Тема 13. Порядок судового розгляду

Завдання для практичних занять

(4 години)

Теоретична частина:

1. Поняття, значення та загальні положення стадії судового розгляду.

2. Основні частини судового розгляду і їх значення.

3. Підготовча частина судового розгляду. Її завдання.

4. Судове слідство: завдання та особливості.

5. Судові дебати, їх значення, порядок і зміст. Репліки.

6. Останнє слово підсудного.

7. Поняття та процесуальне значення вироку суду.

8. Види вироків та підстави їх постановлення.

Практична частина:

Завдання та задачі.

По закінченні судового слідства суд:

1. додатково досліджує матеріали справи;

2. переходить до судових дебатів;

3. оголошує перерву не менше трьох діб;

4. виносить про це ухвалу;

5. виносить обвинувальний (виправдувальний) вирок.

Чи має право суд обмежувати тривалість судових дебатів певним часом:

1. має право у всіх випадках;

2. не має права, але може зупинити учасників судових дебатів, лише в тих випадках, якщо вони в промовах виходять за межі справи, що розглядається;

3. має право за відсутності заперечень учасників судового засідання;

4. має право за згодою прокурора;

5. має право за згодою потерпілого.

Після останнього слова підсудного суд:

1. виносить обвинувальний (виправдувальний) вирок;

2. негайно видаляється до нарадчої кімнати для постановлення вироку;

3. виносить ухвалу про перенесення розгляду справи;

4. задає йому питання;

5. оголошує перерву на невизначений строк.

Розв'язати задачі:

1. Гапко обвинувачувався в тому, що, їдучи на автомобілі «Форд» по вул. Інститутській де було багато пішоходів, проявив недбалість – незважив, як і з правого боку за ходом автомобіля до нього наблизилась Левченко. Була ожеледь, і при гальмуванні за три метри до пішохідного переходу, автомобіль закинуло і задня частина кузова вдарила потерпілу. Від одержаних тілесних ушкоджень остання померла. Провівши судове слідство, суд дійшов висновку, що Гапко не порушив правил вуличного руху, і виніс виправдувальний вирок за не доведенням участі підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Суд також відмовив у задоволені цивільного позову, заявленого дружиною померлого.

1. Чи правильно суд визначив підставу виправдання підсудного?

2. За якими підставами може бути постановлено виправдувальний вирок?

3. Вирішення цивільного позову у кримінальній справі?

2. Після дебатів, в ході яких прокурор попросив засудити Карася за ст.118 і ч.2 ст. 196 КК України до п’яти років позбавлення волі та взяти його під варту в залі суду, а адвокат – виправдати свого підзахисного, суд оголосив, що йде до нарадчої кімнати для винесення вироку, а повернувшись оголосив ухвалу про зміну Карасю запобіжного заходу з підписки про невиїзд на тримання під вартою. Обґрунтовуючи своє рішення тим, що підсудний вчинив тяжкий злочин.

1. Які порушення кримінально-процесуального закону допустив суд?

2. Як повинен був діяти суд у цій ситуації?

Завдання для самостійної роботи студентів

(4 години)

Теоретична частина:

1. Процесуальний порядок проведення судового слідства.

2. Дослідження доказів у ході проведення судового слідства.

3. Процесуальний порядок зміни прокурором обвинувачення в суді.

4. Поняття та процесуальне значення вироку суду.

5. Складові вироку та їх зміст.

6. Питання, що вирішуються судом під час постановлення вироку. Порядок їх вирішення.

Практична частина:

Завдання та задача.

Допит потерпілого проводиться:

1. після допиту свідків;

2. перед допитом свідків;

3. перед допитом підсудного;

4. тільки у закритому судовому засіданні;

5. з початку розгляду справи судом.

При провадженні судового слідства:

1. обов’язково проводиться судова експертиза;

2. може бути проведена судова експертиза;

3. проведення будь-яких експертиз заборонено законом;

4. може бути призначена судова експертиза тільки за клопотанням прокурора;

5. може бути проведена судова експертиза, якщо всі учасники судового засідання підтримають необхідність її проведення.

Учасники судового розгляду мають право в судових дебатах посилатися тільки на ті докази:

1. що визнані судом достовірними;

2. що були досліджені в судовому засіданні;

3. що не потребують доведення;

4. що є загальновідомими;

5. що вони самі надали суду.

Право останньої репліки належить:

1. прокурору;

2. захиснику;

3. підсудному;

4. судді;

5. потерпілому.

Судові дебати відкриваються промовою:

1. захисника;

2. прокурора;

3. підсудного;

4. потерпілого;

5. головуючого.

Допит підсудного провадиться:

1. за відсутності інших учасників судового розгляду;

2. обов’язково, якщо він не відмовляється від дачі показань;

3. самим потерпілим та цивільним позивачем;

4. не є обов’язковим, так як вина його доведена матеріалами кримінальної справи;

5. тільки у закритому судовому засіданні.

Допит підсудного у відсутності іншого підсудного допускається:

1. за мотивованою ухвалою суду тільки у виняткових випадках;

2. не допускається;

3. лише за згодою прокурора;

4. лише за згодою захисника;

5. лише за згодою всіх учасників судового розгляду.

Якщо свідка викликано в судове засідання за клопотанням прокурора або інших учасників судового розгляду, запитання цьому свідкові ставить спочатку:

1. суддя;

2. прокурор;

3. захисник;

4. той учасник судового розгляду, за клопотанням якого свідка викликано;

5. потерпілий.

В яких випадках допускається розгляд справи при відсутності підсудного:

1) коли підсудний є тяжко хворим;

2) коли підсудний перебуває за межами України і ухиляється від явки до суду;

3) коли справу про злочин, за який не може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі, підсудний просить розглянути у його відсутності;

4) коли про такий розгляд справи просить прокурор;

5) коли про такий розгляд справи просить захисник.

Якщо підсудний порушить порядок засідання або не підкориться розпорядженням головуючого, останній:

1. застосовує запобіжний захід;

2. попереджає підсудного про те, що в разі повторення ним зазначених дій його буде видалено з залу засідання;

3. негайно видаляє із залу судового засідання;

4. накладає штраф;

5. надсилає відповідне повідомлення за місцем роботи чи проживання.

В разі невиконання розпорядження головуючого прокурором, або захисником – головуючий:

1) видаляє їх з залу судового засідання;

2) закриває провадження у справі;

3) робить їм попередження;

4) накладає на них штраф;

5) надсилає відповідне повідомлення керівництву.

Чи вправі прокурор змінити в суді пред’явлене особі обвинувачення:

1. не вправі;

2. вправі під час судового розгляду до закінчення судового слідства;

3. може це зробити лише за згодою слідчого;

4. може це зробити лише за згодою вищестоящого прокурора;

5. може це зробити за клопотанням підсудного.

Розв’язати задачу. Святошинським районним судом м. Києва Лі був засуджений за ч.3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, Апеляційний суд м. Києва не виявив у протоколі судового засідання ніяких даних про те, що Лі було допитано під час судового слідства.

1. Яке рішення та на якій підставі має прийняти апеляційна інстанція?

2. Чи допускає кримінально-процесуальний закон можливість судового розгляду і вирішення кримінальної справи без проведення допиту підсудного?

Скласти;

окрему постанову в порядку ст. 23² КПК України та постанову про доставку приводом свідка.

Нормативний матеріал та судова практика:

1. Кримінально-процесуальний кодекс України: статті 23²,53, 53¹; глави 25-27 (статті 283-320); глава 28 (статті 321-346); пункти 8-9 ч. 2 ст. 367, 370.

2. Положення про порядок здійснення помилування, затверджене Указом Президента України № 588/2000 від12 квітня 2000 р.// Урядовий кур’єр. – 2000. - №77. – 26 квітня.

3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990 р. (пункти 13-26) (зі змінами і доповненнями).

4. Постанова Пленуму Верховного Суду України №11 «Про додержання судами України процесуального законодавства, яке регламентує судовий розгляд кримінальних справ » від 27 грудня 1985 р. (пункти 19, 20) (зі змінами і доповненнями).

5. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» від 30 травня 1997 р. (пункти 8-17).

6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 2 липня 2004 р. (пункти 12-23).

Література: 10, 21, 41, 42, 58, 61, 65, 66, 71, 72, 85, 86, 94, 109, 110, 120.