Основні законодавчі акти про мову у Франції

№	Дата	Назва закону	Суть закону	Діє чи не діє на сучасному етапі
1	1539	Закон Віллер-Коттре	всі офіційні документи в діловому листування будуть складатися французькою мовою. Французька – державна мова.	Діє.
2	11. 01. 1951	Закон N 51-46	Стосується формування мови із місцевих діалектів.	Не діє.
3	31. 12. 1975	закон Bas-Lauriol (N 75-1349)	Стосується сфери використання французької мови.	Діє.
4	1986 (змінено 2001)	закон Léotard	Стосується свободи спілкування.	Діє.
5	4.08. 1994	Закон Тубона	Стосується сфери використання французької мови.	Діє.
6	1994-2004		Тексти-додатки до закону Тубона	Діє.
7	6.03. 1995	Циркуляр	Стосується сфери використання французької мови.	Діє.
8	2000	Кодекс виховання	Стосується мови викладання у навчальних закладах.	Діє.
9	31.07. 2001	Декрет №2001-733	Створення Академічної ради регіональних мов.	Діє.
10	19.04. 2001	Постанова «Регіональні мови»	Впровадження двомовної освіти з нахилом до вивчення регіональних мов у школах, коледжах, ліцеях.	Діє.
11	2002	«Регіональні мови»	Впровадження двомовної освіти з нахилом до вивчення регіональних мов у школах, коледжах, ліцеях.	Діє.
12	14.02. 2002	Циркуляр	Про вживання французької мови.	Діє.
13	2005	Закон Фійон	Програмний закон, який розкриває принципи дії школи у майбутньому.	Діє.
14	11.01 2007	Циркуляр	Про використання програм початкових шкіл.	Діє.

Таблиця 2. Основні законодавчі акти про мову у Франції [31]

Основні законодавчі акти про мови за межами Франції

№	Дата	Назва закону	Суть закону	Місце діє	Діє/не діє
1	1980	Рішення №2036	Надає право гаїтянській мові право офіційної.	Французька Полінезія	Діє.
2	1984	Закон №84-747	Компетенція регіонів Гваделупи, Гайани, Мартініки.	Гваделупа, Гайана, Мартініка	Діє.
3	1986	N 1266 СМ	Організація служби перекладу.	Французька Полінезія	Діє.
4	26.06 1992	Пропозиція	Пропозиція про офіційне визнання корсиканської мови.	Асамблея Корсики	Діє.
5	12.04. 1996	Закон №96-312	Проголошує самостійність Полінезії.	Французька Полінезія	Діє.
6	15.06 1999	Рішення Конституційної ради №99-412 DC	Європейський Статут мов регіональних. Або таких, що стосуються до меншості.		Діє.
7	2000	Розвиток культури за морем	Розглядає основні принципи розвитку культури за межами Франції.		Діє.
8	22.01 2002	Закон №2002-92		Корсика	Діє.
9	17.01 2002	Рішення Конституційної ради №2001-454 DC		Корсика	Діє.
10	2004	Закон №2004-192	Проголошує самостійність французької Полінезії.	Французька Полінезія	Діє.
11	2006	Закон, прийнятий Сенатом.	Дозволяє апробацію європейського Статуту місцевого самоврядування.		Діє.

Таблиця 3. Основні законодавчі акти про мови за межами Франції [31].

Національна мова асоціюється не лише зі статусом країни, але і з її політичним впливом у світі. Мовне питання є актуальним на міжнародній політичній арені сьогодні як один із важелів ствердження своєї ідентичності.

Показово, що французький уряд тривалий час був єдиною країною Західної Європи, що не підписувала Хартію про регіональні мови та мови меншин (Charter on Regional and Minority Languages), прийняту Радою Європи у 1992 році. І навіть зараз, коли Франція нарешті підписала деякі статті Хартії, ще не відбулася її остаточна ратифікація.

В інформаційному просторі, за винятком рідкісних рекламних оголошень, які не перекладаються з англійської, труднощів, пов’язаних з текстом у деяких спортивних передачах, та перепон, на які наражається введення в дію квот франкомовних пісень на радіостанціях (40%), Вища рада телерадіомовлення, за згаданим звітом, «не спостерегла жодних інших порушень», а «квоти поширення франкомовних і європейських творів на телевізії – дотримуються» [15].

З метою збереження своєї мови громадські організації складають численні листи протесту та заохочення. Вони проводять спільні заходи разом з іншими організаціями у Франції, в інших франкомовних країнах та звертаються до політиків і кандидатів у депутати стосовно порушень, скоєних у державному секторі Франції та в європейських установах. З їхньої ініціативи розпочинають судові справи проти приватних або державних підприємств, які, ігноруючи французьку, порушують права споживачів. Саме від них іде заклик до споживачів не купувати виробів підприємств, що не використовують французької мови у своєму виробничому процесі, продажу та пропаганді товарів. Ці організації розробляють засоби відстеження порушень, помічених їхніми членами, з метою випуску періодичного видання і відбору тих порушень, проти яких необхідно розпочати судову справу.

Вони активно вимагають показових санкцій проти французьких службовців у разі «мовного дезертирства», зокрема тих, хто представляє Францію у міжнародних організаціях, з’їздах, та на зустрічах у верхах. Саме ці громадські організації виступають проти знімання фільмів англійською мовою, що фінансуються бюджетними коштами [15].

У лютому 2007-го французькі профспілки прийшли до парламенту. Їх обурило, що людей, які не володіють іноземними мовами, можуть не взяти на роботу. Представники профспілок запевняли, що французької цілком достатньо для будь-якої посади, тож працедавці не мають права вимагати знання ще й англійської. Закликали також змусити всі іноземні компанії у Франції використовувати в роботі лише французьку [8].

Основним законом про мову у Франції є Закон Тубона [6, 32].

Закон Тубона (фр. Loi Toubon), повна офіційна назва — закон 94-665 від 4 серпня 1994 року стосовно використання французької мови. Закон, виданий французьким урядом для закріплення статусу французької мови як основного в урядових документах, робочому місці, вивісках так маркуванні товарів, комерційних контрактів, ділових комунікаціях та деяких інших контекстах. Дія закону не розповсюджується на мережі та електронні засоби інформації, приватні та комерційні структури [7].

Приводом для запровадження закону стало поступове збільшення англійської мови у всіх сферах життя французького суспільства, що схвилювало французьку інтелігенцію, особливо Французьку академію.

Закон має другу іронічну назву – «закон Оллгуда» - loi Allgood («переклад» прізвища Toubon, осмислюється як tout + bon — «все + добрий» — англійською).

Автором закону став консервативний міністр культури Жак Тубон. Закон був сприйнятий негативно, дуже часто не об’єктивно інтерпретований британською та американською пресою. Французька влада навіть розпочала справу з приводу адміністративного правопорушення з боку одного з вузів США, а саме Політехнічний університет Атланти, у якого була філія у французькому місті Мец, у якій навчалося близько 200 студентів, але він не надавав інформацію про французьку мову. Справа була закрита, а сам Університет перевів інформацію на французьку і німецьку мову.

Закон Тубона критикують через його наслідки для мовних меншин Франції. Відповідно до закону, держава не фінансує викладання в школах мовами національних меншин. Тим самим відчутно обмежується сфера функціонування таких мов, як бретонський, провансальський та інші мови.

Особлива стаття цього закону призначена для боротьби із засиллям іноземних слів та виразів, що проникли до французької мови. Звичайно, були і критики цього закону, проте сам факт того, що він був прийнятим одним із перших, свідчить про його важливість для французів та їхнє занепокоєння майбутнім французької мови.

Закон Тубона передбачає значні штрафи за цілу низку порушень.

Так, для порушників він передбачає покарання від 5 000 до 25 000 французьких франків (тобто від 1 000 до 5 000 американських доларів). Ці останні заходи стали можливими лише завдяки спільній дії різних осіб, об’єднаних загальною прихильністю до французької мови. Певна кількість з них згуртувалася в асоціації такі як: «Франкомовна асоціація товариських зв’язків», «Право зрозуміти», «Майбутнє французької мови», «Інститут з питань культури, економіки та управління», «Захист французької мови», «Асоціація на захист та поширення французької мови», «Музика Франс плюс», «Опір рекламній агресії», «Альянс Шамплєна», «Заклик Європейського комітету поважати культури та мови Європи». I вже у 2000-у році — через шість років від початку дії «закону Тубона» – Звіт до французького парламенту стверджує, що цей «закон добре виконується», що «суспільство дуже чутливе до французькомовного питання», а тому й «мобілізується, коли становище мови йому видається під загрозою». Однак, говориться там, «влада мусить виявляти пильність, волюнтаризм і уяву», оскільки французький закон усе частіше стикається з рішенням європейської судової практики та розвитком інформаційних технологій. Наприклад, стосовно інформування споживача, за даними цього звіту, Генеральна дирекція конкуренції, споживання та припинення обману 1999-го року в порівнянні з 1998-м підсилила свою активність – і, відповідно, відсоток правопорушень у сфері мови знизився на 1% до 11%, а судові наслідки порідшали зі 124 до 98 [3]. Стосовно захисту працівника, то тут справи гірші: щораз більше великих фірм роблять англійську мову робочою. Продовжуються також деякі правопорушення на міжнародних виставках та колоквіумах, де виступи, програми, матеріали французькою мовою зустрічають перепони.