ВИСНОВКИ

За результатами роботи можна зробити наступні висновки:

Структура капіталу являє собою співвідношення власних і запозичених фінансових ресурсів, що використовуються підприємством у процесі своєї господарської діяльності.

Структура капіталу підприємства визначає безліч аспектів не тільки фінансової, але й операційної й інвестиційної його діяльності, впливає на кінцеві результати своєї діяльності. Вона впливає на коефіцієнт рентабельності активів і власного капіталу (тобто формує співвідношення міри прибутковості і ризику в процесі розвитку підприємства).

Підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт фінансової залежності дорівнює одиниці), але при цьому воно обмежує темпи свого розвитку (оскільки не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів у періоди сприятливої кон'юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

Підприємство, що використовує позиковий капітал, має більш високий фінансовий потенціал свого розвитку (за рахунок формування додаткового обсягу активів) і можливості приросту фінансової рентабельності діяльності, але при цьому в більшій мері генерує фінансовий ризик і погрозу банкрутства ( щозбільшується в міру збільшення питомої ваги позикового капіталу в структурі капіталу підприємства).

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової залежності підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

На підставі таких даних бухгалтерської звітності як баланс і звіт про фінансові результати, мною був зроблений аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства «Дельта-Лоцман» за 2003 - 2005 роки. У рамках даного аналізу була проведена оцінка економічного потенціалу і результативності господарювання підприємства в даному періоді.

Найбільшого значення загальна сума господарських засобів досягла на 01.01.2006 і складала 192418.1 тис.грн., що в порівнянні зі значенням на 01.01.2005 коли, до речі, воно було найменшим (155319.2 тис.грн.), склало 123.9%. Дане збільшення відбулося головним чином за рахунок збільшення коштів і їхніх еквівалентів на 97.2% (фінансових інвестицій на 18710.1 тис.грн.) і збільшення дебіторської заборгованості на 48.6% в активі балансу підприємства, а також збільшення короткострокових пасивів на 43.7% і нерозподіленому прибутку на 104.9% у пасиві балансу. У наступні роки різких коливань валюти балансу не спостерігалося, так за 2004 рік вона знизилася на 4.6% і склала 183587.5 тис.грн., а за 2005 збільшилася на 3.4% і склала 189909.5 тис.грн. Таким чином, можна сказати про збільшення майнового потенціалу підприємства за три останніх роки.

Структура активу балансу протягом 2003 - 2005 років не перетерпіла різких змін і в середньому необоротні засоби складали 42% активів підприємства.

Аналіз структури пасиву за цей період показав, що основними джерелами засобів підприємства є позикові. Компанія активно залучала кредити банків, використовувала в розрахунках векселя, по максимуму користалася кредиторською заборгованістю з відстрочкою платежів. У середньому питому вагу позикового капіталу в структурі капіталу підприємства складав 83%. Факт, хоч і незначного, але збільшення щорічно питомої ваги власних засобів (у середньому на 1.5% у рік), можна вважати позитивною тенденцією. Дану структуру пасиву можна пояснити специфікою діяльності підприємства, основу якої складає торгівля.

Аналіз ефективності господарювання на підставі коефіцієнтів рентабельності показав, що найбільш успішним у цьому плані був 2003 рік. При співвідношенні власного і позикового капіталів у пропорції 16%:84% рентабельність капіталу підприємства склала 4.6%. Подальша динаміка даного показника була негативною: у 2004 році мінус 65%, у 2005 році мінус 35%. Таким чином, ефективність господарювання щорічно падала, що саме по собі повинно насторожувати керівництво і власників підприємства. Основними факторами зменшення ефективності господарювання можна назвати наступні: тверда конкуренція на ринку нафтопродуктів, поява на українському ринку російських нафтових суперкомпаній, що диктують ціни, нестабільна законодавча база, криза неплатежів.

Для з'ясування ефективності формування структури капіталу на підприємстві були проведені оптимізаціонні розрахунки. Процес оптимізації структури капіталу був розглянутий на підставі даних за 2003 рік по двох критеріях: максимізації рівня фінансової рентабельності і мінімізації вартості капіталу. За результатами проведених оптимізаційних розрахунків, можна констатувати, що, хоча цей період і був найефективнішим у діяльності підприємства протягом останніх трьох років, можна було при зміні структури капіталу домогтися ще більш вагомих результатів за інших рівних умов. Обрана структура капіталу (17%:83%) не дозволила підприємству мати більш високу рентабельність власного капіталу в 13.09% (як при 50%:50%), тобто збільшену на 2.19% за інших рівних умов. Структура капіталу 50%:50% також дозволила б знизити вартість капіталу підприємства з 11.04% до 9.78%, тобто на 1.26%, що дозволило б максимізувати реальну ринкову вартість підприємства. У такий спосіб співвідношення власного і позикового капіталів у пропорції 50:50 для підприємства «Дельта-Лоцман» є самим оптимальним, тобто максимізуючим фінансову рентабельність і одночасно мінімізуючим вартість капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про господарські товариства » від 07.02.1991 р.

2. Закон України «Про підприємства в Україні » від 27.03.1991 р.

3. Закон України «Про підприємництво» від 07.02.1991 р.

4. Закон України «Про цінні папери та фондову біржу» від 18.07.1991 р.

5. Закон України «Про акціонерні підприємства » від 25.03.1998 р.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 "Звіт про власний капітал"

7. Положення про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства. Затверджене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від16.10. 2000 р.

8. Абалкин Л. Бегство капитала: природа, формы, методы борьбы.// Вопросы экономики, № 7, 1999 г.

9. Антология экономической классики. Состав. А. Столяров. -- М.: Эконов- Ключ, 1993 г.

10. Афанасьев А.А. Кругооборот капитала в предприятии. -- Л.: Экономическое образование, 2002 г.

11. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. 4-е изд. -М.: Финансы и статистика, 2003 г.

12. Бахчисарайцев Г.А. Первые уроки бухгалтерии на началах моей балансовой теории. -М.: МАКИЗ, 1999 г.

13. Глейх Е.И. Краткий курс бухгалтерского (балансового) учета. -М.: ВСЕКЗО, 1939 г.

14. Ефимов О.В. Анализ собственного капитала //Вопросы экономики, № 8, 1998 г.

15. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка., т. 2, -- М.: Русский язык, 2000 г.

16. Дранко О. Управление капиталом. //Финансовая газета, № 42, 2004 г.

17. Кальмес А. Фабричная бухгалтерия (ретроспективное издание). -М.:, МАКИЗ, 1997 г.

18. Карлин Г., Макмин А. Анализ финансовых отчетов (на основе GAAP). -М.: ИНФРА-М, 2002 г.

19. Ковалев В.В. Методы оценки инвестиционных проектов. -М.: Финансы и статистика, 1999 г.

20. Кондраков Н.П. Бухгалтерский учет. - К., Экспо, 2003г.

21. Кудряшов В. П. Фінанси. Навчальний посібник./ Херсон :

Олді-плюс 2003 р.

22. Ле-Кутре В. Основы балансоведения. -М.: МАКИЗ, 1996 г.

23. Лемківський Л.М. Управління капіталом підприємства // Фінанси України, №7, 2002 р.

24. Леонтьев В. Межотраслевая экономика. -М.: Экономика, 1999 г.

25. Любушин Н.А., Лещева В.Б., Дьякова В. Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия. -М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004 г.

26. Маевский В. Эволюционная теория и макроэкономика. // Вопросы экономики, № 3, 2003 г.

27. Марковський С.Н. Аналіз діяльності підприємств // Економіка України, №2, 1999.

28. Маркович В.М. Функціонування підприємницького капіталу // Вісник НБУ, №5, 2005 р.

29. Мун С.В Теория капитала // Экономический вестник № 2, 2004 г.

30. Международный бухгалтерский учет GAAP и JAS. Справочник бухгалтера от А до Я. -М.: Дело и Сервис, 1998 г.

31. Метьюс М.Р., Перера М.Х. Теорія бухгалтерського обліку. пер. с англ. -- К.: Діло, 2002 г.

32. Новодворский В.Д., Хорин А.Н. Балансовое обобщение как метод бухгалтерского учета. //Бухгалтерский учет, 1999 г., № 3.

33. Овсійчук М.Ф., Сидельникова Л.Б. Фінансовий менеджмент: методи інвестування капіталу. - К.: Либіль, 1996 г.

34. Погостинская Н.Н., Погостинский Ю.А. Системный анализ финансовой отчетности. -С.-П.: Изд. Михайлова В.А., 1999 г.

35. Рощаховский А.К. Балансы акционерных обществ. С.-П., Якорь, 2000 г.

36. Рудановский А.П. Построение баланса. -М.: МАКИЗ, 1999 г.

37. Рудановский А.П. Теория балансового учета. -М.: МАКИЗ, 1998 г.

38. Самуэльсон П. Экономика. -- М.: МГП Алгон ВНИИСИ, 1992 г.

39. Система бухобліку на підприємстві. Пер. с франц. -К.: Либідь, 2002 г.

40. Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов. -М.: Экономика, 1962 г.

41. Сэй Ж.-Б. Трактат политической экономии. -- М.: 1896 г.

42. Финансовый анализ деятельности фирмы. -- М.: Ист-Сервис, 2002 г.

43. Хеддервік К. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств. Пер. с англ. -К.: Либідь, 2004 г.

44. Хелферт Э. Техника финансового анализа. Пер. с англ. -М.: ЮНИТИ, 2004 г.

45. Черняков А., Бирюкова М. Чистые активы предприятий: Учетный и оценочный подходы. //Финансовая газета, № 49, 1996 г.

46. Шеремет А.Д. Комплексный экономический анализ деятельности предприятия. -М.: Экономика, 1974 г.

47. Четыркин Е.М. Методы финансовых и коммерческих расчетов - М.: Финансы и статистика, 2002 г.

ВСТУП

Центральним питанням сучасного перехідного періоду української економіки є питання оптимізації форм і методів її трансформації, пошук найбільш ефективних шляхів освоєння всіма суб'єктами господарювання сучасних ринкових механізмів. На жаль помилки і зневаги при відпрацьовуванні теорії і практики роботи як економіки в цілому, так і окремих її галузей і підприємств у вирішальній мері залежать від якості персоналу, залучення дійсно сучасних методів керування, володіння персоналом знаннями теорії і практики сучасної господарської діяльності.

В умовах ринкової економіки керування фінансами є найбільш складним і пріоритетним завданням, що коштує перед управлінським персоналом будь-якої компанії незалежно від сфери і масштабів її діяльності. Причини цього визначаються зсувом пріоритетів в об'єктах і цільових настановах системи керування в умовах ринкової економіки. Як відомо, укрупненими і відносно самостійними економічними об'єктами, що складають сферу доповнення загальних функцій керування, є фінансові ресурси (капітал), трудові ресурси, засоби і предмети праці. Як правило, у вітчизняних економічних дослідженнях пріоритети в керуванні цими об'єктами не розставлялися.

В умовах централізованої планової економіки такий підхід був зрозумілий і природний. Властивому цьому типу економіки загальне планування і лімітування ресурсів вимагали уведення твердого їхнього нормування. Воля в маніпулюванні ресурсами, їх взаимозамещении була дуже обмежена. Крім того, комерційні організації були поставлені у тверді фінансові границі, а виходить, не мали можливості вибирати найбільш раціональну (на їхню думку) структуру всіх ресурсів, що використовуються.

При введенні елементів ринкової економіки, ці границі значною мірою знімаються (скасовуються ліміти, знижується роль централізованих постачань і т.д.), а ефективне керування саме і передбачає оптимізацію ресурсного потенціалу комерційної організації. У цій ситуації різко підвищується значимість ефективного керівництва фінансовими ресурсами. А теорія структури капіталу по суті і являє собою основу науки і техніки керівництва фінансами компанії, тому що дозволяє одержати відповідь на принципових питання: відкіля брати і куди вкладати фінансові ресурси.

Рано чи пізно перед кожною компанією встає питання залучення додаткових засобів. І перед фінансовим менеджером компанії встає питання у відношенні точного і всебічного аналізу таких показників, як вартість позикового капіталу, вартість власного (акціонерного) капіталу для одержання практично безпомилкового рішення у відношенні виникнення і збільшення суми боргу.

Серед галузей сучасної української економіки не багато хто мають достатній досвід широкого реформування, прискорених темпів розвитку, значного потенціалу інвестування і домінуючого характеру розвитку недержавного сектора. Однієї з таких є галузь переробки і реалізації нафтопродуктів. Прорив у галузі став можливим завдяки успішній роботі фінансового менеджменту компаній, розвитку конкурентних відносин і ринкових механізмів.

Темою даної магістерської роботи є вивчення теоретичного і практичного досвіду керуванням капіталом компанії.

Метою даної роботи є аналіз власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» м.Миколаїв, а також розробити рекомендації до її оптимізації.

Для досягнення поставленої мети потрібно з'ясувати і вирішити наступні задачі:

- з'ясувати сутність фінансових ресурсів компанії і їхніх джерел;

- визначити основні підходи, що стосуються оцінки структури і вартості власного капіталу компанії;

- проаналізувати основні сучасні теорії структури капіталу і можливості їхнього застосування в Україні;

- дати оцінку фінансового стану господарської діяльності компанії;

- провести оцінку вартості і структури власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» м.Миколаїв і з'ясувати можливості її оптимізації;

- розробити пропозиции, що стосуються оптимізації структури капіталу за критеріями максимізації фінансової рентабельності і мінімізації вартості капіталу.

На жаль, у нашій країні відсутній заглиблений теоретичний матеріал для здійснення відповідного аналізу. Українські монографії і підручники найчастіше є лише перекладом іноземних видань, що не завжди дозволяє повною мірою врахувати специфічні умови економіки, що трансформується. Тому в даній роботі використовувалися як відомі українські і російські видання (наприклад "Основи фінансового менеджменту" І.О.Бланка), так і роботи відомих закордонних економістів - Р.Брейли і С.Майерса, Ю.Бригхема і Л.Гапенски.

Об'єктом дослідження було обрано підприємство «Дельта-Лоцман».

Предметом дослідження є вартість і структура власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» м.Миколаїв.

Аналіз вартості і структури власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман» був проведений на підставі фінансової звітності, що надала компанія.

Дипломна робота складається з вступу, двох розділів і висновку по даній роботі. В першому розділі викладені основні теоретичні концепції керування власним капіталом компанії. Другий розділ присвячений проведенню комплексного аналізу структури власного капіталу підприємства «Дельта-Лоцман». Наприкінці роботи були зроблені відповідні висновки за результатами дослідження.

Капітал – загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формі, які авансовані у формування активів підприємства. У бухгалтерському обліку відображається у пасиві балансу. Капітал складається із власного капіталу і зобов’язань. Зобов’язання, у свою чергу, поділяються на довгострокові і короткострокові (поточні).

Тому проаналізуємо показники стану та структури капіталу, використовуючи таблицю 2.19 (порядок розрахунку показників платоспроможності в Додатку Г).

Таблиця 2.19

Показник стану та структури капіталу в ВАТ «Радсад»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Коефіцієнт забезпечення власними коштами ( )	0,034	0,020	-0,062

Продовження таблиці 2.19

Рівень простроченої заборгованості ( )	-	-	-
Коефіцієнт фінансової автономії (стабільності) ( )	0,595	0,604	0,535
Коефіцієнт заборгованості ( )	0,409	0,396	0,465
Коефіцієнт фінансового левериджу ( )	1,446	1,523	1,151
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості ( )	0,028	0,341	13,901

В таблиці 2.19 розраховані показники стану та структури капіталу досліджуваного підприємства. Можна побачити, що коефіцієнт забезпеченості власними коштами з кожним роком зменшувався, і в звітному році досяг від’ємного значення (-0,062). Це негативно впливає на фінансову діяльність підприємства. Коефіцієнт заборгованості в 2008 р. та 2009 р. зменшувався, проте в 2010 р. цей показник досяг найбільшого значення. Це говорить про поступове збільшення фінансування підприємства за рахунок позик. Коефіцієнт фінансового левериджу показав співвідношення між власним та позичковим капіталом. Протягом двох попередніх років цей показник збільшувався, проте в 2010 р. зменшився до 1,151.

Аналіз ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства, що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства. Аналіз здійснюється за допомогою коефіцієнтів оборотності.

 Коефіцієнти оборотності – система показників фінансової активності підприємства, яка характеризує наскільки швидко сформований капітал обертається в процесі його господарської діяльності. Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням 6роведен обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення 6роведен виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

Для характеристики ефективності використання оборотних коштів застосуємо таблицю 2.20 (порядок розрахунку показників платоспроможності в Додатку Д).

Таблиця 2.20

Показники оборотності ( ділової активності) ВАТ «Радсад»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Оборотність оборотних коштів ( )	0,981	0,696	0,652
Оборотність товарно-матеріальних запасів ( )	4,232	3,002	3,621
Оборотність дебіторської заборгованості (Кодз)	19,564	18,874	27,273
Тривалість операційного циклу(дні) (Тоц)	104,904	140,909	114,172
Оборотність кредиторської заборгованості (Кокз)	99,134	136,559	4,026
Тривалість фінансового циклу (дні) Тфц	101,222	138,236	23,522

Аналізуючи показники оборотності в таблиці 2.20 ми бачимо, що оборотність оборотних коштів за в ВАТ «Радсад» незначна. Аналізуючи динаміку, можна зробити висновок, що цей показник зменшується. Значною є оборотність товарно-матеріальних запасів. Проте дуже високими є показники дебіторської заборгованості. Особливо великого значення набуває в 2010 р. – 27,273.

Отже, можна сказати про задовільний стан показників оборотності в досліджуваному підприємстві.

Згідно П(С)БО 3 “Звіт про фінансові результати” прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати, а збиток – це перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого 6ров здійснені ці витрати.

Прибуток показує абсолютний ефект діяльності підприємства без урахування використаних при цьому ресурсів, тому його слід доповнювати показником рентабельності. Ступень прибутковості підприємства і характеризує рентабельність. Рентабельність – це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції. Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, 7ро і для утворення прибутку.

Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Таким чином, можна застосувати таблицю 2.21 для аналізу показників прибутковості (порядок розрахунку показників платоспроможності в Додатку Е).

Таблиця 2.21

Показники прибутковості ВАТ «Радсад»

Показник	2008 рік	2009 рік	2010 рік
Чиста рентабельність (збитковість) власного капіталу (ЧРвк)	-	0,008	0,033

Продовження таблиці 2.21

Звичайна рентабельність (збитковість власного капіталу (до оподаткування) (ЗРвк)	0,005	0,009	0,033
Рентабельність активів (РА)	-	0,005	0,019
Рентабельність обороту (продаж) (РО)	0,019	-0,030	-0,112
Рентабельність операційних витрат (РОВ)	0,075	0,105	0,341
Рівень втрати власного капіталу ( )	-0,549	-0,560	-0,546

Показники прибутковості, розраховані в таблиці 2.21, показали таке: чиста рентабельність підприємства з кожним роком поступово знижується. Звичайна рентабельність до оподаткування має такі ж значення, що і чиста рентабельність, тільки в 2009 році трохи відхилилася і дорівнює – 0,009. Рентабельність активів збільшилася в 2010 році, порівняно з 2009 і складає 0,019.Рентабельність обороту (продаж) є невеликою, проте в 2009 та 2010 рр. набуває від’ємних значень. Рентабельність операційних витрат зросла і дорівнює 0,341 в 2010 році. При цьому рівень втрати власного капіталу знаходиться на однаковому рівні протягом трьох років і має від’ємні значення.

2 Системність і комплексність в аналізі капіталу.

Прийняття інвестиційних і фінансових рішень у процесі ведення бізнесу тісно пов'язано з керуванням капіталом господарюючих суб'єктів, оскільки наявність визначеної величини і динаміки його стану є одним з важливих критеріїв при виборі оптимальних управлінських рішень. В усі періоди життєвого циклу підприємства: від залучення ресурсів для створення чи розширення бізнесу до моменту ліквідації чи реорганізації - капітал завжди виступає необхідним атрибутом діяльності підприємства. В даний час, як правило, для визначення ефективності залучення ресурсів підприємством використовуються методи фінансового планування і визначення грошових потоків. Це досить простий, але не завжди ефективний підхід.

Залучення ресурсів підприємством - двоякий процес, що повинний розглядатися з двох позицій: з боку інвестора - як інвестиції, а з боку підприємства - як залучення джерел капіталу для його формування. Для вирішення зазначених задач з позиції інвестора цілком достатньо застосування фінансових методів, що дозволяють визначити терміни повернення вкладених коштів і суми доходів від інвестицій. З погляду підприємства, у якому здійснюється формування капіталу, одних фінансових методів аналізу для визначення ступеня його відтворення, явно недостатньо. Тому виникає необхідність застосування і ряду інших методів і методик аналізу залучення ресурсів і оцінки ефективності їхнього використання.

Слід зазначити, що на сучасний момент, як за рубежем, так і в нас, в Україні, на практиці переважає утилітарний, вузько направлений підхід до аналізу капіталу, що базується в основному на вирішенні задач по керуванню окремими видами активів підприємства і джерел їхнього формування. У зв'язку з цим власному капіталу як економічній основі бізнесу, системі, що включає в себе сукупність майнових відносин і зобов'язань, у практиці фінансового й управлінського аналізу, а також у теорії економічного аналізу не приділяється достатньої уваги.

Таблиця 2.5

Різні точки зору на питання системності і комплексності в аналізі.

Позиція автора	Джерело
1. "Система - безліч елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з одним, утворюють визначену цілісність, єдність, модель" (стор. 249).	Лопатников Л.И. «Краткий экономико-математический словарь». — М.: Наука, 1979 г., 22,5 п.л.
2. "Система - це... визначена в часі і просторі безліч елементів з відомими властивостями і з упорядкованими зв'язками між елементами і властивостями, орієнтованими на виконання головних задач даної безлічі" (стр. 38).	Саркисян С.А., Ахундов В.М., Минаев Э.С. «Большие технические системы. Анализ и прогноз развития». — М.: Наука, 1977 г. 22,34 п.л.
3. Під системою "...розуміється упорядкована сукупність елементів, між якими існують визначені взаємозв'язки" (стор. 14).	Д.Хан «Планирование и контроль: концепция контроллинга». — М.: Финансы и статистика, 1997 г.
Системний аналіз - це: 1) наукова дисципліна, що розробляє загальні принципи дослідження складних об'єктів з обліком їхнього системного характеру; 2) методологія дослідження об'єктів за допомогою представлення їх як системи й аналізу цих систем" (стор. 253).	Лопатников Л.И. «Краткий экономико-математический словарь». — М.: Наука, 1979 г., 22,5 п.л.
5. "Комплекс - сукупність, сполучення чого-небудь" (стор. 248).	С.И.Ожегов «Словарь русского языка», — М.: Русский язык, 1987 г.
6. "Комплексний економічний аналіз передбачає також системне вивчення економіки підприємства, взаємний зв'язок і обумовленість окремих напрямків аналізу його діяльності, показників і факторів виробництва, комплексне виявлення резервів, як по окремих аналітичних показниках, так і по найбільш загальних результативних показниках виробництва" (стор. 7).	Шеремет А.Д. «Комплексный экономический анализ деятельности предприятия». — М.: 1984 г.

У даній роботі почата спроба розробки методики аналізу підприємницького капіталу в рамках комплексного, системного підходу з позицій підприємства, що має інтерес у нарощуванні капіталу. У той же час відзначимо, що вивчення макроекономічної сфери нагромадження, інвестування і функціонування ринків капіталу в рамки даного дослідження не входить.

Комплексний, системний підхід у теорії економічного аналізу був розроблений проф. А.Д.Шереметом більш 30 років тому , і нині широко й успішно використовується при проведенні аналізу діяльності підприємств [41, с.7].

Разом з тим, як і раніше існує безліч різних точок зору на питання системності і комплексності в аналізі.

З приведених вище характеристик системності економічного аналізу стає очевидним, що найбільш змістовні і повні визначення дані проф. А.Д.Шереметом.

Деякі автори, зокрема Погостинская Н.Н. і Погостинский Ю.А., стверджують, що в класичних підходах економічного аналізу [6, с.232] системність ототожнюється з комплексністю [29, с.13]. З цього приводу можна сказати, що думка даних авторів зовсім не обґрунтована. Оскільки в комплексному аналізі передбачається використання системи показників, що мають взаємний зв'язок і обумовленість (застосування системи як методу комплексного економічного аналізу). У цьому випадку про адекватність даних понять не може йти і мови, оскільки вони представляють різні рівні проведеного дослідження.

Професор А.Д.Шеремет при проведенні системного аналізу виділяє шість основних етапів.

1. Представлення досліджуваного об'єкта як системи, з визначенням цілей і умов її функціонування.

2. Розробка системи аналітичних і синтетичних показників.

3. Схематичне зображення системи.

4. Проведення класифікації факторів і показників, визначення взаємозв'язків між ними.

5. Формування моделі системи на основі попередніх етапів.

6. Проведення дослідження з використанням розробленої моделі.

Стосовно до капіталу як до складної економічної категорії, багатогранність якої виявляється й у системі показників його обчислення, об'єктивно необхідним є і комплексний системний розгляд питань його аналізу, що включає в себе великий комплекс підсистем і спеціальних задач. При цьому комплексний підхід до аналізу капіталу визначається необхідністю вивчення всіх його складових частин і властивостей.

Системність аналізу капіталу обумовлюється взаємним зв'язком і взаємною залежністю елементів цієї системи. У свою чергу, система аналізу капіталу є частиною, підсистемою іншої більш складної системи - системи комплексного економічного аналізу діяльності підприємства.

Процес вивчення капіталу повинний містити в собі два основні системні дослідження аспекту: вивчення генетичних сторін системи (у даному випадку - це формування капіталу) і вивчення функціональних сторін системи (процесу функціонування капіталу).

Схематично це можна представити, як це показано на рис.2.1 (див. Додатки)

У цьому зв'язку при проведенні аналізу капіталу необхідно розглядати процеси його формування і розвитку з одного боку, і процеси його функціонування - з іншого.

Зараз на практиці, мабуть, найбільша увага приділяється аналізу капіталу при оцінці бізнесу в процесі інвестиційного аналізу. Разом з тим, усе-таки не можна вважати, що інвестиційний аналіз, чи як його ще називають, проектний, є всеосяжним підходом в оцінці капіталу.

Це обумовлюється, насамперед , тим, що даний напрямок економічного аналізу вирішує лише вузьке коло задач, що стосуються конкретних проектів, і, незважаючи на вивчення взаємозв'язків із зовнішнім середовищем, оцінку ризиків і взаємного впливу факторів. Крім того, при проведенні даного аналізу основне місце в ньому займає конкретний проект, а не капітал підприємства в цілому.