20

План

План 1

1. Класифікація основних засобів і нематеріальних активів та їх вартісна оцінка 2

2. Бухгалтерський облік придбання основних засобів і нематеріальних активів 5

3. Обмін основних засобів і нематеріальних активів 7

4. Порядок та облік переоцінки основних засобів і нематеріальних активів 9

5. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів 10

6. Зменшення корисності основних засобів і нематеріальних активів та облік їх вибуття 13

7. Облік вкладень банку в статутний капітал підприємства (господарського товариства) у формі основних засобів і нематеріальних активів 14

8. Облік гудвілу 14

9. Порядок проведення інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів та відображення її результатів у бухгалтерському обліку 17

10. Порядок обліку операції застави 19

1. Класифікація основних засобів і нематеріальних активів та їх вартісна оцінка

Основні засоби - це сукупність матеріально-майнових цінностей, що діють протягом тривалого часу, зберігають натуральну форму і зношуються поступово.

До основних засобів П(С) БО 7 належать земля, будівлі, устаткування, технічні та транспортні засоби, комп'ютерна техніка, засоби зв'язку та інші матеріальні цінності зі строком корисного використання понад рік. Гранична вартість предметів, що не належать до основних засобів, регламентується Кабінетом Міністрів України.

У складі нематеріальних активів, згідно з П(С) БО 8 "Нематеріальні активи", відображаються придбані банком права користування землею, водою, об'єктами інтелектуальної власності, програмним забезпеченням тощо.

Об'єктом класифікації є основні фонди. Одиницею обліку основних фондів є інвентарний об'єкт, включаючи всі належні пристрої і приладдя, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій, або відокремлений комплекс, що складається з конструктивно з'єднаних предметів, орієнтованих на сумісне використання під час виконання певної роботи.

До нематеріальних активів - об'єктів права користуванню економічними, організаційними та іншими перевагами - належать: економічні переваги від користування монопольним становищем на ринку; право на використання економічних та інших привілеїв; гудвіл (ділова репутація).

Первісна вартість - це історична (фактична) собівартість основних засобів, що дорівнює вартості грошових коштів або справедливій вартості інших активів, колись сплачених (переданих) у зв'язку з придбанням основних засобів. За цією вартістю основні засоби зараховуються на баланс.

Залежно від умов придбання первісна вартість може визначатись ще й іншими методами:

для безоплатно отриманих об'єктів - як їхня справедлива вартість на дату придбання;

для об'єктів, внесених до статутного фонду, як погоджена засновниками справедлива вартість;

для об'єктів, отриманих в обмін на подібні до них об'єкти, - як залишкова вартість переданого об'єкта основних засобів;

для об'єктів, отриманих в обмін на відмінні від них об'єкти, - як справедлива вартість переданого об'єкта, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів, що її передано (отримано) за обміну.

Переоцінена вартість - це вартість основних засобів після їх переоцінки. Підприємство має переоцінити об'єкт основних засобів, якщо його залишкова вартість більше ніж на 10% відрізняється від справедливої вартості на день складення балансу. За переоцінки якогось одного об'єкта групи основних засобів необхідно провести переоцінку решти об'єктів цієї групи.

За переоцінки основних засобів визначають не тільки переоцінену вартість, а й скориговану суму нарахованого на цей об'єкт зносу.

Переоцінена вартість і сума зносу визначаються множенням первинної вартості та суми зносу на індекс переоцінки.

Балансова (залишкова) вартість - це первісна вартість з відрахуванням зносу.

Справедливу вартість визначено П(С) БО 19 "Об'єднання підприємств" як вартість, що її можна отримати в результаті обміну між до себе подібними, заінтересованими та незалежними сторонами.

Вона дорівнює:

ринковій вартості - за оцінювання будинків та споруд;

ринковій або залишковій вартості - за оцінювання машин та обладнання;

залишковій вартості оцінювання решти об'єктів основних засобів.

Нематеріальний актив, що його отримано банком в процесі розробки, відображається в балансі, якщо банк має:

намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, придатного для реалізації або використання;

змогу отримати певні економічні вигоди у майбутньому від його реалізації чи використання;

інформацію для достовірного визначення витрат, пов'язаних зі створенням нематеріального активу.

Невідповідність нематеріального активу зазначеним критеріям визнання означає, що витрати, пов'язані з його придбанням чи створенням, слід визнавати за витрати того звітного періоду, протягом якого їх було здійснено.

Не визнаються нематеріальними активами, але відображаються в періоді їх здійснення такі витрати: на дослідження; на підготовку і перепідготовку кадрів; на рекламу; на створення, реорганізацію банку; на формування внутрішньої ділової репутації банку; на видавничу діяльність.

Одиницею обліку основних засобів є окремий інвентарний об'єкт.

Бібліотечні фонди, внутрішня телефонна та комп'ютерна мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Для обліку активів групи "Основні засоби" використовуються рахунки:

4400 "Основні засоби"; 4409 "Знос основних засобів"; 4430 "Капітальні інвестиції за незавершеним будівництвом і за не введеними в експлуатацію основними засобами"; 4431 "Обладнання, що потребує монтажу".

Активи групи "Інші необоротні матеріальні активи" обліковуються на рахунках 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"; 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Кожному інвентаризованому об'єктові незалежно від того, де він перебуває, - в експлуатації чи в запасі, надається певний інвентарний номер, який зазначається на самому об'єкті та в інвентарній картці. Картки поділяються на такі самі групи, що й відповідні об'єкти. Ці номери зберігаються за об'єктом протягом усього часу перебування його в цій установі. Інвентарні номери об'єктів, що вибули, не можуть бути надані іншим об'єктам, котрі надійшли до установи.

Інвентарна книга обліку основних засобів наприкінці року не закривається, і записи в ній виконуються далі (наступного року).