8. Історія видання «Енеїди» і.Котляревського.

Над «Енеїдою» Котляревський почав працювати приблизно у 1794 -1795 рр.

Уже перші розділи набули великої популярності, ходили по руках у багатьох списках.Один із списків під назвою «Малороссийская «Энеида» в трех частях» без погодження з автором опублікував любитель словесності конотопський дворянин Папура Максим у Петербурзі 1798р.

У другому виданні “Енеїди” (1808), ініціаторами якого напевне були вже інші люди, і заголовок словника, і сам словник передруковано без жодних змін. Так само як і перше, це видання поеми було для Івана Котляревського несподіванкою.

З 1796 р. Іван Котляревський перебував на військовій службі. В січні 1807 р. він був переведений у Псковський драгунський полк, дислокований у білоруському місті Ліда, а 23 січня 1808р. подав у відставку. З дуже обмеженими засобами для існування, без зв'язків, капітан у відставці опиняється на роздоріжжі. Серед меценатів, які могли допомогти капітанові у відставці, був добре йому знайомий, багатий та впливовий Семен Михайлович Кочубей. Може, завдяки Кочубею, може, кому іншому Котляревський тільки через два з половиною роки після залишення військової служби (за формулярним списком — 3 червня 1810 р.) нарешті був призначений наглядачем (завідуючим) Полтавського дому виховання бідних дворян.

У цей неспокійний та невлаштований період свого життя Котляревський заходився коло видання свого твору, додавши уже готову на той час четверту частину. Певне, фінансував видання той же Семен Кочубей, бо на окремій сторінці посвята: “С. М. К-ю усерднейше посвящает сочинитель”. Після виходу у світ власноручно підготовленого третього видання “Енеїди” та тривалих клопотів з улаштуванням на цивільній службі, Котляревський назавжди осідає в рідній Полтаві і неспішне завершує головну справу свого життя. П'ята частина “Енеїди” на кінець 1821 р. уже була завершена. Невдовзі була завершена й остання, шоста частина. Російський літератор М. О. Мельгунов після відвідання у серпні 1827 р. Котляревського писав М. П. Погодіну, що поема доведена автором до кінця.

З біографічних нарисів про Котляревського ми дізнаємося, що він до кінця своїх днів працював над “Енеїдою” і незадовго до смерті продав рукопис харків'янинові О. А. Волохінову, який і видав його у 1842 році.

9. І.Котляревський і Перша вітчизняна війна 1812 р.

І.П.Котляревський 12 років перебував на військовій службі в російській армії і в 1808 році вийшов у відставку в чині штабс-капітана.

Під час російсько-французької війни 1812 р. генерал-губернатор князь Я. Лобанов-Ростовський, знаючи Котляревського як досвідченого військового, доручив йому сформувати козацький кінний полк.За сумлінне виконання цього завдання Котляревського було нагороджено пам ятною медаллю, встановленою на честь переможного завершення Вітчизняної війни 1812 року. Сам котляревський не приймав безпосередньої участі в боях. Із відповідальним завданням поет упорався за 17 днів, але стосовно себе особисто подав прохання, щоб його залишили наглядати за Будинком виховання дітей бідних дворян. Прохання задовольнили, й Іван Котляревський передав новостворений полк іншому командирові.

Після розгрому наполеонівської армії котляревському не раз доводилось виконувати доручення воєнного характеру. У 1813—1814 pp. Іван Котляревський, виконуючи доручення того самого генерал-губернатора, їздив з депешами у ставку російської армії до Дрездена й Петербурга.

Після закінчення війни з Наполеоном Котляревський з запалом віддається театральній діяльності. У 1816 р. його було призначено директором Полтавського театру.