- •1. Правові основи охорони праці
- •1.1. Державна політика в галузі охорони праці
- •2. Основні положення Закону України «Про охорону праці»
- •1.2. Гарантії прав громадян на охорону праці
- •1.3. Пільги й компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •1.4. Охорона праці жінок та молоді
- •1.5. Організація охорони праці на виробництві.
- •1.7. Розслідування нещасних випадків, професійних захворювань на виробництві
- •2. Санітарно-гігієнічні вимоги до мікроклімату та стану повітря робочої зони
- •2.1. Мікроклімат виробничих приміщень та його нормування
- •2.2. Шкідливі речовини повітря робочої зони.
- •2.3. Основні вимоги до нормалізації мікроклімату
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •3. Виробниче освiтлення
- •3. 1. Вплив освітлення на здоров'я людини та її працездатність
- •3.2. Основні свiтлотехнiчнi величини та поняття
- •3.3. Класифiкацiя видів та систем виробничого освітлення
- •3.4. Основні вимоги до робочого освітлення
- •3.5. Характеристика джерел штучного освітлення
- •4. Захист від шуму
- •4.1. Характеристики та норми шуму на робочих місцях
- •4.2. Методи та засоби захисту від шуму
- •5. Електpобезпека
- •5.1. Дiя електричного струму на організм людини
- •5.2. Чинники впливу на важкість електротравматизму
- •5.3. Класифікація приміщень і електромереж за електронебезпекою
- •5.4. Нормування напруги дотику
- •5.5. Захист від ураження електричним струмом
- •6. Основи пожежної безпеки
- •6.1. Загальні відомості про горіння.
- •6.2. Хаpактеpистика речовин за пожежо- й вибухонебезпекою
- •6.3. Класифiкацiя виробництв та зон за пожежо- та вибухонебезпекою
- •6.4.Вогненестiйкiсть будинків і споруд. Заходи пожежної безпеки
- •6.5. Способи та засоби гасіння пожеж
- •Літератури
5. Електpобезпека
5.1. Дiя електричного струму на організм людини
Широке використання електроенергії у всiх галузях народного господарства та у побуті приводить до значного розширення кола осіб, пов'язаних з експлуатацією електроустановок.
Електроустановками називається сукупність машин, лiнiй, допоміжного обладнання (разом зі спорудами та приміщеннями, у яких вони встановлені), призначені для виробництва, перетворення, трансформації, передачі, розподілу електроенергії та перетворення її в iншi види енергії.
Недотримання вимог електробезпеки під час роботи на електроустановках, як правило, приводить до електротpавм.
Електротpавма - це порушення цілісності організму в разі дії електричного струму або електричної дуги.
Найбільша кількість випадків електротравматизму, в тому числі зі смертельними наслідками, стається при експлуатації електроустановок напругою до 1000 В, що пов'язано з їх поширенням і відносною доступністю практично для кожного, хто працює на виробництві. Випадки електротравматизму під час експлуатації електроустановок напругою понад 1000 В нечасті, що обумовлено незначним поширенням таких електроустановок і обслуговуванням їх висококваліфікованим персоналом.
Виникнення електротpавм може бути викликано:
- дотиком до частин, що проводять струм;
- дотиком до обладнання, що знаходиться в аварійному стані;
- попаданням під напругу кроку;
- наближенням до апаратів високої напруги (поразка електричною дугою).
Протікання електричного струму через тіло людини супроводжується термічним (опіки), хiмiчним (зміни складу крові), механічним (розрив тканин) та бiологiчним (подразнення живих тканин організму) ефектами.
Розрізняють три види електротравм: місцеві, загальні і змішані. На місцеві припадає біля 20 % електротравм, загальні – 25 % і змішані – 55 %.
Характерними місцевими електричними травмами є електричні опіки, електричні знаки, металізація шкіри, механічні ушкодження та електрофтальмія.
Найбільш небезпечним видом електротравм є електричний удар, який у більшості випадків (близько 80 %) призводить до смерті потерпілого.
Електричний удар — це збудження живих тканин організму електричним струмом, що супроводжується судомним скороченням м'язів. В залежності від наслідків ураження електричні удари можна підрозділити на чотири ступеня:
I – судомні скорочення м’язів без втрати свідомості;
II - судомні скорочення м’язів з втратою свідомості без порушення дихання і кровообігу;
III - втрата свідомості з порушенням серцевої діяльності чи дихання або серцевої діяльності і дихання разом;
IV – клінічна смерть, тобто відсутність дихання і кровообігу.
Клінічна смерть — це перехідний період від життя до смерті, що настає з моменту зупинки серцевої діяльності та легенів і триває 6—8 хвилин, доки не загинули клітини головного мозку. Після цього настає біологічна смерть, внаслідок якої припиняються біологічні процеси у клітинах і тканинах організму і відбувається розпадання білкових структур.
Якщо у разі клінічній смерті негайно звільнити потерпілого від дії електричного струму та терміново розпочати надання необхідної допомоги (штучне дихання, масаж серця), то існує висока імовірність щодо збереження йому життя.