1. Товарні стратегії модифікація товару та модифікація ринку, їх диференціація.+

(((((Модифікація ринку зв’язується із сукупністю дій для розширення контингенту покупців товару. З цією метою шукають нові способи використання товару постійними покупцями, застосовують різноманітні засоби для зміни становища товару на ринку.

Модифікація товару може здійснюватися в різних формах і найчастіше проявляється у зміні його певних властивостей. Наприклад, поліпшення якості товару, що веде до підвищення термінів служби і надійності, поліпшення показників призначення та інших функціональних характеристик. З допомогою модернізації товар також набуває властивостей, котрі розширюють сферу його застосування, підвищують зручність користування, спрощують процес експлуатації.

Диференціація товару являє собою процес розробки ряду істотних модифікацій товару, які роблять його відмінним від товарів-конкурентів.

Диференціація заснована на поліпшенні привабливості товару за рахунок його розмаїтості. Концептуально диференціація — це розробка різних варіантів товарної пропозиції на двох рівнях: між конкурентами по однотипних товарах і між товарами одного виробника, орієнтованими на різні сегменти ринку.

Метою диференціації товару є збільшення його конкурентоспроможності, підвищення привабливості товару з урахуванням особливостей окремих ринків або сегментів ринку, переваг для споживачів.

Диференціація товару здійснюється у таких напрямках: додаткові можливості товару; ефективність використання товару; комфортність; надійність; стиль і дизайн товару.

2. Основні етапи формування асортименту.+

. Формування товарного асортименту – це розробка асортиментної концепції, що включає планування асортиментної структури та товарної пропозиції і забезпечення найбільш ефективного використання підприємством наявних ристання підприємством наявних ресурсів.

Основні етапи формування асортименту:

• Визначення потреб споживачів.

• Оцінка товарів конкурентів.

• Оцінка торговельного асортименту.

• Рішення щодо товарів, які потрібно включити або виключити з асортименту.

• Розгляд питання про введення на ринок оновлених та удосконалених товарів.

• Розробка специфікацій нових чи удосконалених товарів.

• Вивчення можливостей виробництва нових та удосконалених товарів.

• Тестування товарів.

• Розробка рекомендацій щодо підвищення якості, зміни фасону, упаковки, сервісу.

• Управління асортиментом.

Процес формування асортименту продукції (товару) складається з 3-х етапів.

1. На першому етапі фірма встановлює груповий асортимент продукції В залежності від цього визначаються місце та роль підприємства в загальній системі цільового забезпечення та обслуговування споживача.

2. На другому етапі формування асортименту проводяться розрахунки структури групового асортименту, визначаються кількісні співвідношення окремих груп товарів.

3. На третьому – заключному етапі визначається внутрішньогруповий асортимент, здійснюється підбір конкретних видів продукції в границях кожної групи.

4. На кінцевому етапі робота по формуванню асортименту ведеться з урахуванням очікування змін в попиті споживача, а також виходячи із наявних виробничих потужностей, складських та торгових площ, розрахункових показників товарообігу, контингенту споживачів що обслуговується та інших факторів.

Формування асортименту залежить від асортиментного переліку продукції підприємства.

Основою формування асортименту є асортиментна концепція. Асортиментна концепція – це формування асортименту з урахуванням матеріально-технічних можливостей виробника і потреб покупців.

3. Зміст диверсифікації товарної політики.+

Диверсифікація – це розповсюдження господарської діяльності на нові

сфери. Тобто, розширення асортименту вироблених товарів, видів послуг,

географічної діяльності.

У вузькому розумінні під диверсифікацією розуміють проникнення

підприємств в галузі, які не мають прямого виробничого зв’язку, або

функціональної залежності від основної їх діяльності.

Диверсифікація дає переваги у конкурентній боротьбі, бо збільшує

можливості маневрування за умов змінної кон’юнктури, забезпечує стійку

позицію на ринку, знижує ризик інноваційних продуктів, підвищує

ефективність використання результатів науково-дослідних робіт, дає змогу

підприємству проникати в інші галузі.

Види диверсифікації

*Вертикальна інтеграція (зв’язана вертикальна диверсифікація) – це процес

придбання або включення в структуру підприємства нових виробництв, які

технологічно входять в процес виробництва.

Тобто, підприємства бажають створювати необхідні для виробничого процесу

товари самостійно, в середині самого підприємства замість того, щоб

купувати їх на ринку у інших підприємств.

Прикладом вертикальної інтеграції може бути виробництво напоїв, яке

доповнюється виготовленням пляшок, створенням мережі власних кафе.

*Горизонтальна інтеграція (концентрична диверсифікація) – передбачає

випуск підприємством нових товарів, які технологічно не пов’язані з

існуючими, але призначені для існуючих споживачів підприємства.

Тобто, підприємство додає до товарів своєї номенклатури нову продукцію,

яка виробляється із використанням тих самих технологій або потребує

аналогічних маркетингових програм.

Наприклад, 1. підприємство з виготовлення побутових пластмас починає

виробництво деталей із тих самих матеріалів для машинобудування; 2.

туристичне агентство вступає в готельний бізнес.

Головною метою горизонтальної інтеграції є посилення позиції фірми у

галузі шляхом поглинання певних конкурентів, або встановлення контролю

над ними.

*Латеральна (поздовжня) диверсифікація здійснюється тоді, коли

підприємство приймає рішення увійти в галузі, які не мають нічого

спільного з його головною діяльністю, а тому немає жодного взаємозв’язку

між традиційною та новою продукцією. Така диверсифікація є дуже

ризикованою і може бути виправдана лише тоді, якщо можливості фірми або

взагалі відсутні, або позиції конкурентів досить сильні, або тому, що

ринок базової продукції знаходиться на стадії занепаду. Наважуються на

впровадження даного виду диверсифікації лише підприємства зі значним

науково-технічним та технологічним потенціалом.

Отже, диверсифікація завжди має на меті одержання максимальної вигоди

від власних товарів на наявних ринках, розширення збуту, збагачення

асортименту фірмових товарів.

4. Призначення штрихового кодування інформації. +

Штрихове кодування інформації — це система запису необхідних даних (у вигляді цифр, літер, інших знаків), записаних з допомогою чорних штрихів та білих проміжків (пропусків) між ними. Переваги цього методу полягають у збільшенні швидкості та точності обробки техніко-економічної інформації. У ринковій економіці штрихове кодування широко застосовується в комерційній діяльності, оптовій торгівлі, для обліку матеріальних запасів, у технологічних процесах. Використання штрихових кодів у торгівлі приблизно на 30% скорочує час отримання покупцем чека за придбаний товар і введення даних у ЕОМ. Автоматизований облік реалізації товарів здійснюється постійно, що дає можливість своєчасно надсилати зі складу необхідні товари (замість проданих), прогнозувати їх надходження, спрощувати процес інвентаризації.

5. Визначення сегменту ринку та критерії його вибору.+

Сегмент ринку — одне з ключових понять концепції маркетин­гу, що зорієнтована на попит. Найчастіше із сегментом ринку ото­тожнюють сукупність споживачів, яка однаково реагує на той са­мий набір спонукальних мотивів маркетингу.

Найбільш поширеними критеріями сегментації є:

-ємність сегмента, за якою визначаться число потенційних споживачів і, відповідно, необхідні виробничі потужності;

-канали розповсюдження та збуту продукції, що дозволяють вирішити питання про формування мережі збуту;

- стійкість ринку, що дозволяє зробити вибір про доцільність завантаження потужностей підприємства;

- прибутковість, що показує рівень рентабельності підприємства на даному сегменті ринку;

- сумісність сегмента ринку з ринком основних конкурентів, що дозволяє оцінити силу чи слабкість конкурентів і прийняти рішення про доцільність і готовність внесення додаткових витрат при орієнтації на такому сегменті;

- оцінка досвіду роботи конкретного персоналу підприємства (інженерного, виробничого чи збутового) на обраному сегменті ринку і прийняття відповідних заходів;

- захищеність обраного сегмента від конкуренції.

6. Вимоги «петлі якості» до матеріально - технічного постачання.+--

Оцінювання постачальників

Вибір постачальників

Спільне планування

Співробітництво під час виконання умов контракту

Підтвердження відповідності

Атестація постачальника

Удосконалення якості

Визначення рейтингу постачальників

7. Поняття еластичності попиту за ціною та його використання в товарній політиці.+

Еластичність попиту за ціною становить собою відсоткову зміну величини попиту на товар, зумовлену одновідсотковою зміною його ціни, за незмінності всіх інших факторів, що впливають на обсяг попиту.

За допомогою характеристик цінової еластичності попиту виміряється кількісна, а іноді і якісна, реакція покупців на зміну ціни (вартісна чутливість). Але саме продавця професійно цікавить питання, як змінюється купівельний попит на певний товар при підвищенні чи зниженні продажних цін.

Для визначення міри чутливості попиту на товари до змін у ціні використовується поняття еластичності попиту від цін. Вона визначається відношенням зміни величини попиту (у відсотках) до зміни цін (у відсотках).

Кількісно еластичність може бути описано в такий спосіб. Коли відсоткове зниження ціни викликає таке ж відсоткове збільшення кількості продажів товару, має місце еластичний попит, тобто еластичність більше 1 (наприклад, попит на споживчі товари тривалого користування).

8. «Петля якості» та її етапи.+

«Петля якості» («спіраль якості») - концептуальна модель взаємозалежних видів діяльності, що впливають на якість на різних стадіях: від визначення потреб до оцінки їх задоволення.

Об'єктами управління якості продукції є всі елементи, що утворюють петлю якості. Під петлею якості відповідно до міжнародних стандартами ІСО розуміють замкнутий у вигляді кільця (рис.1) життєвий цикл продукції, що включає наступні основні етапи: маркетинг; проектування та розробку технічних вимог, розробку продукції, матеріально-технічне постачання; підготовку виробництва та розробку технології та виробничих процесів; виробництво; контроль, випробування та обстеження; упаковку і зберігання; реалізацію і розподіл продукцію; монтаж; експлуатацію; технічну допомогу і обслуговування; утилізація. Потрібно мати на увазі, що в практичній діяльності з метою планування, контролю, аналізу та ін ці етапи можуть розбивати на складові. Найбільш важливим тут є забезпечення цілісності процесів управління якістю на всіх етапах життєвого циклу продукції.

За допомогою петлі якості здійснюється взаємозв'язок виробника продукції зі споживачем і з усіма об'єктами, що забезпечують рішення задач управління якістю продукції.

9. Критерії класифікації ринків товарів та послуг.+

Будь-який ринок характеризується складною структурою, що класифікується за різними критеріями:

1) залежно від економічного призначення об’єктів ринкових відносин — ринок споживчих товарів і послуг, ринок промислових товарів, ринок «ноу-хау», сировинний ринок, ринок цінних паперів;

2) залежно від географічного положення — місцевий, національний, світовий;

3) за ступенем обмеження конкуренції — монопольний, олігопольний, монопсонічний, вільний, змішаний;

4) за галузями виробництва — автомобільний, нафтовий, ком­п’ютерний тощо;

5) за характером продажу — оптовий, роздрібний.

10. Особливості вивчення можливостей продажу товарів споживчого та виробничого призначення.

11. Основні ознаки за якими класифікуються послуги. +

Послуга – це надання споживчих властивостей, які переважно не набувають матеріалізованої форми.

За формою:

1. Матеріальні послуги – забезпечують задоволення матеріально-побутових потреб: транспортні, торговельні, біржові, інжинірингові.

2. Нематеріальні послуги – забезпечують моральний розвиток особистості: культурні, туристичні, спортивні, освітні.

За характером використання:

1. Споживчі послуги – це дії, за допомогою яких створюються вироби, забезпечується обслуговування, досягається корисний ефект: послуги з оренди товарів; особисті послуги (індивідуальне навчання, консультування); послуги, пов'язані з використанням вільного часу для розваг.

2. Виробничі послуги: інжинірингові; лізингові; сервісні.

3.Розподільчі послуги: торговельні; транспортні; зв'язку; виробничі.

4. Професійні послуги: банківські; страх.; фінанс; рекламні; юридичні.

5. Громадські послуги: телебачення радіо освітні культурні.

За умовами надання:

1. Людина: професіонал (консультування щодо управління) кваліфікований спеціаліст (ремонт автомобілів) некваліфікована робоча сила (робота двірника).

2. Машина: автомат (торгові автомати); під керуванням спеціалістів (таксі, комп'ютери).

За мотивами постачальника послуг: Комерційні послуги, Некомерційна діяльність.

За формою обслуговування: Обслуговування окремих осіб, послуги громадського характеру.

12. Оптимальна номенклатура асортименту, поняття та основні характеристики.+

Під товарним асортиментом здебільшого розуміють набір (підбір) однойменної продукції (послуг), конкретизований назвами, видами, гатунками, розмірами, артикулами (product line).

Товарна номенклатура — це систематизований перелік усіх асортиментних груп і товарних одиниць, що пропонуються виробником для реалізації (product mix).

Оптимальна товарна номенклатура є індивідуальною для кожного окремого підприємства і залежить від ринків збуту, попиту, виробничих, фінансових та інших ресурсів. Здебільшого вона складається з виробів: що мають попит і успішно реалізуються на ринку; які потребують модифікування відповідно до вимог споживачів або для запровадження на новий ринок; товарів, що потрібно вилучити з виробництва за невідповідністю вимогам покупців; нових товарів, виробництво яких визнано перспективним.

Головним індикатором ефективності різних складових асортименту вважають показники збуту. Основними показниками номенклатури продукції окремого підприємства є її ширина, насиченість, глибина і гармонічність.

Основний асортимент — це головна складова асортименту, що дає переважну частину прибутку. Додатковий асортимент доповнює основний у формі нетрадиційних послуг, що надаються підприємством. (приємний сюрприз, несподіванка).

Поглиблення асортименту — це спосіб розширення можливостей збуту за рахунок індивідуальних, особливих товарів, котрі задовольняють якісь виняткові бажання споживачів.

13. Характеристики товару споживачів, ціни на етапі зростання товару. +

У життєвому циклі товару стадія зростання починається тоді, коли обсяги продажу продукції починають збільшуватися. На цьому етапі головна мета маркетингу – розширення збуту та кількості доступних модифікацій продукту. Перші покупці здійснюють повторні придбання, одночасно збільшується загальна кількість споживачів. Для отримання високих прибутків фірма починає оновлювати товар для виходу на нові сегменти ринку. У цей період ціни залишаються незмінними або трохи зменшуються. Фірма намагається забезпечити швидке зростання обсягів реалізації протягом тривалого часу. Для цьго : поліпшується якість товару, створюються нові моделі з розрахунком на охоплення нових сегментів ринку; освоюються нові канали збуту; посилюється реклама з урахуванням головних мотивів споживачів під час вибору товару; знижується ціна на товар. З допомогою таких засобів виробник максимізує досягнуті переваги, використовує унікальні властивості товару, створює прийнятний діапазон цін; ефективне комунікаційне забезпечення.

• Мета маркетингу – формування прихильності до товару та розширення ринку

• Кількість конкурентів зростає

• Продукт – диференційований

• Споживачі – більшість

• Ціна – зниження високої ціни

• Заходи просування – визначення конкурентних переваг

• Збут - швидкозростаючий

14. Рівні якості товару в залежності від ступеня задоволення потреб споживача. +

Рівень якості являє собою відносну характеристику якості продукції, що базується на порівнянні значень показників якості оцінюваної продукції з базовими значеннями відповідних показників. Існує чотири рівня якості залежно від ступеня задоволення потреб споживачів:

відповідність стандарту – якість оцінюється як відповідність вимогам документів на виготовлення продукції (стандарт, технічні умови);

відповідність використанню – товар повинен задовольняти не тільки вимоги стандартів, але й користуватися попитом на ринку;

відповідність фактичним потребам ринку – виконання потреб покупців про високу якість та низьку ціну;

відповідність прихованим потребам ринку – перевага товару за рахунок додаткових споживчих властивостей, які мали прихований характер.

Оцінка якості продукції передбачає визначення абсолютного, відносного, перспективного і оптимального її рівня.

Абсолютний рівень – це рівень конкретного товару без його порівняння з аналогом або яким-небудь іншим товаром.

Відносний рівень якості – це рівень якості конкретного товару в порівнянні зі зразком, аналогом або ідеальним товаром.

Чим вищий рівень якості товару, тим вищою є його конкурентоспроможність.

Технічний рівень якості визначається за допомогою спеціальної системи показників якості. Під такими розуміють кількісну характеристику властивостей товару, що виявляється за певних умов його створення, експлуатації або споживання.

15. Характеристики товару споживачів, ціни на етапі зрілості товару.+

Уповільнення зростання обсягу продажу засвідчує, що товар досяг стадії зрілості.. Стадію зрілості можна поділити на три фази: зрілість, що зростає; стабільна зрілість; зрілість на зниженні .Зрілість, що зростає, забезпечує поступове збільшення обсягів продажу постійним покупцям. Стабільна зрілість (фаза насичення) характеризується постійним рівнем кількості покупок(обсягу продаж) на заміну використаних товарів. На третій фазі (зрілість на зниженні) обсяги продажу починають зменшуватися, бо деякі постійні покупці товару фірми знаходять аналогічну продукцію інших виробників. Зниження темпів росту продаж призводить до появи надлишкових виробничих потужностей і загострення конкуренції. Тому частіше відбуваються знижки цін, збільшуються витрати на стимулювання збуту й рекламу. На стадії зрілості можливе застосування таких маркетингових стратегій:

МОДИФІКАЦІЯ РИНКУ зв’язується із сукупністю дій для розширення контингенту покуців товару. З цією метою шукають нові способи використання товару постійними покупцями, застосовують різноманітні засоби для зміни становища товару на ринку.

МОДИФІКАЦІЯ ТОВАРУ може здійснюватися в різних формах і найчастіше проявляється у зміні його певних властивостей. Наприклад, поліпшення якості товару, що веде до підвищення термінів служби і надійності, поліпшення показників призначення та інших функціональних характеристик. З допомогою модернізації товар також набуває властивостей, котрі розширюють сферу його застосування, підвищують зручнїсть користування, спрощують процес експлуатації.. Велика увага приділяється поліпшенню оформлення товару: зміна кольору, упаковки, характерних ознак зовнішнього виду. Запровадивши власний стиль офорлення товару, кожна фірма може досягти того, що її товар покупці будуть одразу відрізняти від інших.

МОДИФІКАЦІЯ МАРКЕТИНГОВИХ ЗАСОБІВ передовсім здійснюється через зниження цін. З допомогою цього забезпечується вихід на нові ринки, залучуються нові покупці. Ефективним засобом модифікації є використання нових форм реклами й активне стимулювання продажу: матеріальне заохочення торгових агентів; надання торгових знижок; подарунки покупцям; призові конкурси для покупців; гарантування різноманітних додаткових послуг.

Покупці – авангардна частина, яка складає 34% та визнає новий товар досить швидко. Це покупці відкриті до спілкування, уважні до інформаційних підказок.

16. Фактори, що формують якість, та стимулюють якість.+

фактори, які впливають на якість: якість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів; конструкція виробу; якість технологічних процесів виготовлення товару; нормативно-технічна документація.

фактори, які стимулюють якість товару: економічна доцільність і ефективність виробництва; обництва; матеріальна зацікавленість робітників; державне регулювання виробництва якісної продукції

фактори, які зберігають якість товару: упаковка; маркування; умови транспортування; зберігання; реалізація; експлуатація.

17. Сутність концепції упаковки товарів, види упаковки товарів. +

Упаковка — це, з одного боку, засіб, який зберігає продукт від пошкоджень , сприяє раціоналізації процесів його транспортування, складування тощо, а з другого — один із найважливіших елементів маркетингового комплексу. З погляду останнього корисність упаковки полягає у вигодах інформування споживача, підвищенні статусу товару, іміджу фірми тощо.

Концепція упаковки визначає, яким чином упаковка повинна забезпечувати захист товару, а також те, в який спосіб основні функції упаковки повинні забезпечувати захист товару, представляти новий спосіб дозування товару, повідомляти про відмінні властивості товару (торгової марки, компанії). Упаковка повинна відповідати особливостям реклами товару, його ціні та умовам поширення. Ухвалюючи рішення про упаковку, необхідно враховувати потенційну шкоду, яку вона може завдати довкіллю. Тому рішення підприємства повинно враховувати інтереси громадськості та інтереси безпосередніх споживачів продукції підприємства. На вибір покупців щодо упаковки впливають такі чинники: вид матеріалу; розмір і колір; зміст та розмір етикетки; дизайн.

Спеціаліст з маркетингу розглядає упаковку як складову продажу товару, таку ж важливу, як і розподілення та просування. При цьому, важливою є роль торгівлі, яка може запропонувати виробнику змінити пакування. З цією метою доцільно розробляти концепцію упаковки товарів, яка складається з таких розділів:

1. Основна мета:

• визначення цільового ринку;

• оцінка ринкової ситуації;

• вивчення вимог споживачів.

2. Оформлення:

• зв'язок зовнішнього вигляду з назвою товару, назвою фірми, штриховим кодом, масою, терміном використання та ін.;

• варіанти зовнішнього оформлення, види шрифтів, колір, якість пакувального матеріалу;

• значення текстової інформації на пакуванні;

• відповідність оформлення пакування правовим нормам.

При всьому своєму різноманітті сучасна упаковка класифікується зазвичай на три основні групи, обумовлені як своїм призначенням, так і характером товару:

- Споживча упаковка - до цієї групи відноситься упаковка товарів, вироблених для рядового споживача, тобто для індивідуального використання упакованих товарів будинку. Всередині цієї споживчої упаковки деякі автори виділяють ще кілька підгруп, грунтуючись вже на категоріях товарів: харчова упаковка, упаковка для напоїв, для хлібобулочних виробів, для гігієнічних товарів і косметики, для ліків і фармацевтичних товарів, апаратури тощо

- Транспортна тара - упаковка більших товарів або великої кількості товарів, що направляються, в основному, від одного заводу до іншого. Кінцевий споживач із транспортною тарою зазвичай не знайомий, тому що він її не бачить.

- Громадська упаковка - упаковка для продуктів, що використовуються в лікарнях, школах, державних установах, в'язницях. Вона зазвичай асоціюється з харчовим обслуговуванням великих відособлених груп населення або із забезпеченням суспільства медичними запасами.

18. Недоліки та переваги споживчого методу оцінки конкурентоспроможності товару. +

Споживча оцінка товарів здійснюється на основі результатів маркетингових досліджень. Покупцям пропонується оцінити товар та прирівняти його з товаром-конкурентом за допомогою семантичного диференціалу, який дається у вигляді шкали між двома біполярними поняттями. Розрахунок середніх значень параметрів товару по всіх опитаних дає можливість побудувати загальний аналіз сильних та слабких сторін товару за параметрами конкурентоспроможності.

Переваги споживчої оцінки конкурентоспроможності товару полягає в тому, що споживачі об’єктивно оцінюють товар, з точки зору вимог, які вони самі висувають.

До недоліків споживчої оцінки конкурентоспроможності товарів слід віднести те, що не всі покупці або споживачі являються висококваліфікованими експертами та фахівцями, які можуть за відповідними характеристиками правильно оцінити товар.

19. Сутність стандартного обслуговування. +

Для забезпечення високої якості сервісу фірмами розробляються спеціальні стандарти або правила обслуговування, які забезпечують ідентичний рівень обслуговування у всій сервісній мережі і є безумовними для виконання, де передбачені систематичне навчання і тренування персоналу сфери сервісу

Стандартне обслуговування - це обов'язкові правила роботи співробітників сервісного комплексу Кожний стандарт починається з затвердження: "Споживач бажає..." і йде повний перелік його бажань, після чого описуються завдання: які необхідно виконати для задоволення споживача.

Основними показниками стандартного обслуговування є:

• Досягнення планового обсягу продажу

• Забезпечення планового відношення обсягів запасів запчастин до обігу.

• Динаміка зростання продажу в натуральному та вартісному виразі

Таким чином, діяльність фахівця з сервісу може бути вимірювана кількісно.

20. Товарна та асортиментна політики підприємства: спільні та відмінні риси.+

МТП – складова комплексу маркетингу, спрямована на забезпечення товарами споживачів, широкої можливості їх вибору шляхом вирішення таких питань: інновації, забезпечення конкурентоспроможності, формування та оптимізація асортименту, позиціювання товарів, створення ТМ, створення пакування тощо.

ТП – поняття більш широке, ніж асортиментна політика, оскільки розглядає і вирішує питання не тільки формування асортименту, а й підтримання конкурентоспроможності на необхідному рівні, знаходження для товарів оптимальних сегментів, розробки стратегії упаковки, обслуговування покупців, і має, на відміну асортиментної політики, стратегічний характер. Інакше кажучи, АП – складова ТП.

21. Вимоги до експертів в оцінюванні конкурентоспроможності товарів.+

Метод «експертної оцінки» заснований на використанні досвіду і знання кваліфікованих фахівців-вчених і практиків, які глибоко обізнані в проблематиці поставлених питань. Вимоги до експертів:

• Коефіцієнт самооцінки повинен бути вищим за 7 (визначається за спеціальною анкетою оцінки експертної групи і подальшими розрахунками на її основі. Ознаки: поінформованість про вимоги покупців, участь у вивченні попиту на товар, поінформованість про каталоги та проспекти товару, стаж роботи (до 5 років – 2, 5-10 років – 7, більше 10 років - 10))

• Експерти не повинні бути особисто зацікавлені

• Експерти не повинні приймати управлінське рішення про товар – вони лише оцінюють його