5. Економічний порядок як система узгоджених інтересів.
Поняття "економічний порядок" асоціюється з прозорим і зрозумілим для усіх суб'єктів ринку рухом потоків грошей, товарів, робіт і послуг, праці, капіталів. Одним з інтригуючих питань економічної системи є привласнення створеного продукту, капіталу та інших ресурсів. Саме відносини з приводу привласнення ресурсів визначають рівень економічного порядку (безладу) у будь-якій господарській системі. За високим рівнем економічного порядку спостерігається продуктивний рух ресурсів, практично відсутні такі негативні тенденції, як корупція, організована злочинність, розкрадання бюджетних коштів та багато інших.
Установлення економічного порядку, як показує історична практика, є дуже складним завданням для будь-якої з країн та їхніх урядів. Інтрига привласнення грошових чи інших видів ресурсів була і залишається спокусливою для усіх, хто при владі, контролі за рухом ресурсів, навіть для правоохоронних та судових органів. Розв'язання цієї проблеми потребує насамперед усвідомлення усіма членами суспільства, що економічний порядок вигідний для усіх і повинен ґрунтуватися:
- по-перше, на встановленні національно-суспільної самоорганізації задля ефективності економіки;
- по-друге, на узгодженні інтересів суб'єктів економіки з приводу привласнення капіталу та інших ресурсів.
Національна самоорганізація суспільства — конституційно і державно самоорганізована спільнота на основі єдиної національно-демократичної ідеології, самодостатньої соціально орієнтованої економічної системи, сповідування принципів загальнолюдських вартостей, добробуту і захисту громадян.
Національна самоорганізація, як і будь-яка інша, потребує відповідних матеріальних і фінансових ресурсів, що створюються у системі виробництва, фінансів, обігу. Між національною самоорганізацією суспільства й ефективністю економіки існує тісний взаємозв'язок: чим вищий рівень національно-демократичного й економічного мислення, національно-ідеологічної єдності людей, дотримання положень конституції і законів країни, правил економічних і зовнішньоекономічних відносин, тим вищий рівень продуктивності національного капіталу та ефективності виробництва національного продукту. Очевидним є той факт, що без національно самоорганізованого суспільства не може бути ефективної економіки, так само як без ефективної економіки — незалежного національно організованого суспільства. Про це свідчить історичний досвід країн з ринковою економікою. У суспільстві, сформованому на ідеології національної демократії, домінує високий рівень національної самодостатності громадян, їх патріотизму, національної гідності, міжнаціональної взаємоповаги і толерантності. У добре відпрацьованій ринковій економіці випуск продукції здійснюється з найменшими можливими витратами, а її реалізація — відповідно до вимог ринку. Конкуренція змушує підприємства зводити до мінімуму відходи виробництва й випускати лише товари, що мають попит на ринку. За наявності всіх необхідних ринкових атрибутів — національної самореалізації суспільства, економічної свободи, прав власності, конкуренції тощо — економіка стає ефективною.
Узгодження інтересів суб'єктів національної економіки. Практика переходу до ринку показує, що існують суперечності економічних інтересів різних суб'єктів національної економічної системи, які виникають через відносини власності на капітал.
Власність — це узаконене право суб'єкта на володіння капіталом чи майном, які приносять йому прибуток. Це досить спрощене визначення, але воно містить важливі складові компоненти всієї системи відносин власності на капітал чи майно (суб'єкт власності, об'єкт власності і предмет власності). Схематично взаємовідносини між трьома елементами системи власності можна зобразити так:
Центральним компонентом з даної схеми випливає "суб'єкт власності", оскільки у відносинах з "об'єктом власності" вони виражають процес виробництва, рівень використання видів капіталу, а у відносинах з "предметом власності" — процес привласнення результатів виробництва, обмінний процес і споживання.
Таблиця 1