2. Рівень життя населення

Прогрес - це рух вперед. Соціальний прогрес - це кількісне збільшення та якісне удосконалення суспільних умов життєдіяльності людей. Рівень соціального прогресу вищий на тих стадіях розвитку людства, де забезпечуються кращі умови трудової діяльності людини, повніше задовольняються матеріальні та духовні потреби, ширші можливості всебічного розвитку особи.

Показниками соціального прогресу є: умови життєдіяльності, спосіб життя та рівень доходів населення, рівномірність розподілу доходів, доступ до систем освіти та охорони здоров'я, соціально-демографічні показники.

Розраховуються й інтегральні показники. У світовій практиці як інтегральний показник використовується індекс людського розвитку. Він запропонований ООН у 1990 р. і розраховується за методологією Програми розвитку ООН (ПРООН) як середнє з трьох величин: валового внутрішнього продукту на душу населення, очікуваної тривалості життя та рівня освіченості дорослого населення (старше 25 років), співставлених з найвищими світовими рівнями цих показників.

Індекс людського розвитку в Україні на даний час становить 0,796, що вище, ніж у середньому по світу, проте нижче, ніж у країнах Центральної і Східної Європи і Співдружності Незалежних Держав. Індекс людського розвитку в економічних розвинених станах становить 0,932, у країнах Центральної і Східної Європи і СНД - 0,821, середній показник по світу - 0,753. Україна випереджає

всі країни з середнім рівнем розвитку людського потенціалу, до групи яких входить (39-е місце з 45), проте значно відстає від розвинених країн за середньою тривалістю життя. У 1960 році Україні займала 7-е місце у світі за середньою тривалістю, і випереджала за цим показником Японію і Німеччину. Зараз Україна займає передостаннє місце серед країн Центральної і Східної Європи.

Соціальний прогрес виявляється у двох основних напрямах. Першим є удосконалення умов трудової діяльності людини (ступінь забруднення повітря і середовища, вібрація, освітленість, вологість, рівень температури, інтенсивність шуму, фізичні небезпеки, встановлений ритм роботи, тривалість робочого циклу і т.д.)

Другий напрям соціального прогресу пов'язаний з умовами задоволення потреб людини в матеріальній та духовних благах, тобто з рівнем життя, або добробутом. Це рівень матеріального та соціального стану індивіда або домогосподарства. Він характеризує забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними та духовними благами, ступінь задоволення потреб людей у таких благах та умови в суспільстві для розвитку та задоволення цих потреб. Набір необхідних для життєдіяльності благ зумовлюється такими потребами, як умови праці, освіта, охорона здоров'я, якість харчування, обсяг політичних умов і т.д.

Центральне місце серед чинників, що визначають рівень життя, належить доходам, їх величині. Саме доходи членів суспільства, домогосподарств є головним показником їх добробуту. Доход визначає матеріальне і духовне життя людей, можливість відпочинку, освіти, підтримання здоров'я, задоволення духовних потреб.

Доход - це кількість грошових коштів, благ чи послуг, отриманих індивідом, юридичною особою або економікою в цілому за певний період часу. Це ті матеріальні блага, які знаходяться у розпорядженні осіб і використовуються ними для задоволення своїх потреб.

Найзагальнішим показником рівня життя є ВВП на душу населення. Саме цей показник означає загальну кількість товарів та послуг, що, з одного боку, придбані для кінцевого споживання, а з іншого - складають суму доходів усіх суб'єктів національної економіки.

За підсумками 2010 року із 227 економік світу Україна посіла 133 місце за розміром ВВП на душу населення

Залежно від джерела розрізняють:

трудові доходи - доходи від продажу робочої сили або іншого її використання;

нетрудовий доход - доход, що утворюється поза ринком праці за рахунок доходів, що не залежать від відпрацьованого часу. Особисті доходи населення поділяються на грошові та натуральні.

Грошові доходи складають усі види надходжень у грошовій формі, тобто загальний обсяг грошей, одержаний у вигляді доходу.

Натуральні доходи включають продукцію, створену домашнім господарством для власного споживання.

Для аналізу диференціації доходів різних груп населення використовуються споживчі бюджети.

Існують різні бюджети: для середньої сім'ї, бюджет високого достатку, бюджет мінімальної матеріальної забезпеченості. Останній виступає як поріг бідності, або прожитковий мінімум, бо забезпечує лише фізичне відтворення людини. В Україні поняття прожиткового мінімуму визначено у Законі «Про прожитковий мінімум», прийнятому у 1999 р. Це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини і збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Він визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу. Прожитковий мінімум щорічно затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів до початку розгляду Державного бюджету України. З 01.12.11 р. за планом прожитковий мінімум складає 953 грн.

Межею бідності є рівень доходу, нижче якого неможливе задоволення основних потреб людини. Вона встановлюється як частка прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць. Виділяється і крайня форма бідності, що, за стандартами цивілізації, порівнюється з межею виживання.

Середній доход - це доход так званого середнього класу. За стандартами розвинутих країн споживчий кошик цієї групи включає будинок, автомобіль, дачу, сучасну обстановку житла, можливість надання освіти дітям, відпочинку (в т. ч. мандрівок), наявність заощаджень у вигляді цінних паперів та дорогоцінностей. У розвинутих країнах ринкової економіки середній клас вважається основою суспільного життя, забезпечує політичну стабільність і відіграє важливу роль у

економічному зростанні. Тому соціальна політика спрямована на всебічну підтримку цього класу, зростання його частки серед населення. В Україні середній клас практично відсутній, диференціація між багатими та бідними не знижується, а зростає.

Ринкова економіка передбачає існування і прошарку багатого населення, яке має те, що недоступне для переважної більшості. Головною ознакою цієї категорії населення є наявність власності і, відповідно, можливості впливати на соціально-політичний розвиток суспільства. В Україні до такого прошарку належать так звані олігархи.

Споживчий кошик - набір товарів і послуг, необхідних для задоволення фізичних і соціальних потреб некваліфікованого робітника і його сім'ї (одяг, взуття, їжа, ліки, предмети санітарії і гігієни, витрати на житло, відпочинок та ін.) складається на 5 років. В Україні споживчий кошик не переглядався більше ніж 10 років. Приклад споживчого кошику України: 106 грамів хліба, 10 грамів макаронних виробів, 5 грамів гречки, половину яйця, 250 грамів картоплі, 5,5 грама сала і 25 грамів ковбаси на добу. Дітям до 6 років призначається 0,4 відвідування перукарень на рік - тобто протягом 2,5 років дитина зможе сходити постригтися тільки 1 раз. Одяг: 1 краватка - на 10 років, 1 спідниця і плаття - на 5 років, 1 светр - на 3 роки, 1 плавки - на 10 років. На сьогодні у вітчизняну кошик входить 250 одиниць товарів і послуг.