4. Порядок та облік переоцінки основних засобів і нематеріальних активів

Переоцінена первісна вартість і сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням первісної вартості та суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Відомості про зміни первісної вартості та суми зносу основних засобів вносяться до регістрів їх аналітичного обліку.

Суми дооцінки залишкової вартості об'єкта основних засобів включаються до складу додаткового капіталу, а сума уцінки - до складу витрат.

Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінки), то збільшення має відображатися як зростання додаткового капіталу.

Результати дооцінки основних засобів відображаються так:

Д-т рахунків 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

К-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів"

одночасно:

Д-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів"

К-т рахунків 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а за недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка основних засобів").

При цьому здійснюється таке проведення:

Д-т рахунків 5100 "Результати переоцінки основних засобів", 7499 "Інші небанківські операційні витрати", аналітичний рахунок "Переоцінка основних засобів"

К-т рахунків 4400 "Основні засоби", 4500 "Інші необоротні матеріальні активи"

одночасно:

Д-т рахунків 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів"

К-т рахунка 5100 "Результати переоцінки основних засобів".

За кожним об'єктом необоротних активів банк визначає вартість, яка амортизується.

Нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється банком за визнання цього об'єкта активом (під час зарахування на баланс).

Строк корисного використання (експлуатації) основних засобів і нематеріальних активів визначається банком самостійно.

5. Облік амортизації основних засобів і нематеріальних активів

Нарахування амортизації починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів і нематеріальних активів став придатним для корисного використання, і припиняється, починаючи з першого числа місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів і нематеріальних активів.

Результат амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається на рахунках 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Нарахована сума амортизації основних засобів і нематеріальних активів відображається таким проведенням:

Д-т рахунка 7423 "Амортизація"

К-т рахунків 4309 "Знос нематеріальних активів", 4409 "Знос основних засобів", 4509 "Знос інших необоротних матеріальних активів".

Методи нарахування амортизації основних засобів і нематеріальних активів. Амортизація основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) банками нараховується із застосуванням таких методів:

прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається Діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів;

зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації. Річна норма амортизації (у%) обчислюється як різниця між одиницею та результатом добутку кореня n-ступеня (де n - кількість корисного використання об'єкта) з частки від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість;

прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної його вартості на дату, з якої починається нарахування амортизації, та річної норми амортизації, яка обчислюється залежно від строку корисного використання об'єкта, і подвоюється;

кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, цю амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на визначену суму років його корисного використання;

виробничого, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який банк очікує виробити (виконати) із використанням об'єкта основних засобів.

У разі зміни методу амортизації нарахування здійснюється згідно з новим методом, починаючи з місяця, наступного за. тим, в якому відбулися зміни.

На розмір амортизації активу впливають такі фактори:

первісна вартість;

ліквідаційна вартість;

вартість, яка амортизується;

строк корисної служби.

Суть прямолінійного методу полягає в тому, що витратами поточного періоду визнається завжди однакова частина ціни придбання активів (за відрахування певної ліквідаційної вартості) протягом усього визначеного строку їх корисного використання.

Щомісячна сума амортизаційних відрахувань (АВ) визначається формулою:

АВ = ЦП-ЛВ\N

де ЦП - ціна придбання активу; ЛВ - визначена чиста ліквідаційна вартість наприкінці строку корисного використання; N - визначений строк корисного використання, місяців.

Витрати на ліквідацію можуть іноді дорівнювати очікуваній ліквідаційній вартості. Тому для багатьох активів, які є об'єктами нарахування амортизації, ліквідаційну вартість зовсім не визначають. Визначена чиста ліквідаційна вартість - це не обов'язково вартість брухту чи того, що залишиться від активу на час завершення строку його корисного використання та списання. Ліквідаційна вартість - це вартість для іншого потенційного покупця на дату, коли власнику знадобиться його продати.