- •1.4 Соціальні аспекти екології 13
- •Лекція 2 екосистеми, їхні властивості і закони функціонування 18
- •Лекція 3 біосфера її структура та закони функціонування 38
- •9.2.3 Діяльність юнеско 147
- •93.1 Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього 150
- •Лекція 1
- •Предмет екології, її об’єкт і завдання. Становлення і розвиток екологічної науки
- •1.2 Місце екології в системі наукових знань
- •1. 3 Структура екології
- •1.4 Соціальні аспекти екології
- •1.5 Методи досліджень в екології. Метод моделювання
- •3.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- •Лекція 2
- •2.1 Концепція екосистеми. Критерії виділення екосистем
- •I. Екосистема - єдиний природний організм, створений за тривалий період живими організмами і середовищем їхнього існування і де всі компоненти тісно пов'язані шляхом обміну речовиною та енергією.
- •2.2 Класифікація екосистем
- •2.3 Компоненти екосистеми, закони формування її
- •2.4 Екологічні фактори
- •2.5 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха.
- •Принцип емерджентності
- •2.6 Функціонування екосистем. Потоки енергії та
- •2.7 Концентрація речовини у трофічних ланцюгах
- •2.8 Розвиток та еволюція екосистем
- •1)Зміні середовища;
- •2)Спадковій мінливості живих організмів та природному доборі;
- •3)Наявності в екосистемах вільної енергії.
- •2.9 Стійкість і саморегуляція екосистем
- •Питання для самоконтролю:
- •Література:
- •Тема лекції: біосфера ,її структура та закони функціонування
- •3.1 Поняття біосфери. Вчення в. І. Вернадського про
- •3.2 Структура біосфери
- •3.2.1 Основні типи речовини у біосфері
- •3.2.3 Гідросфера
- •3.2.4 Літосферa
- •3.2.5 Живі організми в біосфері
- •3.3 Структура біосфери запропонована Реймерсом
- •3.4.1 Функції живої речовини у біосфері
- •3.4.2 Складові енергетичного балансу в біосфері
- •3.4.3 Біохімічні кругообіги речовини
- •Континенти Океани
- •3.5 Стабільність біосфери
- •3.6 Самоорганізація біосфери
- •5.Реймерс м.Ф.Экология. – м.: Россия молодая, 1994.
- •4.1 Соціоекологія - наука про структуру і закони
- •4.2 Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
- •4.3 Класифікація і структура соціоекосистем
- •4.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
- •4.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І про ноосферу
- •4.6 Роль соціоекології в розвитку соціологічної культури
- •5.1 Критичні епохи в історії еволюції біосфери Землі
- •5.1.1 Докембрійський період
- •5.1.2 Палеозойська ера (570-235 млн. Років тому)
- •5.1.3 Мезозойська ера
- •5.1.4 Кайнозойський етап
- •5.2 Походження людини. Вплив змін навколишнього
- •5.3 Еволюція біосфери
- •5.4 Цивілізація і біосфера Землі
- •5.5 Сучасна екологічна ситуація. Антропогенна деградація біосфери
- •5.6 Зростання народонаселення Землі і екологічні проблеми
- •Лекція 6 Тема лекції: екологія і економіка. Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і природи
- •6.1 Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і
- •6.2 Економічний і еколого - економічний принципи
- •6.3 Завдання раціонального природокористування
- •6.4 Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих процесів. Визначення еколого-економічної шкоди
- •6.5 Економічні оцінки і стимули відтворення
- •6.6 Плата за природокористування
- •6.7 Проблеми гармонізації взаємодії між
- •Лекція7
- •7.1 Роль юриспруденції в регулюванні взаємодії між суспільством і природою. Норми права в цій області.
- •7.2 Три етапи в історії правового регулювання
- •7.3 Головні джерела соціоекологічного права в Україні
- •7.4 Екологічні нормативи і стандарти
- •7.5 Еколого-правова відповідальність
- •7.6 Державне управління в галузі охорони
- •7.7 Міжнародна-правова охорона навколишнього середовища.
- •Лекція 8 Тема лекції: глобальні екологічні проблеми
- •8.1 Загальна характеристика глобальних проблем
- •8.2 Забруднення біосфери
- •8.2.1 Забруднення атмосфери
- •8.2.2 Забруднення гідросфери
- •8.2.3 Забруднення грунтів
- •8 2. 4 Радіація у біосфері
- •8.2.5 Токсична дія забруднюючих речовин
- •8.3 Екологічні наслідки забруднення біосфери і безгосподарчої діяльності людей
- •8.3.1 «Парниковий ефект»
- •8.3.2 Виснаження озонового прошарку
- •8.3.3 Кислотні дощі
- •8.3.4 Масове зведення лісів
- •8.3.5 Відходи виробництва
- •8.3.6 Сільське господарство.
- •8.3.7. Виробництво енергії
- •8.4 Екологічна криза, як криза антропоцентричної
- •Лекція 9
- •Діяльність юнеско
- •9.1 Міжнародна екополітика
- •9.2 Діяльність урядових та неурядових міжнародних
- •9.2.1Діяльнысть мсоп
- •9.2.2 Діяльність оон.
- •9.2.3 Діяльність юнеско
- •9.2.4 Діяльність Римського клубу
- •Діяльність «зелених»
- •9.3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних
- •9.3.2 Стратегія й тактика виживання людства.
- •Література:
- •Витрати на охорону навколишнього середовища в закордонних країнах показані в таблиці 10.1.
- •10.2 Екологічний моніторинг і його задачі
- •10.3 Екологічна експертиза
- •10.4 Екологічний паспорт підприємства
- •Література
Лекція 9
Тема лекції: МІЖНАРОДНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО В ГАЛУЗІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
МАЙБУТНЄ ЛЮДСТВА В КОНТЕКСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ЕКОЛОГІЧНИХ ПРОБЛЕМ
План лекції:
Міжнародна екополітика на урядовому та неурядовому рівнях.
Діяльність урядових та неурядових міжнародних організацій у галузі охорони навколишнього середовища
Діяльність МСОП
Діяльність ООН.
Діяльність юнеско
Діяльність Римського клубу
Діяльність «ЗЕЛЕНИХ»
Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних
проблум
Екстраполяційні динамічні і нормативні моделі майбутнього
Стратегія й тактика виживання людства.
9.1 Міжнародна екополітика
Кінець XX століття ознаменувався усвідомленням взаємної відповідальності держав за стан навколишнього середовища. Стали нормою міжнародного спілкування співробітництво в галузі вирішення екологічних проблем, взаємні консультації та обмін інформацією. Головною метою стало вироблення системи світової екологічної безпеки.
Об’єктивна необхідність міжнародного співробітництва в галузі охорони природи на міждержавному рівні випливає з глобального характеру екологічної кризи та неможливості іншим засобом забезпечити охорону навколишнього середовища.
Екологія у другій половині ХХ століття поставила перед політикою такі гострі проблеми, як регулювання чисельності населення, екологічну безпеку населення. Природа екологічних проблем загально планетарна, і її неможливо вирішити окремо в тій чи іншій державі. Виникло нове явище в розвитку цивілізації - екологічна політика. У сучасному суспільстві екологічна політика стала самостійною сферою в політичній діяльності держав. Формування екологічної політики розпочалося з 70-х років, коли появилася швидка деградація природного середовища в різних країнах світу. Вона призвела до того, що зараз в більш ніж 100 країнах світу створені міністерства або відомства, що спеціально займаються охороною навколишнього середовища. Практично одночасно в усіх країнах світу почалася розробка нормативів якості середовища життя, право людини на користування природним середовищем стало включатися до конституції держав, розвивається природоохоронне законодавство. Поняття екологічного суверенітету почало входити у число державних пріоритетів.
Світова громадскість усвідомила, що людство має загальні глобальні інтереси, без вирішення яких неможливий стійкий розвиток жодної держави. Способи політичного забезпечення охорони навколишнього середовища в різних країнах неоднакові. Лідером у формуванні принципів екологічної політики та її проведення, безумовно, є країни Західної Європи. У сучасній Європі, за французським вченим Т.Лаво виділяються чотири великих регіони, що відрізняються екологічною політикою, яку вони проводять.
Перший регіон – країни півдня Європи, найменш економічно розвинуті, з аграрною направленістю виробництва.
Вони мають багато складних екологічних проблем та покладаються в їх вирішенні на фінансову допомогу з боку Європейського співтовариства.
Другий регіон –північна Європа, держави якої відрізняються найбільш гармонійним розвитком та раціональним використанням природних ресурсів. Вони успішно вирішують екологічні проблеми, спираючись на традиційно екологізованний світогляд широких верств населення.
Третій регіон – країни північно-західної Європи, що відрізняються високим промисловим потенціалом та сильно забрудненим природним середовищем. Країни цього регіону мають достатньо засобів та коштів і з кінця 80-х років почали проводити енергійну екологічну політику.
Четверта група –країни східної Європи, які відрізняються дуже високим рівнем забруднення середовища та не мають економічних і фінансових засобів для оперативного та стратегічного вирішення екологічних проблем.
Після утворення Європейського Економічного Співтовариства з 1987року отримує поширення ініціатива Франціі в галузі сумісної міждержавної охорони природи. Вона стала поштовхом для створення багатьох видів міждержавних структур. ЄЕС, та потім Європейська рада (ЄР) з 1973 року послідовно розробили та реалізували чотири програми з охорони довкілля. Прийнята практика підготовки в цій галузі спеціальних директив, обов`язкових для країн ЄЕС. Зараз в галузі екології дають 120 таких директив. У 1993 році ЄР прийняла новий стандарт (BS 7750) щодо широкого кола продуктів промислового й сільськогосподарського виробництва та діяльності підприємств, відповідно якому більш жорстко регламентуються забруднення навколишнього середовища, витрати енергії на виробництво, створення шумового забруднення. Продукція, що витримує цей стандарт, отримує знак “Зеленого голуба”, який дає переваги на ринку товарів.
Міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища відбувається в рамках різноманітних міжнародних урядових і неурядових організацій. Вони різняться по цілям, структурі і функціям. У залежності від характеру співробітництва -двосторонні або багатосторонні, регіональні або субрегіональні. Початок міжнародному співробітництву з проблем навколишнього середовища було покладено в 1913 р. у Берні (Швейцарія), коли вчені 18 країн зібралися на конференцію по міжнародній охороні природи. Але само по собі міжнародне співробітництво в галузі охорони навколишнього середовища розпочалася ще наприкінці ХІХ століття, воно здійснювалося каналами громадських організацій – Всесвітнього фонду дикої природи та Наукового комітету з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ), Міжнародного союзу охорони природи та природних ресурсів (МСОП).
Протягом останніх десятиріч намітилася чітка тенденція вирішення багатьох питань екологічної безпеки на міжнародному рівні. Стимулюючим поштовхом до міжнародного співробітництва на рівні держав з питань екології та охорони природи стала Стокгольмська конференція 1972 року. Стокгольмська декларація закріпила фундаментальне право людей не тільки на свободу та рівність, але й на адекватні умови життя в навколишньому середовищі тієї якості, яке забезпечує їхню гідність та добробут.
Україна як європейська держава приєдналася до процесу державного та правового регулювання збереження якості природного середовища. У 1991 році було створене Міністерство охорони навколишнього середовища України. За його ініціативою в 1991 році був прийнятий закон “Про охорону навколишнього природного середовища” та розпочата розробка пакету законів та законодавчих актів з екологічних проблем, включаючи охорону атмосфери, води, рослинного та тваринного світу. Суверенна Україна як учасниця конференції 1992 року в Ріо-де-Жанейро, внесла пропозицію про екологічну конверсію виробництв, прийняла на себе зобов`язання забезпечувати екологізацію економіки та розв`язання екологічних проблем як першочергове завдання господарської та державної політики. Україна бере участь в роботі програми ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). Тільки за період з 1980 року до 1991 року Україна взяла участь у 10 міжнародних актах з охорони природи.
На міждержавному рівні розпочався процес формування нової системи цінностей соціального, економічного та етичного характеру, що включає в себе екологічний імператив
Як підкреслювалося на Конференції ООН з навколишнього середовища в Ріо-де-Жанейро (1992р.) “Людство здатне зробити розвиток сталим, забезпечити, щоб він задовольняв проблеми сучасності, не піддаючи ризику здатність наступних поколінь задовольняти свої проблеми”