іноземною валютою залежно від ініціатора проведення операцій можна поділити на три групи:
-
Операції, які здійснюються з ініціативи банків-кореспондентів (зовнішні операції).
-
Операції, які здійснюються з ініціативи клієнтів (клієнтські операції).
-
Операції, які здійснюються з ініціативи самого банку (внутрішні операції) (табл. 13.8).
Таблиця 13.8
Операції комерційних банків з іноземною валютою за ініціатором проведення
Зовнішні операції |
Клієнтські операції |
Внутрішні операції |
|
|
|
Успіх проведення операцій з іноземною валютою залежить від наявності валютної позиції кожного банку. Валютна позиція — це співвідношення вимог та зобов’язань банку в іноземній валюті. Стан валютної позиції є головним чинником виникнення валютного ризику.
У банківській практиці виділяють такі позиції:
Закрита валютна позиція — позиція, яка виникає у разі збігу вимог та зобов’язань, виражених в одній валюті з урахуванням позабалансових операцій (рис. 13.3).
Рис. 13.3. Структура закритої валютної позиції
Відкрита валютна позиція — позиція, яка виникає у разі незбігу вимог у певній валюті та зобов’язань у тій самій валюті. Коли вимоги перевищують зобов’язання, виникає довга валютна позиція, або позитивна (+). Коли зобов’язання перевищують вимоги, виникає коротка валютна позиція, або негативна (–) (рис. 13.4).
Рис. 13.4. Структура відкритої валютної позиції
Комерційний банк набуває право на відкриту валютну позицію з дати отримання ним від Національного банку дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями і втрачає це право з дати відкликання ліцензії Національним банком та/або припинення дозволу на здійснення операцій із валютними цінностями.
З даних табл. 13.9 ми бачимо, що банк має довгі відкриті позиції по:
російських рублях — 210;
доларах США — 2710 (3000 – 290);
і коротку валютну позицію у євро — 720 (1350 – 2070).
Необхідність проведення розрахунку валютного ризику призвела до появи поняття «загальної» валютної позиції як суми абсолютних значень довгих та коротких валютних позицій по кожній валюті. Виходячи з наведених даних розрахуємо величину загальної валютної позиції:
Загальна валютна позиція (–720) + (2710) + (210) = 3640.
Головним в аналізі валютного ризику є рух грошових коштів (а саме чітке розмежування їх надходження і відплив) через кореспондентські рахунки «ностро» та «лоро» банку. Аналіз сальдо цих рахунків є джерелом інформації про валютний ризик. Коли банк має незбалансоване сальдо на рахунках «ностро», це є свідченням про наявність відкритої валютної позиції у цій валюті.
Таблиця 13.9