- •1. Основні розділи дисциплін «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі»
- •2. Основні принципи державної політики в галузі охорони праці. Загальні закони України в галузі охорони праці.
- •3. Галузеві та міжгалузеві державні нормативні акти з охорони праці. Принципи їх кодифікації
- •4. Міжнародні норми соціальної відповідальності. Стандарт Соціальна відповідальність 8000 (sа8000
- •5. Вимоги до забезпечення охорони праці в структурі соц.Відповідальності . Стандарт iso 26000
- •6. Законодавча основа Європейського Союзу з питань охорони праці. Рамкова директива 89/391/єс "Про введення заходів, що сприяють поліпшенню безпеки та гігієни праці працівників"
- •7.Органи державного управління охороною праці та державного нагляду за охороною праці
- •8.Система управління охороною праці в галузі,її складові та функціонування.
- •9.Основні підсистеми системи управління охороною праці,що необхідні для ефективного її функціонування.
- •10. Фінансування оп та економічні аспекти оп
- •11. Види та строки навчання та перевірки знань робітників з питань охорони праці
- •12. Основні види інструктажів з питань охорони праці, їх призначеність та періодичність
- •13. Відшкодування збитків робітникам у випадку пошкодження їх здоров‘я
- •14. Штрафні санкції відносно підприємств
- •15. Гігієна праці та виробнича санітарія. Основні питання, що розглядаються в даному розділі дисципліни
- •16. Фізіологічні особливості сфери розумової діяльності
- •17. Класифікація фаткорів виробничтого середовища і трудового процесу, які впливають на працівника в процесі трудової діяльності.
- •18. Шкідливі та небезпечні виробничі фатори (їх загальноприйнята класифікація).
- •19. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу.
- •20.Вентиляція виробничих приміщень. Призначення та класифікація систем вентиляції.
- •21.Принципи розрахунку повітропродуктивності систем штучної вентиляції.
- •22. Мікроклімат виробничих приміщень. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини.
- •23. Принципи нормування мікроклімату та його гігієнічні нормативи у приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності
- •24. Особливості повітряного середовища приміщень з використанням персональних компютерів
- •25. Принципи визначення холодо- та повітропродуктивності спліт-систем кондиціонування
- •26. Освітлення виробничих приміщень. Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •27. Види виробничого освітлення, принципи його нормування та гігієнічні нормативи у сфері розумової діяльності
- •28. Принципи розрахунку природного і штучного освітлення
- •29. Фізичні характеристики шуму. Вимірювання рівнів шуму та принципи його нормування. Гігієнічні нормативи шуму в приміщеннях з робочими місцями сфери розумової діяльності.
- •30. Вплив шуму на організм людини. Основні принципи захисту від шкідливого впливу шуму на організм людини.
- •31. Основні параметри та види вібрації. Вимірювання рівнів вібрації та принципи її нормування. Гігієнічні нормативи рівнів вібрації на робочих місцях сфери розумової діяльності.
- •32. Вплив вібрації на організм людини та основні принципи захисту від шкідливого впливу вібрації
- •33. Електромагнітні випромінювання, що впливають на користувачів персональних комп’ютерів, їх фізична природа та частотні діапазони.
- •34. Сучасні уявлення про вплив електромагнітних випромінювань на функціональний стан організму користувачів персональних комп’ютерів.
- •35. Сучасні уявлення про вплив сотового зв’язку на організм людини.
- •36. Порядок атестації робочих місць
- •37. Зміст Карти умов праці та принципи її заповнення
- •38. Стан виробничого травматизму та профзахворюваності в Україні.
- •39. Соціально-економічні наслідки виробничого травматизму.
- •40. Розслідування та облік нещасних випадків. Спеціальне розслідування нещасних випадків.
- •41. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань та отруєнь.
- •42. Відповідальність працівників із порушення законодавства з питань охорони праці.
- •43. Розлади здоров’я користувачів, що формуються під впливом роботи за комп’ютером.
- •44. Медичні профілактичні заходи щодо збереження здоров’я та працездатності користувачів комп’ютерів та відео дисплейних терміналів.
- •45. Електробезпека. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини.
- •46. Фактори, що впливають на наслідки ураження людини електричним струмом.
- •47. Основні види електричних травм
- •48. Умови ураження людини струмом при доторканні до струмопровідних частин електромереж.
- •49.Надання медичної допомоги при враженні людини електричним струмом
- •50.Вимоги електробезпеки у приміщеннях, де встановлені персональні комп’ютери та відео дисплейні термінали
- •51. Пожежна безпека. Основні причини пожеж. Небезпечні та шкідливі чинники пов’язані з пожежами
- •52. Основи теорії горіння та різновиди горіння. Необхідні вимоги для виникнення горіння.
- •53. Показники пожежовибухонебезпечності. Категорія приміщень за вибухо та пожежонебезпечністю.
- •54. Пожежна безпека у приміщеннях з робочими місцями, обладнаними персональними комп’ютерами та відео дисплейними терміналами.
- •55. Система протипожежного захисту
- •56. Установки та засоби гасіння пожеж
- •57. Організація пожежної безпеки. Зу « Про пожежну безпеку».
52. Основи теорії горіння та різновиди горіння. Необхідні вимоги для виникнення горіння.
Для кращого розуміння умов утворення горючого середовища, джерел запалювання, оцінки та попередження вибухопожежо-небезпеки, а також вибору ефективних заходів і засобів систем пожежної безпеки, треба мати уявлення про природу процесу горіння, його форми та види.
Горіння - екзотермічна реакція окислення речовини, яка супроводжується виділенням диму та виникненням полум'я або світінням.
Для виникнення горіння необхідна одночасна наявність трьох чинників - горючої речовини, окисника та джерела запалювання. При цьому горюча речовина та окисник повинні знаходитися в необхідному співвідношенні один до одного і утворювати таким чином горючу суміш, а джерело запалювання повинно мати певну енергію та температуру, достатню для початку реакції. Горючу суміш визначають терміном "горюче середовище". Це - середовище, здатне самостійно горіти після видалення джерела запалювання. Для повного згоряння необхідна присутність достатньої кількості кисню, щоб забезпечити повне перетворення речовини в його насичені оксиди. За недостатньої кількості повітря окислюється тільки частина горючої речовини. Залишок розкладається з виділенням великої кількості диму. В цих умовах також утворюються токсичні речовини, серед яких найбільш розповсюджений продукт неповного згоряння - оксид вуглецю (CO), який може призвести до отруєння людей. На пожежах, як правило, горіння відбувається за браком окисника, що серйозно ускладнює пожежогасіння внаслідок погіршення видимості або наявності токсичних речовин у повітряному середовищі.
Слід зазначити, що горіння деяких речовин (ацетилену, оксиду етилену), які здатні при розкладанні виділяти велику кількість тепла, можливе й за відсутності окисника.
Горіння може бути гомогенним та гетерогенним.
При гомогенному горінні речовини, що вступають у реакцію окислення, мають однаковий агрегатний стан - газо- чи пароподібний.
Якщо початкові речовини знаходяться в різних агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі, то таке горіння називається гетерогенним.
Пожежі, переважно, характеризуються гетерогенним горінням.
У всіх випадках для горіння характерні три стадії: виникнення, поширення та згасання полум'я. Найбільш загальними властивостями горіння є здатність осередку полум'я пересуватися по всій горючій суміші шляхом передачі тепла або дифузії активних частинок із зони горіння в свіжу суміш. Звідси виникає й механізм поширення полум'я, відповідно тепловий та дифузійний. Горіння, як правило, проходить за комбінованим теплодифузійним механізмом.
За швидкістю поширення полум'я горіння поділяється на: - дефлаграційне горіння - швидкість полум'я в межах декількох метрів за секунду;
- вибухове - надзвичайно швидке хімічне перетворення, що
супроводжується виділенням енергії і утворенням стиснутих газів,
здатних виконувати механічну роботу. Ця робота може призводи
ти до руйнувань, які виникають при вибуху у зв'язку з утворен
ням ударної хвилі - раптового стрибкоподібного зростання тиску
При цьому швидкість полум'я досягає сотень метрів за секунду.
Детонаційне - це горіння, яке поширюється із надзвуковою швидкістю, що сягає кількох тисяч метрів за секунду.
Виникнення детонацій пояснюється стисненням, нагріванням та переміщенням незгорілої суміші перед фронтом полум'я, що призводить до прискорення поширення полум'я і виникнення в суміші ударної хвилі, завдяки якій і здійснюється передача теплоти в суміші.
За походженням та деякими зовнішніми особливостями розрізняють такі форми горіння:
- спалах - швидке згоряння горючої суміші без утворення стиснених газів, яке не переходить у стійке горіння;
- займання - горіння, яке виникає під впливом джерела запалювання;
- спалахування - займання, що супроводжується появою полум'я;
- самозаймання - горіння, яке починається без впливу джерела запалювання;
- самоспалахування - самозаймання, що супроводжується появою полум'я;
- тління - горіння без випромінювання світла, що, як правило, розпізнається за появою диму.
Залежно від агрегатного стану й особливостей горіння різних горючих речовин і матеріалів пожежі, за ГОСТ 27331-87, поділяються на відповідні класи та підкласи:
клас А - горіння твердих речовин, що супроводжується (підклас А1) або не супроводжується (підклас А2) тлінням;
клас В - горіння рідких речовин, що не розчиняються (підклас В2) у воді;
клас С - горіння газів;
клас Д - горіння металів легких, за винятком лужних (підклас Д1), лужних (підклас Д2),а також металовмісних сполук (підклас ДЗ);
клас Е - горіння електроустановок під напругою.
Після виникнення, горіння протікає тим інтенсивніше, чим більшою є площа контакту горючої речовини з окисником (паперові обрізки горять інтенсивніше ніж пачки паперу) і чим вищою є концентрація окисника, температура та тиск. При пожежах температура досягає 1000-1300 °С, а в окремих випадках, наприклад при горінні магнієвих сплавів — 3000 °С.
Окисник разом з горючою речовиною утворює, так зване, горюче середовище, яке здатне горіти після видалення джерела запалювання. Тому система запобігання пожежі включає такі два основні напрямки: запобігання утворення горючого середовища і виникнення в цьому середовищі (чи внесення в нього) джерела запалювання.