§ 1. Кругооборот капіталу і його три стадії

Три стадії кругообороту капіталу

Рух будь-якого капіталу, що його вкладають у виробництво, починається з грошової фор­ми його. Власник капіталу авансує певну суму грошей для придбання факторів виробництва — засобів ви­робництва (Зв) і робочої сили (Рс). Першу стадію кругообороту капіталу можна записати в такому вигляді:

На цій стадії кругообороту грошовий капітал перетворюється в елементи продуктивного капіталу. Після цього процес обігу авансованої вартості припиняється.

Придбання на ринку праці робочої сили є визначальною умо­вою для перетворення авансованої вартості, що раніше виступа­ла в грошовій формі, в капітал, тобто у вартість, яка дає додат­кову вартість. Купівля робочої сили, тобто акт Г — Рс, виражає класові відносини між капіталістом і найманими робітниками. Купівля засобів виробництва, тобто акт Г — Зв, виражає відно­сини між капіталістами з приводу розподілу засобів виробництва.

Друга стадія кругообороту капіталу полягає в продуктивному споживанні куплених капіталістом засобів виробництва і робочої сили. Вона має такий вираз: ...В... Крапки перед В означають, що обіг капіталу перервано, але процес його кругообороту не припинився, бо з сфери товарного обігу він переходить у сферу виробництва.

Внаслідок перетворення грошового капіталу в продуктивний вартість набирає такої натуральної форми, в якій вона не може продовжувати обіг і повинна ввійти в сферу продуктивного спо­живання. В результаті функціонування продуктивного капіталу створюється товар, в якому втілена додаткова вартість. Після створення товару процес виробництва переривається (що позна­чено крапками після В), а продуктивний капітал перетворюється в товарний, в T'.

Третю стадію кругообороту капіталу позначають формулою Т' — Г', де T' означає, що у виробленому товарі міститься додат­кова вартість. На цій стадії капіталіст виступає як продавець товарів, створених на його підприємстві. В результаті їхнього про­дажу капітал знову набирає початкової форми — грошової. До­даткова вартість з товарної форми перетворюється в грошову.

Отже, капітал у своєму русі послідовно набирає трьох форм: грошової, продуктивної і товарної, які відповідають трьом ста­діям його кругообороту. Одна з цих стадій належить до сфери виробництва, дві інші—до сфери обігу. Цьому відповідають і три форми капіталу: грошова, продуктивна і товарна. Перетво­рення капіталу з продуктивної форми в товарну К. Маркс назвав реальною метаморфозою капіталу на відміну від формальних його метаморфоз, які здійснюються у сфері обігу на першій і тре­тій стадіях і при яких відбувається лише проста зміна форм ка­піталу, а не його збільшення.

Рух капіталу, в процесі якого він послідовно перетворюєть­ся з однієї форми в іншу і повертається до вихідної форми, К. Маркс назвав кругооборотом капіталу, Кругооборот капіталу в цілому має таку формулу:

Вона наочно показує мету капіталістичного виробництва ~ зро­стання авансованої капітальної вартості.

Три форми промислового капіталу

Кругооборот здійснює промисловий капітал. «...Слово промисловий вживається тут у тому значенні, в якому воно охоплює всяку галузь виробництва, що ведеться, капіталістично» К Процес кругообороту промислового капіталу — це єдність процесу виробництва і процесу обігу. На кожній стадії кругообо­роту капітал виконує особливі економічні функції. Функція гро­шового капіталу полягає в поєднайні в руках капіталіста засо­бів виробництва і робочої сили. Функція продуктивного капіталу полягає в створенні додаткової вартості. Функція ж товарного капіталу — це реалізація капітальної вартості і додаткової вар­тості. Грошовий капітал, продуктивний капітал і товарний капі­тал є функціональними формами промислового капіталу. «Капі­тал, — писав К. Маркс, — який в ході свого повного круго­обороту набирає і знов скидає ці форми і в кожній з них виконує відповідну їй функцію, є промисловий капітал...» ²

Оскільки мета капіталістичного виробництва — зростання до­даткової вартості, рух капіталу не обмежується лише кругообо­ротом, а постійно відновлюється. В результаті формула круго­обороту капіталу набирає вигляду нескінченної спіралі:

Аналіз кругообороту капіталу показує, що він безперервно рухається, змінює свої форми. «Капітал,— писав К. Маркс,— є рух, процес кругообороту, що проходить різні стадії, процес, який, в свою чергу, містить у собі три різні форми процесу кругообо­роту. Тому капітал можна зрозуміти лише як рух, а не як річ, що перебуває в спокої» ³.

У процесі відновлення і повторення кругообороту промисло­вий капітал не тільки послідовно набирає трьох форм — грошо­вої, продуктивної і товарної, — а й у кожний даний момент одно­часно перебуває в усіх трьох формах. Капіталіст постійно пови­нен володіти капіталом у грошовій формі, щоб мати можливість наймати робочу силу і купувати засоби виробництва. Частина ка­піталу повинна перебувати і перебуває у сфері виробництва. Го­това продукція повинна постійно надходити в канали реалізації. Затримка в продажу готової продукції, тобто в перетворенні ка­піталу з товарної форми в грошову, може спричинити нестачу капіталу в грошовій формі, що перешкоджає поповненню елемснтів виробництва. Таким чином, кожний промисловий капітал одночасно існує в усіх трьох формах, що є необхідною умовою безперервності капіталістичного виробництва.

¹ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 24, с. 55.

² Там же.

⁸ Там же, с. 112.

Три форми кругообороту промислового капіталу

Кожній функціональній формі промислового капіталу властивий свій кругооборот. Кру-гооборот грошового капіталу зображують формулою

Вона збігається із загальною формулою кругообороту промислового капіталу. Грошовий капітал історично і логічно є вихідною формою промислового капіталу і дає початок усьому руху капі­талу. Його зворотний приплив у ході кругообороту є умовою дальшого відновлення процесу виробництва.

У кругообороті грошового капіталу найбільш яскраво вияв­лена мета капіталістичного виробництва — зростання додаткової вартості. Проте сам процес її створення в цій формі кругооборо­ту прихований. Вона тут виступає як результат руху всього ка­піталу.

Формула кругообороту продуктивного капіталу має такий вигляд:

Ця формула кругообороту підкреслює безперервність, повторюваність процесу виробництва. Продуктивний капітал виступає як елементи виробництва, які можуть бути споживані тільки в процесі праці.

У кругообороті грошового капіталу виробничий процес ста­новить проміжну ланку між двома фазами обігу. У кругообороті продуктивного капіталу ці фази обігу є посередньою ланкою, не­обхідною для безперервного відновлення процесу виробництва. Отже, тут власне обіг опосередковує відтворення, яке періодично відновлюється і тому безперервне.

У кругообороті продуктивного капіталу визначальна роль про­цесу виробництва в усьому русі капітальної вартості виступає особливо яскраво. Проте цей кругооборот маскує рушійний мо­тив капіталістичного виробництва — одержання додаткової вар­тості, породжує видимість, ніби виробництво при капіталізмі здійснюється заради самого виробництва, є самоціллю.

Формула кругообороту товарного капіталу така:

Кругооборот това₄^гного капіталу розпочинається зрослою капітальною вартістю. Його зміст полягає в реа­лізації капітальної вартості і додаткової вартості.

Аналіз трьох форм кругообороту капіталу розкриває зміст процесу кругообороту промислового капіталу. Тільки єдність усіх трьох форм кругообороту зумовлює безперервність руху капіта­лу, єдність процесу виробництва і процесу обігу.

Спільним для всіх форм кругообороту капіталу є зростання вартості як визначальна мета і рушійний мотив капіталістичного виробництва. Спільне між усіма фігурами кругообороту капіталу полягає також у тому, що в усіх випадках рух капіталу здій­снюється у вигляді кругообороту, розпадається на три послідов­ні стадії і пов'язаний з перетворенням капіталу з однієї функціо­нальної форми в іншу. Проте кожна з фігур кругообороту капіта­лу по-своєму характеризує місце і роль виробництва й обігу в русі капіталу, по-різному розкриває мету капіталістичного вироб­ництва.

Щоб забезпечити безперервність кругообороту промислового капіталу, потрібно послідовно й постійно змінювати його форми, зберігати між ними необхідні пропорції. Проте ця безперервність кругообороту капіталу в зв'язку з пануванням капіталістичної приватної власності на засоби виробництва, антагоністичним ха­рактером і стихійним розвитком капіталістичного виробництва періодично порушується.

Капіталістичне виробництво й обіг

Кругооборот промислового капіталу —це єд­ність процесу виробництва і процесу обігу. Без обігу не може бути й капіталістичного виробництва. В обігу форми капіталу змі­нюються: він перетворюється з товарної форми в грошову і з гро­шової в товарну. Проте пріоритет в єдності процесу виробництва і процесу обігу належить виробництву, оскільки саме в процесі виробництва створюються товари, вартість і додаткова вартість. Тільки в процесі виробництва в результаті експлуатації найма­них робітників відбувається реальне зростання капіталу, зміна капітальної вартості. У процесі обігу змінюється лише форма ка­піталу, а не його величина.

Щоб процес обігу міг здійснитися, потрібні додаткові затра­ти. Потреба в них зумовлюється необхідністю утримання спеці­ального персоналу для наймання робочої сили, придбання за­собів виробництва, а також транспортування закуплених мате­ріалів, сировини, обладнання та ін. Крім того, для продажу ви­роблених товарів потрібний штат торговельних робітників і служ­бовців, потрібні складські приміщення тощо. Значні кошти витра­чаються на рекламу. Усі ці затрати капіталу становлять витрати обігу.

Витрати обігу діляться на дві групи: чисті витрати обігу і до­даткові, тобто витрати виробництва в сфері обігу.

Додаткові витрати виробництва в обігу складаються з витрат на упакування, розфасування, зберігання товарів, доставку їх споживачеві. Якщо ці витрати зумовлюються процесом виробниц­тва, який триває тільки в обігу, то в цьому разі і праця, затраче­на на їхнє виконання, створює вартість і додаткову вартість, внаслідок чого вартість товарів, з якими проводили перелічені вище операції, підвищується.

Витрати, зумовлені процесом обігу як таким, тобто зміною форм вартості, становлять чисті витрати обігу. їх покривають за рахунок відрахування з додаткової вартості. Праця, затрачена на ці процеси, не створює нової вартості і є непродуктивною.

Отже, виробництво й обіг органічно взаємозв'язані. Примат у цьому взаємозв'язку належить виробництву. Водночас, визна­чаючись характером виробництва, обіг має на нього зворотний вплив. Він може сприяти зростанню виробництва, а може й стри­мувати його. Матеріальною основою обігу є суспільний поділ праці, без якого не може існувати товарний обмін.

Критика буржуазної s реформістської мінової концепції

У оуржуазніи політичній економії є ряд тео­рій, що дістали назву мінової концепції. Згід­но з цією концепцією, вирішальну роль в економічному розвитку суспільства відіграє процес обігу. Процес же виробництва її представники розгляда­ють лише як ставлення людини до природи, поза будь-яким зв'яз­ком із суспільними виробничими відносинами. «...Буржуазному кругозорові,— писав К. Маркс,— при якому всю увагу забирає обробляння комерційних справ, якраз відповідає погляд, що не характер способу виробництва є основою відповідного йому спо­собу обміну, а навпаки» ¹.

Буржуазні економісти основну увагу зосереджують на про­цесі обігу. Вони твердять, що вартість товару виникає в обігу. Тому і відносини між капіталістами і найманими робітниками характеризуються ними як відносини рівності, пов'язані із взаєм­ними послугами: капіталіст нібито оплачує працю робітників, а робітники виконують корисну для капіталіста виробничу, техніч­ну функцію. Тим самим буржуазні економісти намагаються до­вести відсутність капіталістичної експлуатації.

Мінова концепція характерна для всієї буржуазної політич­ної економії. Так, англійський буржуазний економіст Дж. М. Кейнс підмінював поняття капіталістичної системи гос­подарства поняттям грошового господарства. Вирішального зна­чення він надавав ринку.

У сучасних умовах реформісти,намагаються довести можли­вість корінних соціальних перетворень в умовах капіталізму удосконаленням обміну. Проте в умовах капіталізму не можна по­долати властиві йому антагоністичні суперечності, експлуататор­ську систему буржуазного ладу. Зміни в сфері обігу (наприклад, одержавлення банків) не знищують основ капіталізму — пану­вання системи приватної власності на засоби виробництва та екс­плуатації найманої праці. Тільки ліквідація капіталістичних від­носин може змінити характер процесу обігу, підпорядкувати його інтересам усього суспільства.

¹ Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 24, с. 123.