3. 8. Основні сервіси Інтернету

Виділяються чотири основних сервіса Інтернету.

Електронна пошта — найбільш простий, корисний і доступний для багатьох користувачів сервіс Інтернету.

Передача файлів з одного комп’ютера до іншого — одне з найбільших комфортних нововведень, що були надані революцією в мережі. Воно ґрунтується на протоколі передачі файлів FTP (File TransferProtocol).

Віддалений доступ надає можливість підключитися до віддаленого комп’ютера і працювати з ним в інтерактивному режимі. За допомогою протоколу TELNET, що забезпечує такий доступ, можна користуватися бібліотеками, каталогами різних університетів або організацій і т. ін. Віддалений комп’ютер буде виконувати команди, а особистий — працювати як простий термінал.

WWW (WORLD WIDE WEB або всесвітня павутина) — сервіс Інтернету, що ґрунтується на гіпертекстовій технології, розробленій в Європейському центрі ядерних досліджень (CERN).

Зараз спостерігається швидкий розвиток і розширення спектру послуг Інтернету. З’являються і швидко поширюються нові інформаційні джерела — електронні газети, електронні мультимедійні журнали, що розмовляють, щотижневі радіопередачі, що транслюються через Інтернет, відео-конференції та інші.

3.9. Адресація в Інтернеті

Унікальні номери, що використовуються для ідентифікації комп’ютерів, підключених до Інтернету, називаються IP-адресами.

IP-адреса складається з 4 номерів (кожний з них за своєю величиною не більше ніж 255 у десятковому записі). Вони відокремлюються один від одного крапками. Наприклад, 192.33.33.22, 155.66.77.1 — це IP-адреси. Крайнє ліве число означає номер великої мережі, числа, що знаходяться праворуч, — означають більш дрібні ділянки мереж і так далі, поки не дійдемо до конкретного комп’ютера. З таким представленням адреси існує багато проблем. Вони дуже важко запам’ятовуються і є довгими. Щоб полегшити розуміння адреси, почали використовувати спеціальні назви (наприклад, dlab.kiev.ua). Таке ім’я називається доменним. З такими адресами легше працювати, тому що доменні імена мають постійну структуру, дивлячись на яку можна легко зрозуміти, якій організації належить ім’я.

Система доменних імен (DNS), що характеризує комп’ютери й установи, у яких вони розміщені, упорядкована дзеркально щодо цифрової IP-адресації. Якщо в IP-адресі найбільш загальна частина зазначена ліворуч, то в доменних іменах вона розміщена праворуч. Доменні імена можуть ба­гато розповісти про кожну конкретну адресу. Це видно з по­дальшого опису:

com — комерційні домени США, тобто ці домени нале­жать фірмам або компаніям;

edu — домен для комп'ютерів навчальних установ;

gov — домен верхнього рівня для комп'ютерів урядових структур;

mil — домен для комп'ютерів військового відомства;

net — домен для установ, що керують мережами;

org — як правило, використовується для приватних ком­паній, що не належать до вище зазначених категорій.

Якщо .com, gov, mil використовуються для американських установ, то для інших країн існують особисті домени верхнього рівня. Наприклад: uа — Україна; .de — Німеччина; .ch — Швейцарія; .it — Італія.

Тепер можемо сформулювати ще одне визначення Інтернету.

Інтернет — глобальна інформаційна мережа, компоненти якої логічно взаємопов’язані один з одним за допомогою унікального адресного простору, яка здатна підтримувати зв’язок за допомогою сімейства протоколів TCP/IP, їх розширень або інших IP сумісних протоколів.

Інтранет за допомогою спеціального пристрою, що називається шлюзом, з’єднується проводкою (проводною лінією і не тільки), яку ще називають виділеною лінією, з постачальником послуг Інтернет-провайдером

Що таке Інтранет? Компанії і громадські організації вже зрозуміли, що користуватися послугами публічної мережі Інтернет куди дешевше, ніж мати свою особисту мережу. Також у своїй справі компанії почали використовувати приватну мережу Інтернет для внутрішнього зв’язку між своїми регіональними відділами та філіями. Такі приватні мережі одержали назву Інтранет (внутрішня мережа). Інформація, що передається по внутрішній мережі, є частиною бізнес операцій компанії, тому вона закрита від перегляду сторонніми особами. Доступ до інформації мають особи, у яких є дозвіл від компанії, що володіє даною внутрішньою мережею. Доступ до Інтернету здійснюється через різні канали зв’язку. Великі організації поєднують свої комп'ютери в Інтранет Для передачі інформації між комп’ютерами через телефонні лінії використовують спеціальні пристрої — модеми. Модем набирає телефонний номер, зв’язується з іншим модемом, перетворює цифрові дані в електричний сигнал спеціальної форми, придатний для передачі телефонними лініями, і здійснює прийом-передачу даних. Окремі користувачі можуть приєднатися до провайдерів за допомогою звичайних телефонних каналів, які називаються комутованими лініями (малюнок 3.6).