3.1.2. Оцінка ґрунтів за забрудненням важкими металами

Класифікацію ґрунтів за ступенем забруднення важкими металами, згідно ГОСТ 17.4.3.06-86, проводять за ГДК та фоновим вмістом металу у грунті.

За ступенем забруднення поділяють на:

1. сильно забруднені ( вміст важких металів у декілька разів перевищує ГДК);

2. середньо забруднені ( ґрунти, в яких встановлено перевищення ГДК без видимих змін властивостей);

3. слабо забруднені (ґрунти, вміст важких металів в яких не перевищує ГДК). При оцінці ступеня забруднення грунтів важкими металами користуються даними гранично-допустимих концентрацій та їх фонового вмісту в ґрунтах.

3.2. Зведені дані спостереження за станом сільгоспугідь в Київській області

Земельний фонд Київської області за даними Держкомзему України за станом на 01.01.2004 становить 2812,1 тис. га або 4,7 % площі України. Сільськогосподарські угіддя займають 1675,9 тис. га, у тому числі рілля – 1369,0 тис. га. Розораність території – 48,7 %, сільськогосподарських угідь – 81,7 %, що є екологічно шкідливим і сприяє розвитку водної та вітрової ерозії. В області налічувалось 188,8 тис. га осушених та 43,9 тис. га зрошуваних земель.

У складі земельних угідь області зосереджено 54,8 % особливо цінних продуктивних земель, у тому числі в складі орних ґрунтів. Середній вміст гумусу становить 2,9–3,1 %.

За останні роки значно погіршилась якість ґрунтів, що пов’язано із господарською діяльністю та природними процесами: ерозією, засоленням, хімічним і радіонуклідним забрудненням тощо, і, як результат, зниженням їх родючості.

Середньозважений бонітет ґрунтів ріллі області сягає 50 балів, сільськогосподарських угідь – 46, пасовищ – 5, сінокосів – 13 балів, що свідчить про їх високу продуктивність.

На території Київської області значних розмірів набули процеси деградації ґрунтів. У цілому площа деградованих ґрунтів орних земель становить 667,6 тис. га загальної площі ріллі. Найбільш загрозливими явищами є ерозія ґрунтів, забруднення хімічними речовинами і промисловими викидами. Площа дефляційно небезпечних земель становить близько 746,1 тис. га або 26,5 % від загальної кількості сільгоспугідь. Водній ерозії піддано 1733 тис. га або 6,2 %. Інтенсивне руйнування ґрунтів внаслідок водної та вітрової ерозії, підтоплення і засолення тісно пов’язане з нераціональною водогосподарською та виробничою діяльністю.

Внаслідок високої розораності сільськогосподарських угідь (81,7 %) щорічно зростає еродованість орних земель. Змив родючого шару становить 10–12,5 т/га ріллі, втрати гумусу – 2,8–3,2 млн т. У ґрунтах області істотно знизився вміст гумусу внаслідок нестачі мінеральних та органічних добрив. Якщо в 1980–1990 pоках в області в середньому вносили по 8–12 т органічних і 140–180 кг діючої речовини мінеральних добрив, що майже відповідає дозам, рекомендованим агромінімумом, то зараз відповідно 100–120 кг/га і 36 кг. За останні 15 років площа еродованих земель збільшилась майже на 22 %. Нині водною і вітровою ерозією охоплено майже 506,7 тис. га сільськогосподарських угідь, що становить 18 % всієї площі.

Аналіз якісного стану ґрунтів орних земель області свідчить про високу придатність наявних земель для вирощування сільськогосподарських культур, але оцінка земельно-ресурсного потенціалу показала екологічну розбалансованість ландшафту і нераціональне використання землі.

На районному, зональному та регіональному рівнях визначено масштаби деградованості орних земель Київської області. Оцінку цього процесу зроблено за ступенем прояву і територіального поширення основних видів деградації з урахуванням їх впливу на режими і властивості ґрунтів та навколишнє середовище.

Глибока криза, в якій останніми роками перебуває вітчизняне сільське господарство, супроводжується посиленням деградації ґрунтового покриву. Підраховано, що тільки один з кожних десяти гектарів сільськогосподарських угідь перебуває у задовільному екологічному стані. Така ситуація вимагає негайного впровадження практичних заходів, спрямованих на збереження родючості та припинення деградації ґрунтів. Однак для розроблення ефективної системи ґрунтоохоронних заходів необхідні об’єктивна оцінка фактичного екологічного стану сільськогосподарських земель та прогноз його подальших змін.

Оцінка екологічного стану орних земель Київської області за ступенем прояву та територіальним поширенням ґрунтових деградаційних процесів засвідчила, що за сучасних умов землекористування превалюючими видами деградації ґрунтів області є дегуміфікація та виснаження орного шару на азот, фосфор і калій. Інтенсивність їх прояву характеризується великими щорічними втратами гумусу та поживних елементів, дефіцит яких з початку 90-х років минулого століття постійно збільшувався. У 2001 році втрати гумусу пересічно по області становили 450 кг/га, а сумарна різниця між кількістю внесених і втрачених внаслідок виносу основних елементів живлення сягала майже 100 кг/га, що зумовлено катастрофічним зменшенням обсягів застосування органічних і мінеральних добрив (відповідно у 5 і 12 разів порівняно з 1990 роком). За оцінкою, особливо інтенсивно збіднюються на гумус ґрунти районів лівобережного Лісостепу (4,2 бала) та зони Полісся (4,0 бала). Найбільших втрат поживних речовин зазнали орні землі лісостепової частини області і в першу чергу правобережні райони, в яких виснаження на азот, фосфор і калій оцінюється відповідно 4,2, 3,1 та 4,1 бала за п’ятибальною шкалою.

Найбільш шкодочинним, хоча й менш поширеним видом деградації в області, є водна ерозія. Змиті ґрунти займають 11 % площі орних земель. Процеси засолення та осолонцювання в області поширені майже на 42 тис. га ріллі, переважно в районах лівобережного Лісостепу. Більшість цих ґрунтів малозаселені (містять не більше 0,2 % солей), тому оцінка засоленості як деградаційного процесу, що знижує родючість ґрунтів, не перевищує 1,0 бала для всіх природно-сільськогосподарських зон області.

Великої шкоди ґрунтам завдає підкислення. За багаторічними даними ґрунтово-агрохімічного моніторингу, загальна площа кислих ґрунтів у Київській області за останні 30 років збільшилася з 249 до 466 тис. га, тобто майже вдвічі. Більш інтенсивно процес підкислення сільськогосподарських земель відбувався у лісостеповій зоні. Майже 35 тис. га або 2,8 %, орних земель перебуває у стані перезволоження, 28 тис. га (2,3 %) – заболочені, що свідчить про незначне поширення цих деградаційних процесів на території області. Вони домінують у північних та центральних районах області, де частка перезволоженої, середньо і сильно заболоченої ріллі сягає відповідно 12,1 та 16,9 % (1,7 та 2,0 бала). У лісостеповій зоні, за винятком Баришівського та Бориспільського районів, процеси перезволоження і заболочення орних земель не перевищують 3 % (1,1 бала).

У зв’язку з катастрофою на Чорнобильській АЕС в екологічному аспекті сільськогосподарські землі Київщини найбільше потерпають від забруднення радіонуклідами. Площі орних земельних угідь зі щільністю забруднення ¹³⁷Cs понад 1 Кі/км² і ⁹⁰Sr понад 0,2 Кі/км² становлять відповідно 15,8 та 3,3 % загальної площі орних земель області. Найбільш забрудненими радіонуклідами є райони Поліської зони – Вишгородський, Іванківський та Поліський. У лісостеповій частині області істотно постраждали Кагарлицький, Рокитнянський, Богуславський та Білоцерківський райони. Найменш ураженими виявилися райони перехідної території. Пересічно по області показник забрудненості ріллі радіонуклідами цезію склав 2,3 бала, стронцію – 1,4 бала.

Проведення інтегральної оцінки екологічного стану орних земель за ознаками територіального стану, поширення та інтенсивності прояву деградаційних процесів дозволило порівняти загальну деградованість ріллі Київської області на районному та зональному рівнях. У найгіршому екологічному стані опинилися землі поліської зони (Д=2,3 бала), де три райони з чотирьох характеризуються високою деградованістю ґрунтового покриву. Напружений екологічний стан мають орні землі лісостепової частини області (Д=2,1 бала), більша частина яких характеризується значною, а шість районів – високою деградованістю. У трохи кращому стані перебувають орні угіддя міжзональної території (Д=1,9 бала), а ґрунтовий покрив Києво-Святошинського району оцінюється як найменш деградований серед інших районів області.

Таким чином, для зони Полісся найбільш значимими виявилися процеси дегуміфікації, виснаження на калій, забруднення радіонуклідами, підкислення та перезволоження. На території лісостепової зони значних масштабів набули такі процеси, як виснаження ґрунту на поживні елементи, дегуміфікація, ерозія та дефляція, забруднення ¹³⁷Cs, підкислення та засолення. Найбільш негативно на родючість ґрунтів перехідної смуги впливають процеси дегуміфікації, виснаження на основні елементи живлення рослин, підкислення та перезволоження.