1.Поняття та головні категорії національного ринку.

Стан економічної системи країни найповніше характеризує національний ринок, його інфраструктура та її участь у міжнародних ринках.

Національний ринок - система стійких товарно-грошових відносин між суб'єктами виробництва і суб'єктами споживання продукту країни, які встановлюються та регулюються конституцією, законами країни в межах державних кордонів.

Головними категоріями національного ринку є національна пропозиція (сукупна вартість вироблених і запропонованих у країні товарів, послуг) і національний попит (сума доходів грішми споживачів, готових купувати запропоновані товари і послуги). Між випуском товарів і послуг та рівнем їх споживання існує взаємозв'язок: зростання обсягу їх виробництва може впливати на зростання рівня споживання, а зростання попиту може стимулювати зростання обсягу виробництва.

Теорія національної макроекономіки сукупний попит окремої країни розглядає як національний. Він є складовою рівняння закону господарської збалансованості і виражає сукупний дохід грішми працюючих і непрацюючих – Г_м або наявну масу грошей споживачів. Оскільки грошова маса Г_м здійснює обіг v_г через купівлю-продаж товарів, робіт, послуг, то весь грошовий оборот v_г*Г_м виражатиме національний попит. Зростання національного попиту впливає на зростання обсягу виробництва.

Структура національного попиту здатна впливати на динаміку виробництва продукту: якщо ціна постійна, то можливе зростання обсягу виробництва за зростання попиту, якщо ціна одиниці продукту зростає, то неминучий спад обсягу виробництва, оскільки виробники не мають стимулу його підтримувати. Відсутність стимулів для підтримання обсягу виробництва можлива з двох причин:

- зростання цін зменшує попит, платоспроможність населення та рівень споживання, тобто зменшується обсяг реалізації продукту;

- зростання цін на продукцію приносить виробникам прибутки навіть за спаду виробництва, якщо індекс зростання цін вищий, ніж індекс спаду виробництва.

Попит характеризує наявні грошові доходи суб'єктів ринку, що є основою формування важливого соціального процесу - споживання. Дослідженням функції національного споживання займались Кейнс, Фішер, Модільяні та інші.

Кейнс стосовно процесу споживання вважав:

- значення граничної схильності до споживання, тобто частка споживання у кожному додатковому доларі доходу, перебуває між нулем і одиницею. Вплив бюджетно-податкової політики на економіку через мультиплікатори державних витрат чи податків зумовлений взаємозалежністю доходу і споживання;

- відношення споживання до доходу, яке називають середньою схильністю до споживання, зменшується із зростанням доходу;

- дохід є головним чинником, який визначає споживання, а відсоткова ставка значної ролі не відіграє.

Фішер розробив модель, з допомогою якої економісти аналізують особливості вибору раціональними споживачами в різні періоди часу. Ця модель описує обмеження, з якими стикаються споживачі, роблячи вибір між споживанням і заощадженням, тобто відчуваючи певні часові та бюджетні обмеження. У першому періоді споживач має дохід В1 і рівень споживання С1, у другому — дохід В2 і споживання С2. У першому періоді заощадження 3 дорівнюють доходові за винятком споживання:

3 = В1 – С1.

У другому періоді споживання дорівнює нагромадженим заощадженням, ураховуючи відсотки на ці заощадження, плюс доходи другого періоду:

С2 = (1 +р)*3 + В2,

де р — реальна відсоткова ставка.

Згідно з гіпотезою життєвого циклу, сформульованою Ф. Модільяні, доходи, якими споживач володіє протягом життя, утворюються з початкового багатства W і доходу tB, де t — час праці (10, 20, 30 і т. д. років). Споживач може розподілити свої доходи на роки, які він передбачає прожити Т і працювати t.

Тому W+ tB розподілиться рівномірно на Т років і щорічно споживатиметься:

C = (W+ tB)/T.

Національна пропозиція виражає сукупну вартість створених товарів, робіт і послуг за певний період. Вона є продуктивною силою функціонуючої праці та капіталу всієї країни. Пропозиція відображає натурально-вартісну форму створеного національного продукту Q*ц, а попит - грошову v_г*Г. У рівнянні господарської збалансованості величина v_г*Г характеризує національний попит, a Q*ц - національну пропозицію. Якщо національний попит відображає залежність між кількістю грошей Г і їх оборотністю v_г , то національна пропозиція — залежність між кількістю товарів і послуг Q, які пропонують виробники, і рівнем цін ц. Національний попит свідчить про кількість товарів і послуг, які можна закупити за певного рівня цін Q=v_г*Г/ц, а національна пропозиція відображає кількість товарів і послуг, які можна буде продати за певного рівня цін ц = v_г*Г / Q.

Головним показником рівняння господарської збалансованості (попиту і пропозиції), який регулює кількість грошей і кількість товарів та послуг, є ціна. Щоб виявити, як ці два параметри впливають на зміну реальної кількості грошей ГМ і реальної кількості товарів і послуг Q, доцільно розглянути рівняння господарської збалансованості у таких співвідношеннях його параметрів:

1. ц = v_г*Г / Q – у цьому співвідношенні ціна прямо пропорційна добуткові грошової маси та її оборотності й обернено пропорційна кількості товарів і послуг;

2. Г=Q*ц/v_г – у такому співвідношенні кількість грошей прямо пропорційна вартості валового випуску й обернено пропорційна коефіцієнту оборотності грошової маси.

Національна пропозиція — залежність між кількістю товарів і послуг Q, які пропонує сфера виробництва та сфера послуг, і рівнем цін на їх продукцію ц. Співвідношення між обсягом виробництва і ціною залежить від того, в якому проміжку часу його розглядати. У зв'язку з ним існує два види національної пропозиції: реальна і номінальна.

Реальна національна пропозиція — фізичний обсяг виробництва товарів і послуг, який вимірюється у натуральних показниках (штуках, тоннах, об'ємах, літрах тощо). Реальна національна пропозиція також є обсягом національного продукту в натуральних показниках у звітному періоді, помноженим на ціну одиниці продукції базового періоду.

Номінальна національна пропозиція — вартісна оцінка обсягу виробництва товарів і послуг на певний момент, тобто кількість товарів і послуг за цінами звітного періоду.

Дефлятор обсягу виробництва (дефлятор цін національного продукту) – це відношення номінальної національної пропозиції до реальної.