9. Творчість вагантів. Загальна характеристика.

Особое место в литературе средневекового города занимает поэзия вагантов или голиардов, встречающихся в Германии, Франции, Англии, Северной Италии. Это вольнодумная поэзия, далекая от эстетических идеалов католицизма, она осуждает алчность, лицемерие богослужителей. Вагантами были студенты, переходящие из одного университета в другой, представители низшего духовенства и др. Ваганты воспевают простые радости земной жизни. Их идеал — беспечное веселье. Часто пародируют богослужебные тексты. Отзвуки античной, языческой, народной поэзии. Церковь их преследовала. В 14 веке вышел закон о запрете бродяжничества. Написали гимн студентов гаудэамус игитур.

Творчество вагантов анонимно. Среди известных имён: французский поэт Вальтер (Готье) Шатильонский (вторая половина XII), написавший «Contra ecclesiasticos juxta visionem apocalypsis»; Примас Орлеанский (начало XII в.); немецкий вагант, известный под своим прозвищем «Архипииты» (Archipoeta, вторая половина XII в.) и некоторые другие.

Вагантская поэзия сохранилась в рукописных сборниках XII—XIV вв. Среди них самый объёмный (содержит около 250 произведений) — «Кармина Бурана» (Carmina Burana), рукопись которого была обнаружена в 1803 в баварском монастыре Бенедиктбойерне (отсюда латинское название сборника). Музыка, на которую ваганты распевали свои стихи, (за редчайшими исключениями) не сохранилась.

10. Загальна характеристика середньовічної лицарскої літератури. Види і жанри лицарської літератури.

Куртуазная литература (ôð. poésie courtoise, íåì. höfische Dichtung) — совокупность литературных произведений западноевропейского христианского Средневековья, объединённых рядом тематических и стилистических признаков и связанных преимущественно с идеологией менестрелей

Жанры куртуазной лирики:

1. Кансона — любовная песня

2. Сирвента — стихотворение на политическую тематику

3. Тенсона — песня-спор между двумя поэтами

4. Плань — печальная песня, в которой оплакивают погибших

5. Альба — посвящается земной, разделенной любви

6. Пасторелла — песня о встрече рыцаря и пастушки

Особенности рыцарских романов: развлекательная форма, наличие авантюры, много фантастич эл-тов.

3 цикла — античный, бретонский, византийский.

Сюжеты романов античного цикла: биографии знаменитых личнойстей античности (Роман об Александре Македонском).

Романы бретонского цикла основаны на кельтских приданиях. Прежде всего об Артурчике и рыцарях Кругленького столика. Делились на:

• Лэ (рыцарские романы, в которых доминировали фантастические мотиывы)

• О Тристане и Изольде

• О короле Артуре

• О Святом Граале

11. Куртуазна лірика: походження, специфіка когнцепції любові, жанрове розмаїття, представники.

ЛИЦАРСЬКА (КУРТУАЗНА) ЛІРИКА — різновид (поряд з лицарським романом) куртуазної л-ри ХІІ-ХІІІ ст. Виникла в Провансі в період розквіту феодалізму в обстановці економічного і культурного піднесення кін. XI ст. і досягла розквіту у 1-й пол. ХП ст. в середовищі Прованс, трубадурів. Трубадури, які свідомо відособились від професійних співів нижчого стану — жонглерів — ‘’винаходили” свої пісні, оскільки Прованс, лірика була заснована на єдності поета, слова й пісенної мелодії.

Трубадури створили своєрідну культуру любові — куртуазна любов, що становить головний зміст їхніх поезій. Звичайним було поклоніння трубадура дамі. Як правило, вона була заміжньою і стояла на вищому соціальному щаблі. Любов до заміжньої жінки становить непереборну перешкоду. Прагнення до Дами нескінченне: метою куртуазної любові є не володіння об'єктом поклоніння, а важке, але радісне духовне вдосконалення чоловіка, в тому числі й удосконалення поетичної майстерності. Наслідком культу «Прекрасної Дами» стала реабілітація земної радості і земної любові, поклоніння жінці, що перетворює її із істоти нижчого порядку, причини гріхопадіння, посудини зла, в ідеал. Трубадури (серед них особливо Рігаут де Барбезьє) приділяють багато уваги характеристиці досконалого або «лояльного» закоханого: він має відрізнятися скромністю і терпінням, підкорятися всім примхам обраної ним дами, задовольнятися найменшими знаками уваги з її боку, ніколи не переступати певних меж. Для їхньої поезії також характерне перенесення понять зі сфери феодальних відносин сеньйора і васала в сферу куртуазних відносин лицаря і Пані. Слідуючи цьому любовному кодексу, надихаючись світом людської душі, поети не лише складали свої пісні, а й цілий уявний світ, у якому існують ліричні герої.

Жанри у творчості трубадурів: - КАНСОНА (пісня) ‑ любовна тема - ТЕНСОНА - суперечка двох поетів - посилка й відповідь - СИРВЕНТА - вірш політичного жанру на злість дня ‑АЛЬБА ("пісня світанку")- про любовне побачення й розставання після побачення ‑ПАСТОРЕЛА ‑ пастуша пісня ‑ ПЛАНЬ ‑ сумна пісня, оплакування загиблих лицарів.

Представники ‑ Джауфре Рюдель, Бернарт де Ве нтадорн, Бертран де Борн (створив «ідеальну» даму). Лицарі писали лірику, виконували її жонглери. Мінезингери-трубадури Німеччини (Вальтер фон дер Фошльвейде).