“Ми працю любимо, що в творчість перейшла”

“Вміє розставатись той, хто вмів любить”.

Займенники хто, що, скільки у Н.в. не мають роду і числа. У непрямих відмінках вони, крім останнього, мають формальні ознаки прикметників Ч.р. і С.р. в однині, займенник скільки має формальні ознаки кількісних числівників. Займенники який, чий, котрий змінюються за родами, числами і відмінками.

Відмінювання займенників хто, що:

Н. Р. Д. З. О. М.

Хто Кого Кому Кого Ким На кому (кім)

Що Чого Чому Що Чим На чому (чім)

Відмінювання займенників чий (чиє, чия):

	Ч.р. (С.р)	Ж.р.	Множина
Н. Р. Д. З. О. М.	Чий (чиє) Чийого Чийому (чиєму) Н. або Р. Чиїм (на) чиєму, чийому, чиїм	Чия Чиєї Чиїй Чию Чиєю Чиїй	Чиї Чиїх Чиїм Н. або Р. Чиїми Чиїх

Займенники який, котрий відмінюються як прикметники твердої групи.

Означальні займенники підкреслюють самастійну роль особи або предмета в чому-небудь, їх відокремлення від інших осіб або предметів, вагомість, вказують на повне охоплення осіб і предметів з відтінком сукупності чи роздільності; позначають протиставлення.

Означальні займенники всякий, кожний (кожен), жодний (жоден), інший, весь, сам, самий виступають у реченні у ролі узагальнено-якісних означень, а при субстантивних реченнях – підметами і додатками.

Означальні займенники змінюються, як прикметники твердої групи.

Відмінювання означеного займенника весь (все, вся):

	Ч.р. (С.р)	Ж.р.	Множина
Н. Р. Д. З. О. М.	Весь, увесь (все) Всього Всьому Н. або Р. Всім (на) всьому, всім	Вся Всієї Всій Всю Всією Всій	Всі Всіх Всім Н. або Р. Всіма Всіх

Заперечні займенники передають зхаперечення того лексичного змісту, який виражається післяпрефіксальною частиною слова.

Заперечні займенники ніхто, ніщо, нічий, ніякий утворюються від відповідних питальних займенників за допомогою частинки ні, тому відмінюються аналогічно.

Неозначені займенники вказують на точно не окреслене уявлення про предмети або ознаки.

Неозначенні займенники дехто, хтось, зто-небудь, будь-хто, абиякий, казна-хто, хтозна-що утворюються від питальновідповідних займенників за допомогою часток де-, -сь, аби-, небудь, казна, хтозна. Займенники який-небудь, будь-котрий, будь-чий, будь-який, абиякий, абичий мають категорію роду. Неозначенні займенники змінюються, як займенники питальні та відповідні.

3. Співвідношення займенників за значенням, морфологічними ознаками та синтаксичною роллю в реченні з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками та числівниками

За формально-граматичними ознаками займенники зближуються з іншими частинами мови – іменниками, прикметниками, числівниками. У залежності від того, з якою саме частиною мови співвідноситься та чи інша група займенників, виділяють займенники субстантивні, атрибутивні і кількісні.

1. Субстантивні займенники (співвідносяться з іменниками) виражають узагальнену вказівку на особу або предмет і характеризуються незалежними граматичними категоріями. Подібно до іменників вони мають самостійні відмінкові форми і засоби синтаксичного зв’язку з іншими словами, виконують у реченні основні функції підмета або додатка. До цієї групи належать особові займенники, зворотний займенник себе, питальні (хто, що), відповідні заперечні (ніхто, ніщо, нікого), неозначені (дехто, дещо, хтось, хто-небудь).

2. Атрибутивні займенники (співвідносяться з прикметниками) вказують на узагальнену ознаку предмета. Як і прикметникам їм властиві залежні категорії роду, числа і відмінка, що виявляються у формах узгодження з пояснювальним іменником. Атрибутивні займенники в речені виконують функцію означення. До них належать усі присвійні займенники, крім стільки, питальні й відносні (який, чий, котрий), означальні, заперечні (ніякий, нічий, нікотрий), неозначенні (деякий, будь-чий, чийсь, абичий).

3. Кількісні займенники (співвідносяться з числівниками) вказують на неозначену кількість. До цієї групи групи належать вказівний стільки, питально-відповідний скільки і неозначенний скільки-небудь (казна-скільки). З числівниками їх зближує відсутність граматичної категорії роду й числа, здатність керувати іменниками в Н. і З. відмінках (і узгоджуватись з ними в інших відмінках), а також спільність синтаксичних ф-цій: вони виступають то в ролі підмета або додатка (самостійно чи у сполученні з іменником у Н. і З. відмінках), то у ролі означення.