Числівник

План

1. Поняття про числівник як частину мови.

2. Функціональні розряди числівників: власне-кількісні, збірні, дробові, неозначенно-кількісні. Особливості їх вживання. Поняття про порядкові числівники.

3. Морфологічні групи числівників: прості, складні та складені.

4. Відмінювання числівників.

5. Узгодження числівників з іменниками.

6.Уживання числівника в ОДС.

Література

• Сучасна українська літературна мова. Морфологія / за ред. І.К.Білодіда. – К.: Наукова думка, 1969. – С.237-263.

• Жовтобрюх М.А., Кулик Б.М. Сучасна українська літературна мова. – К.: Вища школа, 1972. – С.278-288.

• Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П.Грищенка. К.: Вища школа, 1997. – С.378-393.

• Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я.Плющ. К.: Вища школа, 1994. – С.236-247.

• Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. К.: Либідь, 1993. – С.142-157.

• Леонова М.В. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. – К.: Вища школа, 1983. – С.128-143.

• Сучасна українська мова / за ред. О.Д.Паномарева. – К.: Либідь, 1998. – С.149-162.

• Арполенко Г.П, Городетька К.Г., Щербатюк Г.Х. Числівник української мови. – К.: Наукова думка, 1980. – 242с.

• Ботвіна Н. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови . – К.: “АртЕк”, 1999. – С. 123 – 133.

• Зубков М. Сучасна українська ділова мова.- Донецьк: СПД ФО Сердюк В.І,, 2005. – С.218 – 230.

1. Поняття про числівник як частину мови

Становлення числівника в східно-слов’янських мовах припадає на ХІІІ-ХVІІ ст. і в основному завершується на початку ХІХ ст.

Семантичною основою числівника є поняття кількості і числа. Кількість є філософською ( і логічною) категорією, що характеризує зовнішній аспект предметів і явищ з погляду їх вимврюваності (величини, маси, числа, об єму, ступеня розвитку властивостей тощо).У реальній дійсності кількість виражається за допомогою поняття числа. Число становить сукупність певної кількості чого-небудь.

Поняття числа є абстрактним і дає лише загальне уявлення про кількість, формуючись у процесі пізнання картин світу.Первісно воно було пов’язане з предметністю і виникло з неї, а коли людина в процесі пізнання світу навчилася абстрактно мислити (узагальнювати), звільнилося від предметності й набуло абстрактного значення. На думку Ф.Енгельса, “щоб лічити, треба мати не тільки предмети, які підлягають лічбі, але й володіти вже здібністю абстрагуватися при розгляді цих предметів від усіх інших їх властивостей, крім числа, а ця здібність є результатом давнього історичного розвитку, що спирається на досвід”.

Отже, число є засобом вираження ширшого поняття кількості, яким воно спричинене, і невід’ємне від нього.

Поняття кількості інтерпретується в мові такими граматичними засобами:

• граматичною категорією числа ( грамеми одними – множини): учень – учні, зоря –зорі;

• іменниками із значенням міри: купа (зошитів), гарба (соломи), мішок (картоплі);

• відчислівниковими дієсловами: подвоїти, потроїти;

• відчислівниковими прислівниками: двічі, тричі, удвох, утрьох;

• займенниками: скільки, стільки, скільки-небудь, казна-стільки;

• числівником: п’ятий клас, перша вчителька, чотири, десять учнів, одна друга.

Числівники української мови формувалися на базі трьох типів лексичних одиниць: іменників, прикметників і займенників.

Іменникового походження назви чисел від п’яти до десяти, сорок, сто, тисяча. Так само, як і іменники, ці числівники виражали предметність, належали до однієї з родових форм, мали форми граматичного числа і відмінювалися за іменниковими пародигмами. Зокрема, числівники п’ять-десять-сто – як іменники С.р. о – типу літо; тисяча – як іменник жіночого роду а – основи.

До числівників прикметникового походження належали назви чисел два, три, чотири та назви збірних чисел двоє, троє, четверо.

Числівник один – це займенниковий прикметник.

Однак на сьогодні числівники практично втратили зв’язки з граматичними класами і властиве колись їм значення предметності. В результаті вони виділилися в окрему граматичну категорію, що характеризується абстрактним лексичним значенням.

В окремий розряд слів числівники об’єднуються за основною квантитативною функцією, тобто функцією вираження кількісно-предметних відношень реальної дійсності: п’ять зошитів, одне яблуко, дев’ять гривень.

Нумеративна функція, яка полягає у називанні числа і його числового вираження, історично є втраченою (1, 2, 6, 20).

О.Безпояско, К.Городенська виокремлюють числівник як частину мови на базі однієї (семантичної) ознаки – категоріального значення кількості, вважаючи його повнозначною частиною мови, яка означає кількість предметів (певну або точно не визначену) та абстратно-математичну кількість.

Числівник – частина мови, яка позначає кількість предметів чи чи порядок однорідних предметів при лічбі або абстрактно-математичну кількість і виражає це значення у граматичній категорії відмінка при обмеженому функціонуванні категорій роду і числа, відповідає на питання скільки?, котрий?, котра?, котре? котрі?

Наприклад: двадцять студентів, дві третіх доби, багато друзів; п’ять помножити на десять – п’ятдесят; корінь кубічний з дев’яти – три; двадцять восьме.

В основі числення в українській мові лежить десяткова система. Лічба ведеться розрядами, кожний вищий розряд включає в себе десять одиниць нижчого розряду. Уся складна система числівників базується на невеликій кількості непохідних числових назв, до яких належать назви чисел першого десятка – 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, та ще шість числових назв 0, 40, 100, 1000, 1000 000 (мільйон), мільярд. Назви більйон, трилььйон, квадрильйон, квінтильйон є вже практично науковими термінами. Усі інші числівники утворені за домогою цих шістнадцяти чисел. Лише невелика група неозначенно-кількісних числівників має інші корені.

Числівники – морфологічно своєрідний клас слів, бо вони не розрізняються за родами і не змінюються за числами. У процесі становлення виділившись із складу іменників та прикметників вони майже повністю нейтралізували їх різнопланові граматичні категорії роду і числа. Родові ознаки мають лише нуль (Ч.р), один (Ч.р), одна (Ж.р), одно (С.р), мільйон, мільярд, трильйон (Ч.р), тисяча (Ж.р). Родові відмінності в числівниках два-дві, обидва-обидві, півтора-півтори зберігаються лише і Н. та З. відмінках. За числами змінюються лише числівник один (одні). Усі числівники української мови, крім лексеми один (одна, одне), за значенням і формою є словами тільки множини (pluralia tantum).

З граматичних категорій числівники мають тільки категорію відмінка.

Категорія відмінка у числівника виконує подвійну функцію: відрізняє його від прислівника як невідмінюваної частини мови і зберігає генетичний зв’язок числівника з іменником, запобігаючи його перетворенню на прислівник.

Числівник від інших частин мови відрізняється суфіксами. Характерними для них є такі: надцять – утворює кількісні числівники від 11 до 19, уживається в неозначено-кількісних числівниках: кільканадцять, стонадцять; дцять - утворює кількісні числівники двадцять, тридцять;(суфікс надцять є контамінацією (contaminatio - змішування) прийменника на і кореня десять, суфікс дцять теж утворився на базі цього числівникового кореня); йо – утворює збірні числівники двоє, троє; ер – утворює збірні числівники від кількісних 4 – 19, 20,30,50,60,70,80: сімдесятеро, вісімдесятеро.

Не всі слова, що мають кількісне значення належать до числівників. Поза системою сучасних числівників перебувають кількісні іменники: пара, десяток, дюжина, сотня, а також іменникові еквіваленти дробових числівників: чверть, третина, половина, десятина (рідко). Вони виступають як дуплетні назви кількості при числових назвах деяких чисельних понять: десяток і десять, сотня – сто, половина – одна друга, третина – одна третя.

Окремо стоять і ті вменники, що утворилися суфіксальним способом від назв числівників: одиниця, двійка, трійка, четвірка, п’ятірка тощо.

Числівник не має первинної синтаксичної функції, зумовленої його лексичним значенням. У структурі речення він виступає в синтаксичних позиціях інших частин мови, дублюючи їхні функції. Синтаксична функція числівника залежить від його функціонально-семантичної ролі.

І. Коли числівник позначає число (нумеративна функція), він виконує синтаксичну функцію:

• підмета, додатка (Десять помножити на сто – тисяча);

• складенного іменного присудка (два плюс три – п’ять).

ІІ. Якщо числівник позначає кількість (квантитативна функція), то він виконує такі синтаксичні функції:

• підмета (“Доглядали мене змалечку аж чотири няньки”);

• додатка (“Повіз старий запорожець п’ять синів на війну”);

• узгодженого означення (“Мені тоді ще перший рік минав”);

• обставини (“Над двома лісосмугами збиралися хмари”);

• складного іменного присудка, головного члена речення (“До Десни було верств п’ять дуже складної дороги”, “Хлопець був років п’ятнадцяти”);

Отже, числівник, як іменник, має повну парадигму синтаксичних функцій – суб’єктну, предикативну, атрибутивну, обставинну і об’єктну.