2. Функціональні розряди числівників: власне кількісні, збірні, дробові, неозначенно-кількісні. Особливості їх вживання. Поняття про порядкові числівники.

За значенням і кількісними ознаками числівники поділяються на кількісні і порядкові.

Кількісні числівники назвають точну кількість предметів ( понять, осіб), які піддаються лічбі, і абстрактно-математичне число, відповідають на питання скільки?

Кількісні числівники поділяються на власне кількісні, збірні, дробові та неозначенно-кількісні.

Власне кількісні числівники називають точно окреслене абстрактно-математичне число або кількість предметів у цілих одиницях: вісім зошитів, сто яблунь, сто двадцять гектарів.

Характерною особливістю власне кількісних числівників є те, що вони синтаксично пов’язуються і вживаються тільки з іменниками, які називають предмети, що підлягають лічбі. Якщо ж виникає потреба назвати точну кількість того, що не піддається лічбі, то використовують як посередники слова вимірної семантики типу відро, пляшка, кілограм, центнер, тонна і числівники уже позначають кількість вимірних одиниць, а не предметів: п’ять тонн пшениці, три пляшки горілки, дві жмені черешень.

До власне кількісних числівників належать числові назви в межах 1-10, 11-19, 20-90, 100, 200-900, тисяча, мільйон, мільярд, більйон, квадральйон та сполучення цих слів у складі аналітичних числових назв для позначення всіх кількісних понять, якими оперує людське мислення: 142 студенти, 45 книжок, 856 столів тощо.

Збірні числівники називають кількість як нечленовану сукупність істот або предметів: двоє учнів, троє гнізд, шестеро ягнят.

До збірних числівників належать: двоє, троє, четверо, п’ятеро, шестеро – десятеро, функціональний ряд яких обмежується назвою тринадцятеро, з генітичного погляду становлять морфолонізовану давню форму Н. – З. відмінків однини, С.р. на –о. У праслов’янській мові утворень на ер, ор для чисел, більших десяти, не було.

Збірні числівники втратили повну словотвірну парадигму, в усіх відмінках, крім Н. і З. , їм властиві форми власне кількісних числівників.

До збірних числівників слід віднести числівники обидва (форма Ч і С.р), обидві (Ж.р.), обоє (з певним граматичним родом не пов’язане) із значенням сукупності.

Збірні числівники утворилися від кількісних за допомогою суфіксів –ер-о. Іноді збірні числівники утворюються за допомогою суфіксів –к-о, єчк-о (двійко, двоєчко, трійко, троєчко).

Збірні числівники поєднуються:

1. з іменниками, що є назвами осіб чоловічої статі (четверо друзів, троє учнів, п’ятеро студентів);

2. з іменниками середньго роду ІІ в., що позначають малих істот (двоє курчат, четверо малят, п’ятеро гусенят, семеро поросят);

3. з іменниками середнього роду, що позначають неістоти (двоє відер, четверо вікон);

4. з іменниками множинної форми (pluralia tantum), що позначають конкретні предмети (троє воріт, четверо саней, десятеро ножиць, четверо штанів).

Дробові числівники називають певну точно фіксовану кількість частин, виділених у складі цілого. Вони функціонують як гібридні аналітичні структури, тому, що поєднують у собі кількісний числівник і порядковий числівник, наприклад: дві третіх, три п’ятих, одна шоста.

На відміну від власне кількісних дробові числівники широко сполучаються з абстрактними і речовинними іменниками (одна третя роботи, дві третіх піску, одна третя цементу). За значенням до дробових зараховують півтора, півтори, півтораста.

Неозначено-кількісні числівники називають невизначену, нефіксовану кількість. Вони не відображають натурального ряду чисел і не створюють цілісної системи кількісних понять. До них належать слова: багато (небагато), мало (немало), чимало, кілька, декілька, кількадесять, кількадесятеро, кільканадцять, кільканадцятеро, стонадцять.

Лексична семантика неозначеної кількості властива також займенникам, до складу яких входять слова: скільки, нескільки, стільки, стільки-то, скільки-небудь, скількісь.

Неозначено-кількісні числівники і займенники із кількісним значенням сполучаються з іменниками, що позначають необчислювальні предмети й абстрактні поняття, наприклад: багато слів, чимало роботи, мало добра, немало клопоту, стільки турботи, скільки-небудь терпіння. Поєднуючись з дієсловами, розлядувані слова набувають прислівникових функцій: багато працювати, чимало думати.

Для позначення неозначенних кількостей уживаються слова таких лексико-граматичних категорій, зокрема іменники безліч, тьма, сила, хмара, море, маса, уйма тощо, використовувані в переносному значенні з супровідними експресивно-оцінними відтінками: безліч квітів, тьма народу, сила грошей, море людей, уйма грошей, хмара народу.

Поняття про порядкові числівники

Слова перший, другий, третій і т.д. довгий час кваліфікувалися лінгвістами як порядкові числівники. В.В.Виноградов першим виділив їх в окремий розряд прикметників, тому що як і прикметники вони виражають ознаку предмета, причому ця ознака за відношенням до того порядкового місця, яке займає цей предмет серед інших однорідних предметів, мають несамостійні граматичні категорії роду, числа та відмінка і виконують у реченні синтаксичну функцію узгодженого означення. В українському мовознавстві дотримуються такої думки такі вчені: Л.А.Булаховський, Д.Х.Баранних, М.В.Монова, К.Г.Городенська, А.П.Грищенко, Л.І.Мацько.

Усі шкільні підручники з української мови, а також посібники для вузів зокрема (СУМЛ / за ред. М.Я.Плющ), (СУМ / за ред. О.Д.Пономарева) відносять слова цієї категорії до розряду порядкових числівників.

Усі порядкові числівники крім числівників перший, другий, утворюються від коренів відповідних кількісних числівників: п’ять-п’ятий, дев’ятнадцять- дев’ятнадцятий.

Порядкові числівники відмінюються за числами, родами, відмінками і зв’язуються з іменниками, як прикметники, тобто мають синтаксично залежні категорії роду, числа, відмінка: перший учень – перші учні – перша учениця – перше положення.

Відмінюються порядкові числівники як прикметники твердої групи (числівник третій як прикметники м’якої групи).