- •Предмет міжнародної економіки, сутність і структура міжнародної економічної систем.
- •Світове господарство як система
- •Світовий ринок, еволюція розвитку.
- •Світова економіка, її ресурси та потенціал розвитку.
- •Міжнародний поділ праці.
- •Форми і рівні міжнародних економічних відносин.
- •Суб’єкти міжнародних економічних відносин.
- •Середовище міжнародних економічних відносин, його особливості та структуризація.
- •Систематизація країн світу
- •Систематизація країн за регіональною ознакою.
- •Систематизація країн за організаційною ознакою.
- •Систематизація країн за рівнем економічного розвитку(14,15,16)
- •Економічно розвинені країни світу.
- •Країни з перехідною економікою.
- •Країни, що розвиваються.
- •Нові індустріальні країни.
- •Механізми взаємодії національних економік країн світу.
- •Принципи міжнародних економічних відносин.
- •20.ПринципиміжнароднихекономічнихвідносинУкраїни.
- •21. Сутність міжнародної економічної діяльності
- •22. Міжнародна економічна діяльність, її суб’єкти та форми.
- •23. Попит і пропозиція в міжнародній економіці
- •24. Товар в міжнародній економіці.
- •25. Графічна інтерпретація експорту й імпорту.
- •26. Міжнародний поділ факторів виробництва.
- •27. Міжнародна мобільність факторів виробництва.
- •28. Еволюція теорії міжнародної торгівлі
- •29. Теорія абсолютних переваг а. Сміта.
- •31. Теорія порівняльної наділеності е. Хекшера-б. Оліна
- •32. Парадокс Леонтьєва.
- •33. Міжнародна торгівля в моделі ефекту масштабу.
- •34. Теорія міжнародної загальної рівноваги
- •35. Неофакторні теорії міжнародної торгівлі.
- •36. Теорія конкурентних переваг м. Портера
- •38. Сутність, значення міжнародної торгівлі.
- •39. Показники міжнародної торгівлі.
- •40. Сучасна структура світового ринку товарів і послуг.
- •41. Види міжнародної торгівлі.
- •42. Інструменти аналізу міжнародної торгівлі.
- •43. Міжнародна торгівля послугами та її особливості.
- •44. Зовнішня торгівля України: географічна та товарна структура.
- •45. Методи міжнародної торгівлі.
- •46. Основні види посередницьких операцій та види посередників у міжнародній торгівлі ті їх характеристика.
- •47. Інституційне забезпечення міжнародних торгівельних відносин.
- •48. Міжнародна біржова торгівля.
- •49. Сутність та причини міжнародного руху капіталу.
- •50. Основні форми та показники руху капіталу.
- •51. Характерні риси сучасного етапу міжнародного руху капіталу.
- •52. Світовий фінансовий ринок та світові фінансові центри.
- •53. Міжнародна офіційна допомога розвитку
- •54. Світові фінансові потоки.
- •55. Джерела зовнішнього фінансування країн.
- •56. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці
- •57. Принципы и факторы международного кредитования
- •58. Формы международного кредитования
- •59. Современные формы международного кредита
- •60. Кредитні інструменти фондового ринку (Єврооблігації. Іноземні облігації)
- •62. Проблема зовнішньої заборгованості та шляхи її розв’язання.
- •63. Лондонський клуб кредиторів. Паризький клуб кредиторів.
- •64. Особливості діяльності Міжнародного валютного фонду.
- •65. Група Світового Банку: принципи та напрями діяльності.
- •67. Форми іноземних інвестицій.
- •68. Міжнародний інвестиційний ринок, його структура та особливості розвитку.
- •69. Формування сприятливого інвестиційного клімату.
- •70. Мотивація та стратегія залучення іноземних інвестицій у глобальному середовищі.
- •71. Прямі іноземні інвестиції та їх причини.
- •72. Економічні та соціальні наслідки для країн - донорів та реципієнтів міжнародних інвестицій.
- •75. Особливості формування та розвитку світового ринку праці.
- •76. Міжнародна міграція робочої сили як форма міжнародних економічних відносин. Показники міжнародної трудової міграції.
- •77. Сутність і види міжнародної економічної трудової міграції.
- •78. Етапи розвитку міжнародної міграції трудових ресурсів та світові хвилі міграції.
- •79. Напрями міграції робочої сили.
- •80. Світові центри тяжіння робочої сили.
- •81. Характеристика видів міграцій.
- •82. Економічні та соціальні причини міжнародної трудової міграції.
- •83. Наслідки міжнародної міграції для мігрантів, приймаючих країн та країн донорів.
- •84. Україна у світових міграційних процесах.
- •85. Регулювання міжнародних міграційних процесів.
- •86. Методи та рівні регулювання міграції трудових ресурсів.
- •87. Міжнароднірозрахунки, сутність та умови.
- •88. Формиміжнароднихрозрахунків та їхпорівняльна характеристика.
- •89.Платіжний баланс, основні параметри.
- •90. Структура та методика складанняплатіжного балансу.
- •93. Еволюція світової валютної системи.
- •94. Валютне регулювання. Форми валютної політики.
- •95. Світовий валютний ринок.
- •96. Основні види валютних операцій.
- •97. Передумови та цілі міжнародної економічної інтеграції.
- •98. Об`єктивні основи та етапи економічної інтеграції.
- •99. Європейський союз
- •100. Північноамериканська зона вільної торгівлі.
- •101. Інтеграційні процеси в країнах, що розвиваються та їх порівняльна характеристика.
- •102. Інтеграція України в сучасну світогосподарську систему.
- •103. Сутність, причини та основні ознаки процесу глобалізації.
- •104. Система міжнародних організацій, напрямки діяльності та основні функції.
- •105. Міжнародні фінансові організації.
- •106. Інтеграція України в світову економіку: проблеми інтеграції.
-
Систематизація країн за рівнем економічного розвитку(14,15,16)
-
Економічно розвинені країни світу.
Странами с развитой экономикой считаются такие государства, для которых характерно наличие рыночных отношений в экономике, высокий уровень прав и гражданских свобод в общественной и политической жизни. Все они относятся к капиталистической модели развития, правда характер развития капиталистических отношений имеет серьезные различия. Уровень ВВП на душу населения практически во всех развитых странах не ниже 15 тыс. долларов в год (не менее 12 тыс. дол. По ППС), на достаточно высоком уровне гарантированный государством уровень социальной защиты (пенсии, пособия по безработице, обязательное медицинское страхование), продолжительность жизни, качество образования и медицинского обслуживания, развитие культуры.Развитые страны прошли аграрную и индустриальную стадию развития с преобладающим значением и вкладом в создание ВВП сельского хозяйства и промышленности. Сейчас эти страны находятся в стадии постиндустриализма, для которого характерна ведущая роль в национальном хозяйстве сферы нематериального производства, что создает от 60% до 80% ВВП, эффективное производство товаров и услуг, высокий потребительский спрос, постоянный прогресс в науке и технике, усиление социальной политики государства. В группу стран с развитой экономикой МВФ относит прежде всего ведущие капиталистические страны, так называемую Большую семерку (G7), куда входят США, Япония, Германия, Великобритания, Франция, Италия и Канада. Данные государства занимают доминирующее положение в мировом хозяйстве прежде всего через своего мощного экономического, научно-технического и военного потенциала, большую численность населения, высокий уровень совокупного и удельного ВВП. Далее в группу развитых стран относятся относительно небольшие по сравнению с потенциалом G7, но высокоразвитые в экономическом и научно-техническом отношении страны Западной Европы, Австралия и Новая Зеландия. В 1997 г. экономически развитыми стали считаться такие государства как Южная Корея, Гонконг, Сингапур, Тайвань (так называемые страны-«драконы» ЮВА) и Израиль. Их включение в группу развитых стран благодаря бурному прогрессу в экономическом развитии в послевоенный период. Это действительно уникальный пример в мировой истории, когда страны, абсолютно ничего собой не представляли еще в 1950-е гг, захвати мировое экономическое первенство по целому ряду позиций и перетворся в важные мировые промышленные, научно-технические и финансовые центры. Уровень ВВП на душу населения, качество жизни в странах-«драконах» и в Израиле вплотную наблизся к показателям ведущих развитых и в ряде случаев (Гонконг, Сингапур) даже превосходят большинство государств Большой семерки. Однако, в рассматриваемой подгруппе есть определенные проблемы с развитием свободного рынка в его западном понимании, здесь действует своя философия становления капиталистических отношений
-
Країни з перехідною економікою.
До групи країн з перехідною економікою відносять держави, що з 80 – 90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) економіки до ринкової (тому їх часто називають постсоціалістичними). Це 12 країн Центральної і Східної Європи, 15 країн колишніх радянських республік, а за деякими класифікаціями до них також відносять Монголію, Китай і В'єтнам (хоча формально дві останні країни продовжують будувати соціалізм). Іноді всю цю групу відносять до країн, що розвиваються (наприклад, у статистиці МВФ), виходячи з низького рівня ВВП на душу населення, а іноді – тільки три останні країни. Країни з перехідною економікою виробляють близько 6% світового ВВП, у тому числі країни Центральної і Східної Європи (без Балтії) – менше 2%, колишні радянські республіки – більше 4% (у тому числі Росія – близько 3%). Частка у світовому експорті – 3%. Китай виробляє близько 12% світового ВВП. Тут є країни, що домоглися за десять років ринкових реформ значних успіхів в економічному розвитку: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Литва, Латвія й Естонія. У деяких з них рівень життя майже впритул наблизився до стандартів країн Західної Європи, а темпи економічного зростання зберігаються стабільно високі і навіть перевищують західноєвропейські. Основні структурні перетворення в економіці вже проведені, і на порядку денному стоїть питання інтеграції в єдиний європейський ринок. Інші держави, такі як Болгарія, Румунія, Україна, Албанія, Македонія, знаходяться в стадії трансформації всієї економічної системи, і їм ще доведеться вирішувати багато складних проблем перехідного періоду. Є і такі країни, що випробовують застій і вже перестали рухатися убік ринкової орієнтації. До них, наприклад, відноситься Білорусь, в якій ринкові реформи захлинулися, і нависла серйозна погроза повернення до старої адміністративно-командної системи. Відносяться до даної групи і країни, серйозно потерпілі від воєнних дій у результаті порушення їхньої територіальної цілісності і численних етнічних конфліктів, їм зараз просто не до реформ, перед ними стоїть проблема відновлення постраждалої від війни економіки. Це Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина.