Перевірка міцності ґрунтової основи

Таблиця 1.7

Номер сполучення	N, м	А, м^2	N/A, кПа			1±	1±	Рmax, кПа	Рmin, кПа	R×γс/γn, кПа
1	39126	88	444,61	0,1811		1,1811		525,13	364,09	0
						0,8189
2	47766	88	542,80	0		1		542,8	542,8	0
						1
3	37396	88	424,95	0,369		1,369		581,8	268,14	0
						0,631
4	44310	88	503,52	0,311		1,311		660,11	346,93	0
						0,689
5	44310	88	503,52		0,017		1,017	512,07	494,96	0
							0,983
6	44310	88	503,52		0,010		1,010	508,55	498,48	0
							0,990

Розрахунковий опір незалежно від типу грунтів основи визначаємо за виразом 1, додаток 24:

(1.16)

де - умовний опір грунту, приймаємо за 1, додаток 24;

- коефіцієнти , приймаємо за 1, табл. 4, додатку 24;

- ширина (менша сторона або діаметр) підошви фундаменту, 3,4м

- глибина закладення фундаменту, 2,5 м;

- середнє розрахункове значення питомої ваги шарів грунту, розташованих вище підошви фундаменту, обчислене без урахування зважувальної дії води.

b=(b₂+2)=5,5м d=2,5м

=19,6кН/м R₀=0кПа

, кПа

.

Результати обчислень, наведених у табл. 6, показують, що грунти основи мають не достатню несучу здатність, щоб сприйняти навантаження, які на них передаються бо не викону­ються умови

Так як умови не виконуються, треба змінити розмі­ри або глибину закладення фундаменту; передбачити штучне закріп­лення грунтів; запроектувати фундамент глибокого закладення.

2.Фундамент глибокого закладення

2.1Несуча здатність паль.

Поодинокі палі у складі фундаменту за несучою здатністю основи треба розрахувати, виходячи з умови:

де – розрахункове навантаження, яке передається на палю (поздовжнє зусилля від розрахункових навантажень, які діють на фундамент при найбільш невигідному сполученні);

– розрахункове навантаження від ваги палі;

– несуча здатність палі за грунтом;

– коефіціент подійності, який приймається рівний 1,4;

– розрахункове навантаження, яке допускається на палю.

Несучу здатність палі-стояка треба визначати за формулою:

де – коефіцієнт умов роботи палі в грунті, який приймається рівним 1;

А – площа обпирання палі на грунт, м²;

R – розрахунковий опір грунту під ніжнім кінцем палі-стояка, кПа(т/м²), який приймається за [1, табл.VIII.1].

Несучу здатність висячої палі за грунтом необхідно визначати за формулою:

де – коефіцієнт умов роботи палі в грунті, для забивної палі _с=1;

R – розрахунковий опір грунту під ніжнім кінцем палі, кПа;

А – площа обпирання палі на грунт, м²;

U – зовнішній периметр поперечного перерізу палі, м;

– розрахунковий опір першого шару грунту, який стикується з бічною поверхнею палі, м;

– товшина першого шару грунту, який стикується з бічною поверхнею палі,м;

і – коефіцієнти умов роботи грунту відпівдно під нижнім кінцем і біля бічної поверхні палі, які враховують вплив способу занурення палі на розрохунковий опір грунту і приймається для забивних паль [1, табл.VIII.3].

Для палі №1:

м²

м

R=6982кПа

f₁=f₂=f₃=f₄=f₅=0 кПа,f₆=69.2 кПа,f₇=72 кПа,f₈=74.59 кПа

кН.

кн.

Для палі №2:

м²

м

R=7302кПа

f₁=f₂=f₃=f₄=f₅=0 кПа,f₆=69.2 кПа,f₇=72 кПа,f₈=74.8 кПа,f₉=77.39 кПа