2. Система спостереження за станом забруднення ґрунтів

Лабораторія спостережень за забрудненням ґрунтів і моніторингу заснована у 1976 році у складі Київської гідрометеорологічної обсерваторії.

Проведення спостережень за забрудненням ґрунтів включає вибіркове визначення токсикантів промислового походження, а також спостереження за забрудненням ґрунтів сільськогосподарських угідь залишковими кількостями пестицидів та нітратів,важкими металами, радіонуклідами.

Кожного року лабораторія обстежує ґрунти 20-25 населених пунктів на токсиканти промислового походження (з періодичністю 4-5 років) та землі 35 адміністративних районів на залишкові кількості пестицидів.

Оцінка стану забруднення ґрунтів проводиться шляхом порівняння концентрації вмісту забруднюючих речовин з встановленими гранично допустимими концентраціями (ГДК).

3. Агрохімічний аналіз ґрунту

Агрохімічний аналіз ґрунту проводиться з метою : - оцінки рівня родючості ґрунту для встановлення забезпеченості сільськогосподарських культур доступними формами елементів живлення і потреби у використанні добрив; - визначення агрохімічних властивостей, що виявляють на взаємодії мінеральних добрив з ґрунтом і дозволяють робити висновок про необхідність хімічної меліорації , про строки внесення добрив поглинальну та буферну здатність, реакцію ґрунту,ступінь кислотності або лужності,ступінь і характер засолення та ін; - контролю за зміною вмісту в ґрунті поживних речовин і їх доступності рослинам;

- дослідження процесів взаємодії добрив з ґрунтом. Науково-виробничими підрозділами агрохімслужби по договорах з сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими господарствами, проводиться агрохімічне обстеження ґрунтів. Результати обстеження використовуються для розробки рекомендацій і проектно-кошторисної документації про використання добрив і хімічних меліорантів.

Агрохімічне обстеження проводять з періодичністю в 5 років. Елементарна ділянка для середнього зразку ґрунту на Поліссі складає 5 га, в лісостепу 10 га. На зрошуваних ділянках один змішаний зразок відбирають з 1 - 5 га. Для забезпечення якості агрохімічного обстеження необхідно правильно відібрати ґрунтовий зразок в полі.

2.4. Методика і техніка відбору зразків проб ґрунту при проведенні агрохімічного обстеження сільськогосподарських угідь

Змішаний зразок складається з 20 індивідуальних проб, взятих за допомогою бура. Для цього бур ставлять вертикально до поверхні ґрунту, ступнею натискають на педаль і занурюють у ґрунт на глибину орного шару. Пробу пересипають у пронумерований мішок, куди засипають усі індивідуальні проби. Це буде змішаний зразок масою 0,3 -0,5 кг. Зверху кладуть етикетку, на якій простим олівцем записують назву господарства, номер зразка і номер поля, дату і глибину відбору зразка, прізвище виконавця. Такий самий запис роблять одночасно в польовому журналі, де додатково записують: тип ґрунту, рельєф, стан розвитку культурних рослин і ступінь їх забур'яненості. На карті ґрунтів господарства ставлять номер змішаного зразка і обводять олівцем елементарну ділянку, з якої його взято. Необхідно, щоб кожна ґрунтова відміна, яка виділена на карті ґрунтів господарства. Була охарактеризована окремими змішаними зразками. Розміщення точок для відбирання індивідуальних проб залежить від конфігурації поля, Якщо воно довге і вузьке, то їх зручно відбирати по середині полі через певні проміжки; якщо форма поля близька до квадрата, то індивідуальні проби беруть по діагоналях або в шаховому порядку. Відбираючи зразки, слід уникати нехарактерних для ділянки місць/ блюдець, горбів та ін.

Точність агрохімічного обстеження сільськогосподарських земель залежить від площі елементарної ділянки та кількості відібраних з неї індивідуальних проб, з яких складається змішаний (об’єднаний) зразок ґрунту для агрохімічного аналізу. Елементарна ділянка – це найменша площа, яку можна охарактеризувати однією об’єднаною пробою ґрунту. На розмір елементарної ділянки окрім строкатості ґрунтового покриву, рельєфу території, ступеня еродованості ґрунтів, видів культури тощо, впливає також рівень застосування мінеральних добрив, особливо фосфорних.

До лабораторії зразки ґрунту надходять висушені до повітряно-сухого стану, подрібнені і просіяні крізь сито з круглими отворами діаметром І мм. При розбивці полів на елементарні ділянки їх форма повинна наближатись до прямокутника з співвідношенням сторін не більше 1:2, однак часто допускається квадратна і ромбічна форми.

Картографічною основною для відбору проб є план землекористування господарства. Сітку елементарних ділянок встановленого розміру наносять на план картографічної основи після огляду полів.

В межах кожної елементарної ділянки прокладають маршрутний хід, по якому відбирають елементарну пробу. На не еродованих ґрунтах маршрутний хід прокладають посередині елементарної ділянки вздовж її довгої сторони. На еродованих ґрунтових відмінах, що розташовані на схилах довжиною більше 200 м, маршрутні ходи прокладають вздовж схилу, а на більш коротких – впоперек схилу.

a б

г д

Мал 1. Схеми прокладення маршрутних ходів:

а) не еродовані ґрунти; б) еродовані ґрунти, довжина схилу 200 м; в) еродовані ґрунти, довжина схилу менше 200 м; г) лісові і плодові розсадники.

Після розбивки території та елементарні ділянки приступають до відбору ґрунтових проб. Відбір ґрунтових зразків дозволяється проводити упродовж всього вегетаційного періоду. Однак на полях, де норма внесення кожного виду мінеральних добрив перевищувала 90 кг/га діючої речовини, проби ґрунту можна відбирати не раніше ніж через 2 місяці після внесення добрив.

Глибина відбору точених проб на орних землях визначається потужністю орного шару та глибиною розповсюдження кореневої системи (в більшості випадків вона складає для зернових культур 0-25 см, для просапних – 0-30 см).

Для відбору зразків ґрунту використовують бури різної конструкції :

1 2 3 4

Мал.2 Бури для відбору проб ґрунту

1. Качинського; 2. Ізмаїльського; 3 – Некрасова, 4 – БН25-15