Тема 6. Кадрова політика держави, державної установи. Формування управлінської еліти в Україні

1. Сутність державної кадрової політики, її мета, джерела та напрями.

2. Визначення понять кадри, розмежування понять державна кадрова політика і кадрова політика.

3. Особливість державної кадрової політики, принципи та основні складові.

4. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів.

5. Виникнення поняття «еліта». Циркуляція еліт в умовах демократії.

6. Типологія еліт. Політична, політико-управлінська еліта: шляхи формування (призначення та вибори).

7. Аналіз української еліти (диспут).

• Ключові слова:

кадри, державна кадрова політика, кадрова політика, принципи кадрової політики, еліта, циркуляція еліт, типологія еліт; політична, політико-управлінська еліта, українська/ національна еліта

Питання 1. Сутність державної кадрової політики, її мета, джерела формування та напрями

• Державна кадрова політика - одна зі складових державної політики, основою якої є формування кадрового забезпечення державних органів, установ та організацій

• Державна кадрова політика є системою організаційних, правових та інших заходів уповноважених державою суб’єктів щодо формування кадрового забезпечення органів держави, державних підприємств, установ і організацій, які забезпечують реалізацію функцій держави

• Державна кадрова політика - це стратегія держави з формування й раціонального використання кадрового потенціалу суспільства.

Державна кадрова політика – це:

• система офіційно визначених цілей, завдань, пріоритетів і принципів діяльності держави з організації та регулювання кадрових процесів і відносин;

• це взаємозв’язок та взаємодія кадрових процесів з соціально-економічними, політичними, управлінськими, культурно-духовними підсистемами українського суспільства, з історично сформованими в ньому традиціями та стереотипами у масовій свідомості .

Н.Р.Нижник

Мета державної кадрової політики – формування, підготовка, розстановка і раціональне використання висококваліфікованих національних кадрів у державному секторі , на різних напрямках діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, створення національної управлінської еліти

Джерелами формування державної кадрової політики є:

• основний зміст політики держави в різних сферах її діяльності,

• законодавча і нормативна база,

• історичний досвід,

• діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, політичних партій і громадських організацій, трудових колективів,

• наукові розробки, висновки вчених.

О.А.Воронько

Напрями здійснення державної кадрової політики:

• кадрове забезпечення державної служби;

• кадрове забезпечення служби в органах місцевого самоврядування;

• кадрове забезпечення державних підприємств, установ і організацій, що забезпечують виконання функцій держави

• Головним об’єктом державної кадрової політики є персонал, кадри (людина).

• Головним суб’єктом формування і реалізації державної кадрової політики виступає держава, яка визначає її мету, завдання, виробляє принципи її здійснення, визначає місце і роль кадрів у суспільстві, нормативно-правові засади та критерії оцінки їх діяльності, створює систему механізмів розвитку кадрового потенціалу, удосконалення його професіоналізму, морально-етичних якостей.

• Держава через закони, нормативні документи, управлінські практичні дії чиновників здійснює реалізацію і контролює виконання законодавства у сфері державної кадрової політики.

Питання 2. Визначення понять кадри, розмежування понять державна кадрова політика і кадрова політика.

• Кадри – основний склад працівників будь-якої організації, підприємства, установи тощо.

• Кадри – основний (штатний) склад працівників установи, підприємства, організації, органу влади, професійних і громадських організацій, тієї чи іншої галузі діяльності

• Кадри – соціально-економічна категорія, що характеризує людські ресурси підприємства, регіону, країни.

• Персонал - це основний штатний склад працівників, що виконують функції та завдання, визначені посадовою інструкцією, з метою досягнення поставлених перед ним цілей [1].

Цікаво!

• Французьке слово “кадри” ввійшло в ужиток у ХІХ столітті. Спочатку ним користувалися як військово-адміністративним терміном при написанні офіційних документів, що стосувались комплектування армії.

• Тлумачний словник В.Даля визначає це слово так: “кадри (франц.) – офіцери, унтери та флангові рядові, що складають основу полку або іншої частини війська, ядро, яке, у випадку необхідності, поповнюється рекрутами”

• У Великій Радянській Енциклопедії зазначається: “Кадри – основний, постійний склад підготовлених працівників партійних, радянських, господарських, профспілкових, комсомольських та інших організацій, працівників науки, культури, військовослужбовців армії і флоту і працівників масових кваліфікацій усіх галузей народного господарства”

Кадрова політика – один з пріоритетних напрямів діяльності держави щодо координації заходів, які вживаються з метою розвитку і вдосконалення всього трудового потенціалу країни, і здійснюється переважно в трьох основних напрямах:

• у системі державної служби;

• на державних підприємствах, в установах, організаціях;

• на недержавних підприємствах (акціонерних, приватних, орендних та ін.)

Питання 3. Особливість державної кадрової політики, принципи та основні складові

Особливістю державної кадрової політики в Україні є її багатосуб’єктність.

До суб’єктів належать:

• Верховна Рада України, що надає державній кадровій політиці легітимний характер, законодавчо закріплює її принципи, визначає обсяги фінансування, контролює її здійснення на практиці;

• Президент України визначає мету та основні напрямки державної кадрової політики, забезпечує узгоджене функціонування і взаємодію органів державної влади, органів державного управління та органів місцевого самоврядування;

• Кабінет Міністрів України відповідає за реалізацію єдиної кадрової політики в Україні в системі виконавчої влади.

• Національне агенство України з питань державної служби - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом

• Суб'єкти державної кадрової політики - носії визначених у правовому полі повноважень, прав та обов'язків щодо вироблення та реалізації державної кадрової політики (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, профспілки, асоціації роботодавців, громадські організації та інші) [1].

• Суб’єкти державної кадрової політики у сфері державного управління - Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, керівники центральних, регіональних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ, організацій [1].

Державна кадрова політика ґрунтується на таких загальних принципах:

• законність;

• дотримання права людини на вільний вибір професії та виду трудової діяльності;

• запобігання дискримінації за етнічними, соціальними, політичними, релігійними, гендерними та іншими ознаками;

• професіоналізм, доброчесність; 

• прозорість і відкритість;

• обґрунтованість та стратегічність;

• раціональність у доборі й розстановці кадрів,

• сприяння професійному та кар'єрному розвитку працівників, можливостей для всебічного, гармонійного розвитку та реалізації особистості тощо [1];

• пріоритетність національних інтересів;

• оптимальне поєднання повноважень і відповідальності.

Складові державної кадрової політики

Державну кадрову політику складає сукупність таких заходів:

1) Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації кадрів;

2) Підбір кадрів для заміщення посад;

3) Підвищення престижності посад, пов'язаних із здійсненням функцій держави;

4) Інформаційн0-аналітичне забезпечення прийняття кадрових рішень;

5) Оцінка ефективності роботи кадрів;

6) Забезпечення відповідальності та запобігання проява корупції;

7) Підвищення рівня управлінської культури

ПИТАННЯ 4. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів

В організаційну структуру системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації управлінських кадрів входять: