Алгоритмічна мова Паскаль (Pascal)

Алгоритмічна мова Паскаль (Pascal) названа на честь французького математика XVII ст. Блеза Паскаля, який був творцем першої механічної обчислювальної машини. Автор мови — професор Федерального технічного університету (Швейцарія) Ніклаус Вірт; мова створена в 1970 році як інструмент для навчання студентів навичок програмування. Перше діалогове середовище підготовки та виконання програм на мові Паскаль було створено в 1983 році. Автор першого Турбо-Паскалю та засновник фірми Borland International — Філіп Кан. Останні версії мови Паскаль, які працюють під MS DOS та Windows,— Паскаль 7.0фірм Borland та Microsoft (1992 р.). Наступні версії набули розвитку у мові Delphi та працюють під OС Windows.

Елементи мови Паскаль :

Основними елементами мови Паскаль є символи, слова, вирази, команди (оператори). Символи — нероздільні знаки, які оброб­ляє транслятор мови. Слова — мінімальна смислова одиниця мови, що складається із символів (ідентифікатори, числа, службові слова). Вирази — це послідовності, що складаються з імен змінних, функцій, констант, знаків операцій і круглих дужок, що визначають порядок виконання дій. Вирази можуть бути арифметичними і логічними. Арифметичними є вирази, які записуються за допомогою арифметичних операцій і в результаті обчислення яких одержують числові значення. Окрім відомих чотирьох арифметичних дій у Паскалі є дії div (частка від ділення націло двох цілих чисел) і mod (остача від ділення націло двох цілих чисел). В арифметичних виразах можуть використовуватися також стандартні функції: тригонометричні (sin(x), cos(x), arctan(x)), визначення модуля (abs(x)), округлення (round(x)), піднесення до квадрата (sqr(x)) та інші. Команди (оператори) — це вказівки на виконання окремих дій. Мова Паскаль містить символи для складання ідентифікаторів (великі та малі латинські букви, арабські цифри, знак підкреслення); символи-роздільники (пропуск, керуючі символи з ASCII-кодами від 0 до 31);спеціальні символи, що виконують певні функції при побудові різних конструкцій мови (+ – * / = > <.,; : @ ‘ ( ) { } [ ] # $ ^); складові символи, які сприймаються компілятором як єдине ціле (<= >=: = (* *) (..)..); «невживані» символи (символи, що не входять до алфавіту мови, але використовуються в коментарях та у вигляді значень символьних і рядкових констант). Ідентифікатори — послідовності з букв, цифр та символу підкреслення, що починаються з букви або символу підкреслення. Великі та малі букви не розрізнюються. У мові програмування використовується обмежена кількість слів, значення і спосіб використання яких заданий (службові слова).

Структура опису алгоритму мовою програмування

При написанні програми необхідно дотримуватися правила розміщення в тексті різних змістовних блоків. Будь-яку програму можна умовно розділити на дві основні частини (див. таблицю): розділ опису (розділ оголошень та угод; розділ текстів процедур та функцій) та розділ виконання (розділ основного блоку). Заголовок програми складається із зарезервованого слова PROGRAM та імені програми, яке є ідентифікатором (цей рядок може бути відсутнім). У директивах компілятора можна вказати режими його роботи при трансляції програми. За допомогою оператора USES підключаються до тексту програми модулі бібліотек, він може бути використаний тільки один раз, і його місце чітко визначено. Розділ опису позначок LABEL містить перелічені через кому імена позначок переходу, які можуть являти собою ціле число (від 0 до 9999), рядок символів, символьно-цифрову конструкцію. У розділі CONST містяться перелічені через кому константи, що використовуються в програмі. У розділі TYPE можна визначити нові типи, тут можуть використовуватися раніше визначені в розділі CONST константи. У розділі опису змінних VAR міститься список змінних, що використовуються в програмі, та визначається їх тип. Жорстке дотримання порядку оголошень позначок, констант, типів та змінних не потрібне. Якщо в програмі використовуються процедури та/або функції, необхідно їх оголосити. Услід за зарезервованим словом PROCEDURE (FUNCTION) йде ім’я процедури (функції) та список формальних параметрів (якщо вони є). Далі йде оголошення локальних позначок, констант, типів та змінних. Локально оголошені конструкції доступні тільки всередині даної підпрограми.  Тіло процедури (функції) обмежується службовими словами BEGIN...END;. Основний блок складається з послідовності операторів, які визначають послідовність дій для виконання основного алгоритму. Тіло програми обмежується службовими словами BEGIN...END, як і тіло підпрограми, але після оператора END ставиться крапка, що є позначенням кінця програми. Усі наступні описи будуть сприйняті як коментар та ігноруватись транслятором.