1.2 Місце екології в системі наукових знань

Сучасна екологія об’єднує природничі, гуманітарні, соціальні,

технічні і точні науки. Місце екології в системі наукових знань можна уявити за допомогою схеми, яка показана на рис.1.1

На рис.1.1 показана схема ієрархічного розподілу системи наукових знань та місце екології серед них. Найвищім ієрархічним рівнем (І) в системі наукових знань є філософія.

На другому рівні (ІІ) - філософія природи, філософія суспільства, філософія мислення.

На третьому рівні (ІІІ) - природознавчі науки, гуманітарні науки, науки про мислення.

Четвертий рівень (ІV) - технічні науки.

П’ятий рівень (V) - приватні науки.

І

ІІ

ІІІ

ІV

V

Рис.1.1- Ієрархічний розподіл системи наукових знань та місце

екології серед них.

Проаналізувавши схему, зображену на рис.1.1, слід зробити висновки, що екологічні науки є серед усіх підрозділів наукових знань. Серед природознавчих наук - біоекологія, геоекологія; серед гуманітарних наук - соціоекологія; серед наук про мислення - ноосферологія; серед технічних наук – інженерна екологія; серед приватних наук - , наприклад, вплив гри на барабані на навколишнє середовище, та інші

1. 3 Структура екології

У останні роки в усьому світі виникли різноманітні напрямки екологічних досліджень, ціль яких - забезпечення спеціалістів у всіх сферах діяльності необхідною екологічною інформацією. До 2000р. сформувалося біля 100 напрямків екологічної діяльності, які можна об’єднати за принципами їхньої галузевої приналежності, взаємозв’язків, взаємопідпорядкованості, пріоритетності, загально людського і практичного значення. Зараз існує декілька класифікацій основних складових частин сучасної екології. Деякі автори головну увагу приділяють загально філософським і культурним аспектам, другі - соціальним, треті - еколого-економічним, четверті - біоекологічній деталізації і т.п. Найбільш детальною й обґрунтованою є структура екології, запропонована відомим екологом М.Ф. Реймерсом, її ми і розглянемо.

Найвищім за рангом поняттям, що використовується в класифікації, є “загальна екологія”. Вона узагальнює всю екологічну інформацію, що надходить з інших підрозділів і на підставі їх аналізу і моделювання розвитку екологічної ситуації на планеті, сприяє прийняттю науково і логічно обґрунтованих рішень по реалізації стратегічних планів розвитку цивілізації Загальній екології підпорядковані два великих блоки екологічних досліджень: теоретична екологія і прикладна екологія.

Теоретична екологія включає біоекологію з усіма її підрозділами.

До блока практичної екології відносять: біосферологію, геоекологію, соціоекологію, інженерну екологію з усіма їхніми підрозділами.

Біоекологія - екологія живих організмів, у тому числі людини як біологічного об’єкта. До блока біоекології належать: екологія людини, екологія мікроорганізмів, екологія тварин, екологія рослин і інші (див.рис.1.2).

Геоекологію і біосферологію об’єднують у єдиний блок - наука про охорону і раціональне використання природних ресурсів.

До цього блоку належать: ландшафтна екологія, екологія атмосфери, екологія гідросфери, екологія літосфери, екологія глибинних надр землі та інші (див.рис1.2).

Соціоекологія - наука про соціально-економічні чинники впливу на навколишнє середовище. Вона об’єднує: екологічну освіту, екологічне право, урбоекологію, екологію і демографію, екологічний менеджмент, екологічний маркетинг, національну екополітику і інші (див.рис.1.2).

Інженерна екологія - наука про техногенні чинники забруднення навколишнього середовища. Інженерна екологія (техноекологія) об’єднує такі підрозділи: екологія енергетики, екологія транспорту, екологія військової справи, екологія промисловості, екологія сільського господарства, екологічна експертиза, космічна екологія і інші (див.рис.1.2)

Кожний із розглянутих розділів екології закликає до вирішення свого кола проблем, але усі вони тісно пов’язані між собою, та кожний використовує матеріали іншого.