I “Орієнтування на місцевості без карти і компаса”

Насамперед, потрібно дізнатись що таке – орієнтування як воно виникло, та для чого воно потрібно?

Історія розвитку орієнтування.

Ще з давніх - давен людство стикнулось з проблемою орієнтування в часі та просторі. Первісні мисливці і риболови крім знань про цикли життя і шляхи міграції тварин, потребували якихось орієнтирів по яких могли б вернутись з полювання до свого плем’я. Так сидячи після промислів древні люди спостерігали і уважно вивчали небо з зірками і сузір’ями. За роки еволюції вони вивчили немало сузір’їв і зірок які не міняли взаємного розташування. Саме першими вивченими сузір’ям і була Велика Ведмедиця (рис. 1).  Перші сузір’я дозволяли орієнтуватися вночі, а головне, стежити за рухом нічного неба. Та якщо деякі сузір’я та зірки свого місця не міняють, то місяць навпаки міняє свої точки сходу та заходу. Більше того, місяць переміщається серед них від ночі до ночі справа наліво. Якщо ж помітити, що в якусь ніч Місяць був поряд з яскравою зіркою, то він повернеться до неї через 27,3 діб. Саме так ше давніми людьми був відкритий період часу — місячний сидеричний (від лат. sideris — «зірка») як зараз вживається місяць. А зміна місячних фаз — синодичний (від греч. «синодос» — «з’єднання») місяць — завершується за 29,5 діб. Саме ця система лягла в основу першого — місячного календаря. Його поява відноситься до ІХ—Ш тисячоліть до н.е. В цю епоху виникають перші держави, ускладнюються міфологія і мова, мислення в цілому. У Мішні — збірці тлумачень біблійних текстів — мовиться так «Місяць був створений для рахунку днів». Потім нічне небо людьми було поділене на групи зірок з якими пов’язували місяць. Трохи складнішим орієнтування для первісних людей було в день (дуже довго люди орієнтувались лише по об’єктах природи) оскільки зірок не було єдиною точкою - орієнтиром було – сонце. Спостерігаючи за його сходом і заходом, люди бачили, що місце, де воно з’являється над горизонтом, кожен день трохи міняється. Помічаючи місця сходу і заходів, вони знайшли в його русі нову важливу закономірність. В дні літнього сонцестояння світило вставало і сідало найближче до точки півночі і декілька днів, щонайдовших в році, не міняло місць заходу і сходу. Потім точки сходу і заходу день за днем віддалялися від півночі, поки через півроку не досягали місць, найближчих на південь, що означало настання зимового сонцестояння. У середині між «стояннями» по лінії схід -захід розташовувалися відмітки, де двічі в році Сонце сходило, щоб відміряти день, рівний ночі.

Орієнтування на місцевості - це визначення свого місцеположення відносно сторін горизонту та потрібного напрямку руху, вміння витримувати цей напрямок на шляху за допомогою різноманітних пристроїв та спеціальних приладів, а якщо їх нема - за допомогою різноманітних природних орієнтирів та предметів.

Найпоширенішими є такі способи орієнтування на місцевості: за Сонцем, Полярною зіркою, місцевими прикметами, та компасом. Тепер більш детальніше про кожен з варіантів орієнтування:

а)За Сонцем.

При орієнтуванні за Сонцем враховується те, що найвище воно перебуває над лінією горизонту опівдні. В північній півкулі в цей час воно завжди буває на півдні, і тінь від різних предметів падає на північ. Якщо сонячного дня поспостерігати за довжиною тіні від жердини, застромленої в землю, то виявиться, що найкоротша тінь о 12 годині місцевого в північній півкулі часу і буде направлена на північ. Лінія, проведена в напрямку тіні з півдня на північ, називається полуденною лінією, або лінією меридіана. Лінії, розміщені перпендикулярно до неї, вкажуть схід і захід.

За сонцем можна визначити сторони горизонту пам'ятаючи, що в нашій півкулі воно приблизно знаходиться: О 7 годині - на сході; 0 13 годині - на півдні; 0 19 годині на заході; О 1 годині - на півночі (спостерігається влітку за полярним кругом).

б)Орієнтування за Полярною зіркою.

Безхмарної ночі можна орієнтуватися за Полярною зіркою. Полярна зірка — найяскравіша зірка у сузір'ї Малої Ведмедиці, вона розміщена поблизу Північного полюса. Для її знаходження спочатку визначають сузір'я Великої Ведмедиці, яке нагадує за формою «ківш» (з чотирьох зірок) і «ручку» (з трьох зірок). Мислено продовжують лінію, яка з'єднує дві крайні зірки «ковша», і на п'ятикратній віддалі від них по прямій знаходять яскраву зірку в сузір'ї Малої Ведмедиці — Полярну зірку.(рис. 1)

Плюсом такого орієнтування може бути те, що ця зоря майже не змінює свого положення а відхилення складає близько 2 - 3°.

в)В лісі.

1. Кора хвойних і листяних дерев звичайно значно темніша й більше вкрита мохом та лишайниками з північного боку. 2. У хвойних дерев з боку півдня добре помітно окремі краплі й цілі нальоти смоли, що показують напрямок найбільшого обігрівання сонячними променями, тобто південь. 3. На окремо розташованих деревах гілки та листя густіші з південного боку. З північного боку кора грубша та на стовбурі більше тріщин, лишайників. Особливо ці ознаки добре помітні на березі, в якої з південного боку кора біліша та гладша, ніж із північного. 4. На пеньках шари щорічних приростів з північного боку тонші та щільніші, ніж з південного. 5. Не менш точну інформацію по визначенню сторін горизонту дають гриби. Необхідно пам'ятати, що вони ростуть з північної сторони дерев, пеньків, кущів. На східній і західній стороні дерев, каменів, кущів їх значно менше, а на південній стороні, особливо в суху погоду, їх майже не буває (рис.2). 6. Під час дозрівання ягід слід пам'ятати, що вони скоріше забарвлюються в колір з південної сторони.(не точно) 7. Трава навесні вища і густіша з південної сторони, а влітку залишається зеленішою з північної сторони дерев. 8. У всіх лісових масивах просіки прорубують в залежності від напрямку сторін горизонту: основні просіки з півночі на південь, поперечні із сходу на захід. 9. На туристичних маршрутах Криму, Закавказзя туристи зустрічають рідкісне дерево-компас. Це алепська сосна. Свою назву вона дістала від сирійського міста Халеб (Алепно), на окраїнах якого вона особливо розповсюджена. Висота цієї сосни 10-15 м. Вона дуже любить сонце, і її характерною особливістю є те, що кінчик постійно дещо нахилений в сторону сонця.

г) За годинником.  

Сторони горизонту в сонячний день можна визначити за допомогою годинника (рис. 4). Годинник кладуть на долоню та направляють годинникову стрілку на Сонце. Не змінюючи положення годинника, поділяють кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті навпіл. Лінія, яка ділить цей кут, і буде вказувати напрямок на південь. Знаючи напрямок на південь, легко визначити напрямок на північ, захід, схід. До полудня треба ділити навпіл кут між годинниковою стрілкою та цифрою 1 на циферблаті по ходу стрілки (з лівої сторони циферблата), а після полудня - за ходом стрілки, тобто, з правої сторони.

д)За місяцем.

При невеликій хмарності, коли зірки погано видно, можна визначити сторони світла по повному місяцю, скориставшись годинами (аналогічним чином, описаним для орієнтування за сонцем). Адже місяць опівночі, як і сонце опівдні, знаходиться точно на півдні. Місяць в 7 год ранку буває на заході, а в 7 год вечора — на сході.

Коли місяць не повний, сторони світла знаходять інакше. Запам'ятаємо, що якщо місяць прибуває, що видно права частина місячного диска (народжується — до серпа в думках приставляють паличку, отримуючи букву «р»), а якщо убуває, то видно ліва частина місячного диска (як би початкова буква «с» слова «старіє»).

Тепер розділіть діаметр місячного диска на 12 частин і прикиньте, скільки частин доводиться на частину місяця, що світиться, тобто на серп місяця. Якщо місяць убуває, то слід додати число частин, зайнятих місяцем до часу (до години) спостереження, а якщо прибуває — відняти. Отримане число відповідатиме тій годині, коли у напрямі місяця знаходиться сонце.

Тепер, направляючи на серп місяця місце на циферблаті, відповідне розрахованій годині, тобто приймаючи місяць за сонце, визначають сторони світла, як вдень за сонцем. А щоб не плутати, чи брати суму або різницю, треба запам'ятати просте правило: серп місяця утворює букву «с» — значить, «сума», «складання», інакше, провівши уявну лінію між кінцями серпа місяця з лівого боку, отримують букву «р» — «різницю». Проте точність цього способу порівняно невелика.