4. Аграрна реформа в україні
Аграрна реформа є комплексом заходів, здійснюваних державою і спрямованих на перебудову економічних відносин та механізму господарювання у сфері АПК. Центральне місце в аграрній реформі займає земельна реформа. Основним завданням земельної реформи було відновлення поряд з державною приватної власності на землю.
Першим етапом приватизації була передача державних земель у колективну власність членам колективних с/г підприємств та колишнім працівникам радгоспів. Таким чином було прив'язано земельну ділянку до колективу с/г працівників, які працювали і працюють на ній.
На другому етапі відбувається перехід колективної власності на землю у приватну власність. Цей процес здійснюється у 2 підетапи.
Першим був паювання колективної землі між членами трудового колективу, що є її власником. Суть у тому, що кожному членові с/г підприємства виділявся земельний пай. Розмір таких паїв однаковий для усіх членів трудового колективу підприємства, в якому здійснюється паювання. Право приватної власності на такий земельний пай засвідчується сертифікатом, у якому зазначається розмір частки (паю) в умовних одиницях і у вартісному виразі. Особливістю цього етапу є те, що таке паювання здійснюється без виділення земельної ділянки у натурі (на місцевості), тобто без визначення її меж. Пай виступає як умовна величина, яка однак має реальне значення, бо сертифікат на земельний пай дає право його власнику спадкувати, продавати, здавати в оренду свій пай. Сертифікація земельних паїв дозволила передати у приватну власність землю без будь-яких землемірних і земле перерозподільних робіт, що дуже важливо для забезпечення цілісності і непорушності системи землеробства і сівозмін господарства. Середній розмір паю становив 4,2 га, а його ціна - близько ЗО тис. грн.
Другим підетапом було відведення власникам земельних паїв земельних ділянок у натурі та видача державних актів на право приватної власності на землю. За заявою власника паю йому мала бути виділена земельна ділянка з чітко визначеними межами. При цьому замість сертифіката на земельний пай видавався акт па право приватної власності, в якому була суема земельної ділянки. Це процес набагато складніший, ніж сертифікація земельних паїв. Найбільша складність у тому, як рівно поділити неоднакові за якістю земельні ділянки. Тому процес виділення земельних паїв у натурі відбувався набагато повільніше, ніж процес сертифікації паїв.
ЗАЙНЯТІСТЬ РОБОЧОЇ СИЛИ В ПЕРЕХІДНІЙ ЕКОНОМІЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
1. Безробіття та його види
Циклічність розвитку економіки, періодичне повторення економічних криз породжують у суспільстві такі негативні явища, як безробіття та інфляцію, що суттєво впливають на становище членів суспільства, зумовлюють гострі соціальні проблеми.
Кожна особа має право вільно розпоряджатися своєю здатністю до праці, примусова праця забороняється. Реалізація права на працю пов'язана із зайнятістю.
Зайнятість - це діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу).
В Україні правові норми у сфері зайнятості встановлені у Конституції, Законі «Про зайнятість населення» та інших законодавчих і нормативних актах.
Усе населення будь-якої країни поділяється на працездатне і непрацездатне.
До працездатних належать особи певної вікової групи, що не мають протипоказань до участі у трудовій діяльності, незалежно від того, беруть вони участь у суспільному виробництві чи ні.
Склад працездатного населення визначається у кожній країні законодавством. В Україні це чоловіки у віці від 16 до 65 років і жінки віком від 16 до 60 років. До нього не належать особи, які мають фізичні чи інші вади, що виключають можливість участі у праці. Це непрацюючі інваліди І та II груп, непрацюючі особи, які одержують пенсію на пільгових умовах. Оскільки не всі працездатні займаються трудовою діяльністю, виділяють економічно активне і економічно неактивне населення.
До складу економічно неактивного населення входять такі групи:
1) учні, студенти і курсанти, що навчаються стаціонарно в навчальних закладах;
2) пенсіонери;
3) особи, зайняті веденням домашнього господарства, в тому числі ті, хто здійснює догляд за дітьми та хворими;
4) ті, хто втратив надію на роботу і перестав її шукати;
5) особи, які знаходяться в психіатричних лікарнях та виправних закладах.
Економічно активне населення (робоча сила) - це та частина працездатного населення, яка пропонує свою здатність до праці для виробництва товарів та послуг. Вона включає осіб, що зайняті в економіці, та тих, хто не має роботи в даний момент, але бажає її отримати, тобто шукає роботу. До цієї категорії належать усі наймані працівники, що мають роботу, зайняті власною справою та військовослужбовці. Це - зайняте населення. Другу групу складають працездатні особи, які не мають роботи або заняття, що приносять доход, шукають роботу і готові до неї приступити та навчаються за направленням служби зайнятості.
Другою складовою економічно активного населення є безробіття.
Безробіття - це таке соціально-економічне явище, коли працездатне населення не може знайти роботу. Безробітними вважаються особи, які не мають роботи, шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи. Частку безробітних визначають як різницю між кількістю економічно активного та кількістю зайнятого населення. У нашій країні, згідно із законодавством, статус безробітного з визначенням права на допомогу по безробіттю надається на восьмий день після реєстрації громадянина у центрі зайнятості як такого, який шукає роботу. Громадяни, які були звільнені за ініціативою адміністрації у зв'язку з реорганізацією, ліквідацією підприємства або скороченням штату, щоб не втратити гарантії щодо соціального захисту, повинні зареєструватись у службі зайнятості протягом 7 днів з моменту звільнення.
Безробіття має складну структуру. Воно включає тих, хто втратив роботу в результаті звільнення; тих, хто добровільно залишив роботу; осіб, які прийшли на ринок праці після тривалої перерви у роботі, та тих, хто вперше вийшов на ринок праці.
Щодо суті та причин безробіття серед економістів немає єдиного підходу. Марксистська економічна теорія пов'язує безробіття з процесами нагромадження капіталу, що супроводжується відносним скороченням потреби у робочій силі, у результаті чого частина працездатного населення не може застосувати свою робочу силу.
Класична політична економія не вбачала у безробітті серйозної економічної проблеми. її представники виходили з того, що безробіття є тимчасовим явищем, пов'язаним із рівнем заробітної плати.
Ознаки безробітного: працездатний громадянин, який через відсутність роботи не має заробітку або доходів, зареєстрований у службі зайнятості, шукає роботу, готовий і здатний приступити до відповідної роботи.
Види безробіття:
1) фрикційне - звільнення з роботи у зв'язку з переходом на іншу роботу, переїздом на інше місце проживання, зміною спеціальності або за порушення трудової дисципліни. Час, протягом якого відбуваються вище перелічені фактори, і буде фрикційним безробіттям;
2) технологічне або структурне - виникає внаслідок науково-технічного прогресу і відмиранням деяких професій. Воно потребує додаткового навчання. Тривалість безробіття, як правило, відповідає часу навчання новій професії;
3) циклічне - звільнення з роботи, пов'язане з кризою надвиробництва. Під час кризи багато підприємств припиняють свою роботу, скорочують штат працівників. Проте через певні проміжки часу спади здійснюються піднесенням;
4) приховане - через малопродуктивність деяких виробництв селяни змушені шукати роботу на стороні: найматися до заможних землевласників, працювати в сезонних будівельних бригадах, надавати різні послуги, що мають нерегулярний характер. У містах частина працівників стає частково безробітною внаслідок неповного робочого дня, неоплачуваної відпустки;
5) сезонне безробіття - пов'язане із сезонним характером роботи в деяких галузях виробництва (с/г, туризм, будівництво);
6) застійне - внаслідок тривалого безробіття люди втрачають кваліфікацію і бажання регулярно працювати, живуть за рахунок випадкових заробітків чи допомоги інших людей. Дехто з них поповнює криміналітет, а також бомжів.
Рівень безробіття визначають за формулою:
Еа-3 . де Рб- рівень безробіття;
Рб = Еа Еа-чисельність економічно активного населення
З - зайнятість населення Рівень економічної активності населення відображає частку економічно активного населення щодо загальної чисельності населення і визначається:
N -ЬЬ • де 14- загальна чисельність населення
Ра= N 100% N1 - чисельність економічно неактивного населення
Для реалізації політики зайнятості населення і забезпечення громадянам відповідних гарантій в Україні створено державну службу зайнятості, яка аналізує та прогнозує попит на робочу силу, консультує громадян, власників підприємств про можливість отримання роботи, веде облік вільних робочих місць і громадян, які звертаються з питань працевлаштування, надає допомогу громадянам щодо вибору роботи, а керівникам - щодо працівників, організовує професійну підготовку та перепідготовку працівників і т.д.