1.3 Огляд літератури

О. В. Анісімова стверджує, що для дослідження теоретичних аспектів ефективності спочатку логічно, на наш погляд, звернутися до довідкових видань. У цьому контексті доцільно зазначити, що поняття «ефективність» є похідним від терміну «ефект». У найзагальнішому розумінні ефект трактується як результат яких-небудь причин, заходів, дій .

Поняття «ефективність» на сучасному етапі слід розглядати не як досягнення максимального ефекту за мінімальних витрат ресурсів, і тим більше, не як просто співвідношення ефекту з витраченими на його створення ресурсами, а як одержання максимальної величини ефекту при заданій величині витрат ресурсів або ж як одержання заданої величини ефекту при мінімальній величині витрат ресурсів. Ефективність – це економічна категорія, що представляє собою сукупність економічних відносин з приводу відношення ефекту до витрат ресурсів понесених на його отримання в таких аспектах:

1)максимальна величина ефекту при заданій величині витрат ресурсів;

2)задана величина ефекту при мінімальній величині витрат ресурсів.

Під ефектом як економічною категорією слід розуміти корисний кінцевий результат певного виду діяльності. Перспективи подальших досліджень у даному напрямі доцільно зосередити на вдосконаленні теоретико-методичних підходів до трактування поняття «економічна ефективність» [2; с. 11].

М.І. Лисенко, доц., канд. екон. наук у своїй статті «Методичні підходи до оцінки ефективності виробництва у сільськогосподарських підприємствах» розкриває сутність економічної та соціальної ефективності і обґрунтовує набір базових показників для дослідження результативності господарювання.

Одним з найважливіших результативних показників діяльності будь-якого суб’єкта господарювання в ринкових умовах є розмір отриманого прибутку, а показником ефективності – рентабельність.

У теоретико-методологічному плані категорія «ефективність виробництва» є цілісною системою економічних ринкових відносин для одержання якомога більшої віддачі від сукупних витрат та якомога більшої економії затрат суспільної праці,системоутворюючими факторами якої виступають людський капітал, основний капітал і матеріальні витрати [7; с. 206].

На думку М.І. Сулими "останнім часом мало уваги приділяється дослідженню впливу факторів на економічну ефективність господарювання в сільському господарстві, що й буде розглянуто в даній статті".

Валове виробництво сільськогосподарської продукції в Україні протягом 2000-2008 років мало тенденцію до зменшення. За даний період обсяг валової продукції сільського господарства знизився в 1,6 раза. Ефективність використання земельних ресурсів знизилася, причинами чого є переважно екстенсивний спосіб використання сільськогосподарських угідь, виснаження ґрунтів, порушення агротехнологій виробництва тощо.

Продукція тваринництва є збитковою. Така ситуація у тваринництві вплинула на зменшення поголів’я худоби, виробництва м’яса й молока, зростання цін на ці види продовольчої продукції та збільшення імпорту м’ясної продукції із-за кордону [21; с. 88].

М. Шульський, стверджує, що проблема збитковості тваринницької галузі полягає в недосконалих механізмах здійснення аграрних реформ і методах проведення незавжди виваженої сучасної аграрної політики, особливо в питаннях захисту вітчизняного виробника [24; с. 259].

Проаналізувавши сучасний стан розвитку вівчарства на Херсонщині, І.І. Смола,працівник Науково-дослідного центру ”Херсонагропромпродуктивність“ зробив деякі висновки, які слід врахувати, відроджуючи галузь вівчарства на Херсонщині. Виробництво вовни зменшується в усіх країнах-виробниках, що пов’язано зі зменшенням попиту на натуральні волокна із одночасним збільшенням на дешевші синтетичні– в міру вдосконалення технології одержання останніх. Тому попит на вовняну сировину з боку переробників і споживачів зменшуватиметься. Протягом чотирьох років ефективність галузі знаходилась на низькому рівні, із 19 господарств лише в чотирьох виробництво вовни було рентабельним, диспаритет реалізаційних цін і повної собівартості негативно вплинув на кінцеві результати – від виробництва і реалізації вовнової сировини по області у 2009 р. було отримано збиток у розмірі 2181,1 тис. грн., рівень збитковості при цьому становив 85,2%. Із 28 господарствах області 20 закінчили 2009 р. із збитками, проведені розрахунки показали позитивний вплив підвищення реалізаційних цін і негативний вплив підвищення повної собівартості на рентабельність [7; с. 206].

Ю.Е. Ковач у своїй праці «Ефективність свинарства в умовах сьогодення» виявив основні чинники формування конкурентоспроможності підприємств з виробництва свинини та визначив напрями її підвищення. Собівартість виробництва свинини в Закарпатській області в усіх категоріях господарств нині значно вища, ніж у країнах, що є потенційними експортерами

свинини в Україну, що погіршує конкурентоспроможність вітчизняних виробників на внутрішньому ринку. Виробництво свинини на Закарпатті протягом останніх 14 років залишається збитковим. Проте в області існує також ряд об’єктивних передумов для швидкого нарощування поголів’я та поліпшення конкурентоздатності виробництва свинини [7; с. 206].

Інший вчений, досліджуючи економічну ефективність виробництва свинини на підприємствах Черкаської області, Рудь О.Г., відмітив, що соціальні зміни у країні позначилися на економіці галузі свинарства. Насамперед це виявилося у значному скороченні поголів'я свиней і відповідно виробництва свинини. Особливо погіршився стан галузі за період реформування АПК на спеціалізованих підприємствах, більша частина з яких припинила свою діяльність або є нерентабельною. В Україні свинарство становить традиційну галузь сільськогосподарського виробництва. Поголів'я свиней у господарствах населення не зазнало різкого скорочення, але таки мало місце: на 22,5% порівняно з 1990 р. і на 14,3% - з минулим роком. Основна причина цього полягає у збитковості утримання свиней через подорожчання кормів і низькі закупівельні ціни [18; с. 82-87].

Розглядаючи економічну ефективність оптимізації витрат на виробництво молока в умовах Волинської області М. І. Гордійчук працівник Науково-дослідного центру “Волиньагропромпродуктивність” стверджує, що в умовах ринкових відносин на селі важливого значення набуває створення механізму формування виробничих витрат у тваринництві, зокрема у виробництві молока.

Головним критерієм оцінки ефективності діяльності молочних підприємств є рівень собівартості продукції та прибутковість і рентабельність виробництва молочної продукції.

Зменшення обсягів виробництва продукції та її економічних показників внаслідок переходу на ринкову економіку призвело до неконтрольованого використання трудових і матеріальних ресурсів, зростання витрат на одиницю продукції тваринництва.

Вирішення і вивчення проблеми економічної ефективності та оптимізація структури витрат виробництва молока завжди знаходиться в центрі уваги наукових досліджень. Зокрема, питання формування виробничих витрат на підприємствах різних форм власності, господарювання та методології й методики їх визначення, знайшли відображення у наукових працях В. Амбросова, В. Андрійчука, О. Богуцького, С. Дем’яненка, М. Маліка, В. Мессель-Василяка, Г. Нагорної, П. Саблука, В. Славова, М. Фурси, Г. Шкуріна, О. Шпичка та ін. Водночас сучасний стан переходу України на ринкові відносини потребує подальшого дослідження проблеми оптимізації витрат у молочному підкомплексі тваринництва [7; с. 206].

Доцент, к.е.н., Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» Габор С.С., розглядаючи сучасні підходи до ефективності виробництва, акцентував увагу на тому, що ефективно сформована система господарювання, в якій сконцентровані всі необхідні для цього фактори – від виробничих ресурсів до механізмів господарювання - забезпечує найкращі можливості для виробництва і реалізації агропродовольчої продукції та досягнення максимального прибутку від господарської діяльності підприємств. Для підвищення економічної ефективності виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств необхідне комплексне вирішення питань подальшого зростання продуктивності праці, раціонального використання трудових, земельних, матеріальних ресурсів, зменшення втрат сільськогосподарської продукції [7; с. 206].