Структурні фонди єс

Європейський фонд регіонального розвитку (ERDF)

Європейський соціальний фонд (ESF)

Європейський фонд сільськогосподарської орієнтації та гарантії (EAGGF)

Фінансовий інструмент орієнтації риболовства (FEFG)

Фонд Згуртування (Cohesion Fund)

• Європейський соціальний фонд (ЄСФ), створення якого було пов’язано з укладанням Римського договору (1957);

• Європейський фонд з управління та надання гарантій для сільськогосподарського виробництва (ЄФУГС) було створено у 1962 році;

• Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР), заснований у 1975 році;

• Фінансовий механізм розвитку рибальства (ФМРР), започаткований у 1993 році.

Європейський фонд сприяння економічному зближенню держав-членів – Фонд згуртування чи конвергенції (Cohesion Fund) – створений відповідно до Маастрихтского договору і цілком орієнтований на розвиток чотирьох країн з найменшими показниками виробництва валового продукту на душу населення – а саме менш 90 % середнього показника по ЄС – Греція, Ірландія, Іспанія, Португалія.

З 1994 по 1999 кошти Структурних фондів також спрямовувались на фінансування 7 цілей та 13 ініціатив ЄС. Реформа фондів передбачає істотні зміни складу регіональних програм ЄС, порядку їхньої розробки, фінансування, реалізації і контролю. Кількість ініціативних програм скорочується до чотирьох: транснаціональне, прикордонне і міжрегіональне співробітництво (INTERREG); економічна і соціальна конверсія кризових міст, селищ і міських ареалів з метою забезпечення стійкого розвитку (URBANIZATION); розвиток сільської місцевості на основі ініціатив, підготовлених місцевими групами дії (LEADER +); транснаціональне співробітництво, спрямоване на реалізацію нових засобів боротьби з усіма видами дискримінації і нерівності на ринку праці (EQUAL) (див. табл. 5.3.).

Таблиця 5.3.

Види впливу співтовариства

ПРОГРАМИ СПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ	ПРОГРАМИ СПІВТОВАРИСТВА (“ІНІЦІАТИВИ ЄС”)	ІННОВАЦІЙНІ ЗАХОДИ	ТЕХНІЧНА ДОПОМОГА
Етап 1 – розробка планів-пропозицій країн, частка ЄС залежить від мети та конкретних особливостей проектів Етап 2 – безпосередня розробка програми Етап 3 – реалізація програми Етап 4 – супровід та контроль програми	ІНТЕРРЕГ Програма розвитку прикордонних регіонів ЛІДЕР Підтримка місцевих груп, що здійснюють заходи щодо розвитку сільських територій ІКВАЛ Подолання дискримінації на ринку робочої сили УРБАН Відродження міст	Міжрегіональна співпраця Впорядкування та благоустрій територій Регіональний економічний розвиток Розвиток міст	Заходи з підготовки та попередньої оцінки програм Заходи із супроводу, оцінки та підготовки

[Європейський Союз: основи політики, інституційного устрою та права. Навчальний посібник. Серія “Україна на шляху до Європи”. – К.: Товариство Карла Дуйсберга, 2002. – 367 с., с. 297]

6. Розробка реєстру депресивних регіонів з метою максимального зменшення локальної асиметричності за допомогою коштів структурних фондів.

Взагалі, не існує єдиного найкращого чи універсального підходу щодо визначення критеріїв проблемності регіонів. Скажімо, в Німеччині і Австрії розробляються дві класифікації: одна для промислового розвитку, друга – для туризму. У більшості країн, і особливо там, де високий рівень розвитку, як основний показник "проблемності" є рівень безробіття. До таких можна віднести Францію, Німеччину, Велику Британію, а також скандинавські країни. Серед інших показників чи критеріїв можна згадати географічне розташування щодо ринків збуту, наявність гірських та туристичних зон, рівень урбанізації, щільність населення тощо. В скандинавських країнах поряд із щільністю населення застосовується ще один демографічний показник – рівень міграції. У Норвегії використовуються такі рівні класифікації, як частка жінок, частка інвалідів, а також освітній рівень населення.

Таким чином, сучасний механізм здійснення регіональної політики Європейського Союзу покликаний сприяти скорішому уникненню значних диспропорцій у регіональному розвитку шляхом удосконалення інституціонального забезпечення регіональної політики та вдалого застосування різноманітних інструментів і стимулів розвитку, формування гомогенної структури господарства країн-членів, адже “підтягування“ менш розвинених регіонів до більш розвинених є на сьогодні головною метою регіональної політики Європейського Союзу.