71

1.Макроекономічна теорія як розділ економічної науки. Предмет макроекономіки.

Макроекономічна теорія — найбільш складний і, разом з тим, важливий розділ економічної науки, який вивчає економіку як єдине ціле.

На відміну від мікроекономіки, що розглядає головним чином поведінку окремого економічного суб'єкта, у макроекономіці досліджуються результати і наслідки діяльності всіх учасників.

Необхідність макроекономічного дослідження як від­носно відособленого, пояснюється тим, що,

по-перше, аналіз поведінки малих суб'єктів господарю­вання та відносин, що виникають між ними на мікроекономічному рівні, не дають можливості відповісти на цілу низку вельми важливих для долі госпо­дарської системи запитань. Найважливіші з них такі:

• як можна уникнути глибоких спадів виробництва, високого рівня безробіття, гіперінфляції;

• як впливають на ефективність функціонування фірм та добробут домогосподарств, незалежно від їх економічної поведінки, зміни в економічному середовищі;

• як і чому відбуваються зміни умов ділової активності. Ці проблеми аналізує і пояснює макроекономіка.

По-друге, зазначені вище економічні явища не можуть бути розкриті категоріями і законами мікроекономіки. Виникає потреба введення в науковий обіг додаткового понятійного та категоріального апаратів (сукупний попит і сукупна пропозиція, рівень цін, сукупний обсяг національного виробництва, сукупний обсяг доходу і т. д.). Макроекономічному рівню господарювання властиві закони, відмінні від тих, які відображають правила поведінки одиничних суб'єктів господарювання.

По-третє, макроекономіка — не просто величезна кількість окремих суб'єктів господарювання. Макроеконо­міка — нова системна якість.

Можливість макроекономічних наукових досліджень ви­никає з появою величезних масивів статистичної інформації, яка дає змогу здійснювати розрахунки агрегованих еконо­мічних показників (валовий внутрішній продукт, валовий на­ціональний продукт, національний дохід, обсяг споживання, обсяг інвестицій тощо). Таке виокремлення макроекономіки в окремий предмет економічної науки відбулося в 30-ті рр. XX ст.

Предметом макроекономічної теорії є поведінка ма­кроекономічних суб'єктів на рівні економіки як єди­ного цілого.

Об'єктом її дослідження є агреговані показники. Тому макроекономіка — наука про агреговану поведінку в економіці. Вона вивчає домінуючі тенденції в еконо­міці, залишаючи поза увагою часткові зміни, що стосу­ються окремих домогосподарств та фірм.

Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку. Позитивна Макроекономіка має за мету пояснення сут­ності економічних процесів і явищ, які відбуваються в суспіль­стві, та розробку рекомендацій для здійснення економічної по­літики на основі аналізу реальних економічних параметрів. Вона відповідає на питання: як воно є. Нормативна Макроекономіка висвітлює світоглядні, ідеологічні принципи, постулати економічної поведінки макро­економічних суб'єктів, які є «еталоном» для оцінки бажаності тих чи інших результатів економічної діяльності. Тобто, нормативна макроекономіка - це сукупність суб'єктивних суджень про те, як повинна функціонувати економіка. Вона відповідає на питання: як має бути. Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, система­тизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства у цілому.

2. Методологія макроекономічного аналізу. Економічне моделювання. Макроекономіка використовує діалектико-матеріалістичні методи, а саме:

• Аналіз Синтез Індукцію Дедукцію Абстракцію та інші.

Аналіз — це метод дослідження, при якому об'єкт дослі­дження розкладається на складові частини, кожна з яких вивча­ється окремо. Синтез - це метод дослідження, який базується на поєд­нанні різних елементів, сторін об'єкта в єдине ціле з урахуван­ням взаємозв'язків між ними. Аналіз і синтез, як методи дослідження, застосовуються в єдності. Індукція - рух думки від конкретного до всезагального, від знання нижчого ступеня до знання вищого ступеня. Дедукція - рух думки від всезагального до одиничного. Поєднання методів індукції - дедукції забезпечує зв'язок оди­ничного, особливого і всезагального.Метод наукової абстракції - це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення ос­новних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового.

Основним методом макр-го дослідження є економіко-математичне моделювання. Макромоделі – це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель – означає знайти функцію, яка пов”язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі. Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделлю (як правило, це технологія виробництва та характер поведінки економічних суб”єктів на кожному з ринків). Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті розв”язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної ЗП, рівень цін).

Функціональні зв”язки між ендогенними параметрами мають таку класифікацію:

• Поведінкові функції виражають переваги, які склалися в суспільстві. Прикладом може бути функція споживання домог-ств від доходу: C=C(Y)

• Технічні функції характеризують технічну залежність. Наприклад: Q=f(X₁, X₂ . . . X_n).

• Інституціональні функції зображують інституціонально установлені залежності між параметрами моделі.

• Дефініційні функції виражають залежності, які виходять з означення економічних явищ. Наприклад: Y=C+I+G+E

Макроекономічні моделі поділяються на динамічні та статичні.

• Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.

• Динамічні моделі зображують економічні процеси з урахуванням фактора часу.

3. Цілі та завдання макроекономіки. Макроекономіка –це наука, що вивчає економіку з точки зору її цілосності. М. називають теоретичною основою економ. політики держави. Таке визначення відображає той факт, що її висновками керуються ті, хто формує і здійснює економічну політику.М. досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

До функцій М. слід віднести: теоретичну або пізнавальну (дослідження економічної системи та її агрегатів, побудова моделей цих процесів); виховну (виховання макроекономічного мислення); прогностичну (прогнозування розвитку економічної системи); практичну (розробку рекомендацій для державної політики і створення конкретних макроекономічних моделей); методологічну (М. як складова економічної теорії є теоретичним фундаментом для цілого ряду економічних наук і навчальних дисциплін).

Завдання макроекономічної теорії:

1) вивчення впливу поведінки економічних суб'єктів та економічної політики:

• на обсяг споживання та інвестицій;

• валютні курси і рівень інфляції;

• торговельний баланс і т. ін.;

2) виявлення факторів, що визначають:

• зміну рівня цін;

• зміну ріння заробітної плати;

• обсяг грошової маси;

• стимулюючу чи обмежуючу фіскальну та грошово-кредитну політику тощо;

3) виявлення причин кон'юнктурних коливань в еконо­міці як у короткостроковому періоді (діловий цикл), так і в довгостроковому (економічне зростання обсягів національного виробництва):

• вивчення впливу кон'юнктурних коливань на дина­міку національних обсягів виробництва, рівень інфляції та безробіття тощо;

визначення впливу макроекономічної політики на ефе­ктивність економіки як у коротко-, так і в довгостроковому періодах;

• дослідження впливу світогосподарських зв'язків на дер­жавний бюджет, процентну ставку, державний борг тощо.

Цілі

Макроекономіка як наука забезпечує поповнення об­сягу та повноту наших знань про економіку завдяки тому, що вона досліджує взаємодію різних ринків: товарного, фінансового та праці. Вона корисна, і нею не може не ціка­витись жоден із суб'єктів господарського життя.

Макроекономіка покликана дати відповідь на «чи можуть суттєво і в по­трібному напрямі впливати на макроекономічну ситуацію уряди»? Що переважає внаслідок такого втручання: втрати чи ингоди? Різні школи дають діаметрально протилежні оцінки молсливостей урядів поліпшити макроекономічну си­туацію, але пошук оптимуму урядового впливу триває.