3. Чинники ефективності навчання. Неуспішність, її причини та запобігання.

Успішність засвоєння знань зумовлена складною системою психологічних факторів.

Психологами і педагогами були виділені наступні чинники, які впливають на ефективність навчання:

Зміст навчання. На успішність навчання впливає сам навчальний матеріал, його складність і значущість.

Процес навчання. Важливими чинниками, які впливають на успіх навчання, є правильно відібрані методи навчання, здійснення диференціації та індивідуалізації навчання, особливості навчальних планів та програм.

Особистість дитини. На успішне засвоєння навчального матеріалу впливають такі особливості школяра:

а) рівень розвитку довільної уваги;

б) осмисленість сприймання навчального матеріалу;

в) рівень розвитку довільної логічної пам'яті;

г) особливості розвитку мислення та уяви;

д) мотивація навчальної діяльності;

є) уміння вчитися (здібності до засвоєння знань та способів діяльності).

Особистість учителя, його характер, здібності, спрямованість, знання, професійна майстерність, ставлення до учнів, предмета, професії, інших учителів.

Як свідчить вітчизняна практика шкільного навчання, знання за обсягом шкільної програми можуть бути засвоєні кожним учнем, який не має серйозних дефектів розумового розвитку. Проте існують значні проблеми у забезпеченні необхідного рівня засвоєння навчального матеріалу у навчанні з окремих предметів.

Учням з високою успішністю властивий активний пошук способів розв’язання учбової задачі, самостійне виконання і супровід їх яскравим проявом позитивних емоцій.

В учнів з низькою успішністю в учінні помітно виявляється розумова інертність, прагнення виникати розумових зусиль, недостатній розвиток процесів абстрагування, конкретизації та узагальнення. Від заниженої здібності до учіння слід відрізняти повільний темп учбової роботи, який є індивідуально-психологічною особливістю учня і не пов'язаний безпосередньо із здібностями до учіння.

Ставлення до учіння, уміння вчитися та особливості мислення є основними факторами успішності учіння. Низький рівень розвитку цих факторів учіння спричинює низький рівень засвоєння знань.

Неуспішність в учінні можна подолати шляхом перебудови усієї системи визначальних факторів учіння. Як свідчать психологічні дослідження найбільше піддаються перебудові мотиваційні компоненти учіння, особливо у випадках, коли ставлення до учіння супроводжується розвитком широких пізнавальних інтересів, навичок інтелектуальної роботи, а також знаттям конфліктів, що виникають на основі суперечностей між інтелектуальними здібностями та недостатньою реалізацією їх в учінні. Такий конфлікт веде до формування заниженої самооцінки, яка в свою чергу, зумовлює негативне ставлення до учіння. цілеспрямоване формування в учінні адекватної самооцінки шляхом зміни соціальної позиції в класі дає можливість викликати позитивне ставлення до учіння й тим самим сприяти успішному навчанню.

Набагато важче піддається перебудові неуспішність, що є наслідком недостатнього рівня розвитку мислення. Підвищення успішності в цьому випадку вимагає цілеспрямованого формування прийомів розумової діяльності (розвиток словесно-логічного мислення, вміння конкретизувати теоретичні положення, наводити приклади, дотримуватися порядку дій у розв’язуванні учбових задач).

Неврахування вчителем індивідуальних особливостей учня (індивідуального стилю діяльності, інтересів, здібностей, особливостей нервової системи тощо) призводить до зниження його пізнавальної активності, появи негативної мотивації.