1.2. Становлення інформації в історичному огляді

Історичний огляд інформації характеризується аналізом та виявленням специфічних особливостей основних етапів її становлення в суспільстві. Інформація, як знання, набуті в процесі історичного розвтику людства, провадження наукової, дослідної або будь-якого іншого виду діяльності, тривалий час формувалася, ситематизувалася, удосконалювалася та фіксувалася на матеріальних носіях.

Інформація як слово відомо людству ще з античних часів. У найдавніші часи людська пам'ять була єдиним засобом збереження й передачі суспільного досвіду, інформації про події й людей. Історія знає безписемні цивілізації, де величезна кількість необхідної інформації запам'ятовувалася жерцями чи законниками, а на далекі відстані посилалися «живі листи» – гінці [ 16, с.174 ].

Якщо перегорнути історію світової літератури, то виявиться, що всі народи так чи інакше пройшли період «усної книги» перш, ніж почали фіксувати інформацію на якомусь матеріалі.

Дослідники знаходять у печерах і на скелях зображення, зроблені рукою первісної людини, які зафіксували його знання про навколишній світ, життя та природу. Це були перші спроби передачі в малюнку певної інформації.

Протягом усієї історії людства різні системи закріплення інформації співіснували і, розвиваючись, взаємно впливали одне на одне.

Дослідження інформації розпочалося з виникнення телеграфу й дослідження проблем передачі повідомлень у ньому.

На території України вже в ХVІІ ст. слово «інформація» почало вживатися у книгах, що видавалися латинською та польською мовами. Як синонім до слів «наука», «ідея» слово «інформація» починає використовуватися і Російській імперії на початку ХVІІІ ст.

У 20-х – на початку 30-х років ХХ ст. інформацією, як характеристикою публікацій у пресі, зацікавилися теоретики радянської журналістики. Вони пробували класифікувати інформацію, підняли питання про значення та сутність соціальної інформації.

У 30-ті роки ХХ ст. розгорнулася дискусія щодо цінності інформації, яка, з одного боку, пов'язувалася з новизною та оригінальністю фактів, а з другого, – з агітацією та ідеологічним впливом [ 6, с.51 ].

В середині ХХ ст. починається вивчення кількісних методів вимірювання інформації. Вона розглядається як сигнал, що циркулює в технічних каналах зв'язку. Для визначення кількості інформації розробляється математичний апарат, котрий базується на ймовірнісно-статистичній теорії. Кількісний підхід до визначення інформації відіграв велику роль у розвитку систем зв'язку, кібернетики, комп'ютерної техніки.

Питання про природу та сутність інформації за допомогою кількісних методів було неможливо вивчати. Це спонукало дослідників створити якісні теорії інформації (60-ті роки ХХ ст.) [ 1, с.44 ]. Так виникла семантична обробка інформації. Сутність її полягала у формуванні семантичних оцінок, що характеризують смисл та змістовність повідомлень.

Згодом виникла ще прагматична теорія інформації, яка пов'язана з поняттям цінності і корисності інформації.

У 60-х роках ХХ ст. термін «інформація» став набувати статусу загальнонаукового поняття. Це стало можливим завдяки усвідомленню якісної різноманітності інформації, її функціонального значення для управління (в автоматизованих системах, у соціумі, в живій природі) [ 2, с.93].

Походження інформації базується на концепціях, прибічники яких наполегливо відстоювали свою точку зору щодо умов виникнення, принципів існування та меж функціонування інформації як певних відомостей або даних.

Атрибутивна концепція інформації трактує інформацію як атрибут всієї матерії, як невід'ємну внутрішню властивість всіх матеріальних об'єктів. Тут інформація розглядається як філософська категорія на рівні з речовиною та енергією. В основу покладено теорію відображення. Зміст відображення виражається в тому, які зміни сталися в предметі відображення і які характеристики об'єкта вони відтворюють.

Функціонально-кібернетична концепція пов'язує існування інформації із системами, що саморегулюються та саморозвиваються. Учені, які дотримувалися цієї теорії, заперечують існування інформації в неживій природі і вважають, що інформаційні процеси мають місце у біологічних та кібернетичних системах. Інформація розглядається тут як міра впорядкованості, що завжди пов'язується з обмеженням різноманітності та розуміється як управління.

Семіотична або знакова концепція розглядає інформацію в нерозривній єдності із знаком-сигналом, поза зв'язком із яким вона існувати не може. Сутність інформації відповідно до цієї концепції пов'язана з мовою, свідомістю, розумовою діяльністю людини, тобто із сигналами, за допомогою яких спілкуються між собою люди, тому назва цієї інформації, крім семантичної, ще й соціальна. Соціальна інформація – це сукупність знань, відомостей, даних і повідомлень, що формуються і відтворюються в суспільстві та використовуються індивідами, групами, організаціями, різними соціальними інститутами з метою соціальної взаємодії [ 5, с.113 ].

Концепцій походження та функціонування інформації в суспільстві є порівняно немало. Представники їх наполегливо відстоюють сформовані раніше твердження, критикуючи водночас прибічників інших концепцій. Цей факт ще більше дозволяє урізноманітнити інформацію, сфери її застосування та умови розповсюдження.