13. Систематизація країн за рівнем економічного розвитку(14,15,16)

14. Економічно розвинені країни світу.

Странами с развитой экономикой считаются такие государства, для которых характерно наличие рыночных отношений в экономике, высокий уровень прав и гражданских свобод в общественной и политической жизни. Все они относятся к капиталистической модели развития, правда характер развития капиталистических отношений имеет серьезные различия. Уровень ВВП на душу населения практически во всех развитых странах не ниже 15 тыс. долларов в год (не менее 12 тыс. дол. По ППС), на достаточно высоком уровне гарантированный государством уровень социальной защиты (пенсии, пособия по безработице, обязательное медицинское страхование), продолжительность жизни, качество образования и медицинского обслуживания, развитие культуры.Развитые страны прошли аграрную и индустриальную стадию развития с преобладающим значением и вкладом в создание ВВП сельского хозяйства и промышленности. Сейчас эти страны находятся в стадии постиндустриализма, для которого характерна ведущая роль в национальном хозяйстве сферы нематериального производства, что создает от 60% до 80% ВВП, эффективное производство товаров и услуг, высокий потребительский спрос, постоянный прогресс в науке и технике, усиление социальной политики государства.  В группу стран с развитой экономикой МВФ относит прежде всего ведущие капиталистические страны, так называемую Большую семерку (G7), куда входят США, Япония, Германия, Великобритания, Франция, Италия и Канада. Данные государства занимают доминирующее положение в мировом хозяйстве прежде всего через своего мощного экономического, научно-технического и военного потенциала, большую численность населения, высокий уровень совокупного и удельного ВВП.  Далее в группу развитых стран относятся относительно небольшие по сравнению с потенциалом G7, но высокоразвитые в экономическом и научно-техническом отношении страны Западной Европы, Австралия и Новая Зеландия.  В 1997 г. экономически развитыми стали считаться такие государства как Южная Корея, Гонконг, Сингапур, Тайвань (так называемые страны-«драконы» ЮВА) и Израиль. Их включение в группу развитых стран благодаря бурному прогрессу в экономическом развитии в послевоенный период. Это действительно уникальный пример в мировой истории, когда страны, абсолютно ничего собой не представляли еще в 1950-е гг, захвати мировое экономическое первенство по целому ряду позиций и перетворся в важные мировые промышленные, научно-технические и финансовые центры. Уровень ВВП на душу населения, качество жизни в странах-«драконах» и в Израиле вплотную наблизся к показателям ведущих развитых и в ряде случаев (Гонконг, Сингапур) даже превосходят большинство государств Большой семерки. Однако, в рассматриваемой подгруппе есть определенные проблемы с развитием свободного рынка в его западном понимании, здесь действует своя философия становления капиталистических отношений

15. Країни з перехідною економікою.

До групи країн з перехідною економікою відносять держави, що з 80 – 90-х рр. здійснюють перехід від адміністративно-командної (соціалістичної) економіки до ринкової (тому їх часто називають постсоціалістичними). Це 12 країн Центральної і Східної Європи, 15 країн колишніх радянських республік, а за деякими класифікаціями до них також відносять Монголію, Китай і В'єтнам (хоча формально дві останні країни продовжують будувати соціалізм).  Іноді всю цю групу відносять до країн, що розвиваються  (наприклад, у статистиці МВФ),  виходячи з низького рівня ВВП на душу населення, а іноді – тільки три останні країни. Країни з перехідною економікою виробляють близько 6% світового ВВП, у тому числі країни Центральної і Східної Європи (без Балтії) – менше 2%, колишні радянські республіки – більше 4% (у тому числі Росія – близько 3%). Частка у світовому експорті – 3%. Китай виробляє близько 12% світового ВВП. Тут є країни, що домоглися за десять років ринкових реформ значних успіхів в економічному розвитку: Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія, Хорватія, Литва, Латвія й Естонія. У деяких з них рівень життя майже впритул наблизився до стандартів країн Західної Європи, а темпи економічного зростання зберігаються стабільно високі і навіть перевищують західноєвропейські. Основні структурні перетворення в економіці вже проведені, і на порядку денному стоїть питання інтеграції в єдиний європейський ринок. Інші держави, такі як Болгарія, Румунія, Україна, Албанія, Македонія, знаходяться в стадії трансформації всієї економічної системи, і їм ще доведеться вирішувати багато складних проблем перехідного періоду. Є і такі країни, що випробовують застій і вже перестали рухатися убік ринкової орієнтації. До них, наприклад, відноситься Білорусь, в якій ринкові реформи  захлинулися, і нависла серйозна погроза повернення до старої адміністративно-командної системи. Відносяться до даної групи і країни, серйозно потерпілі від воєнних дій у результаті порушення їхньої територіальної цілісності і численних етнічних конфліктів, їм зараз просто не до реформ, перед ними стоїть проблема відновлення постраждалої від війни економіки. Це Сербія, Чорногорія, Боснія і Герцеговина.