2. Доходи населення.

Підвищення доходів населення призводить до зростання обсягу туристських потоків випереджальними темпами, оскільки туристична подорож є предметом розкоші, тобто мас еластичність попиту по доходу більше одиниці.

Величина сукупного доходу споживача визначає структуру його витрат і розмір заощаджень. Необов'язковість для людини туристичного відпочинку зумовлює його залишкове місце в переліку статей витрат споживача. На подорожі, як правило, витрачається частка доходів населення, яка лишається після сплати комунальних послуг, купівлі продуктів харчування, одягу, взуття, культурно-побутових товарів тощо.

Не існує двох родин, які витрачали б гроші однаково. Але, як показує статистика, люди вцілому розподіляють свої видатки на продукти харчування, одяг та інші засоби існування в більш-менш однакових співвідношеннях.

Проведені тисячі бюджетних досліджень із метою з'ясувати, на що люди з різними доходами витрачають гроші. У результаті склалась одностайна думка щодо структури бюджетних видатків. Незаможні родини, зазвичай, основну частину доходів витрачають на предмети першої необхідності: на продукти харчування, житло й трохи менше на одяг. Зі зростанням доходів люди починають їсти більше й краще. Проте додаткова сума грошей, яку люди витрачають на харчування у випадку зростання їхніх доходів, має межу. Тому з подальшим поліпшенням матеріального становища частка видатків на продовольчі товари зменшується.

Після того, як доходи родини зросли, частка бюджету, що витрачається на оплату житла, залишається більш-менш постійною. Проте, збільшується частка видатків на одяг, розваги та автомобілі.

Отже, зі збільшенням доходів населення частка витрат у сімейному бюджеті на продукти харчування пропорційно зменшуються, на житло - залишається майже без зміни, а на все інше, в тому числі на туризм - збільшується. Ця закономірність одержала назву закону Енгеля. Наступні дослідження підтвердили його правоту.

Зростання суспільного добробуту в Німеччині у другій половині XX ст. супроводжувалось зрушеннями в структурі споживчих витрат. Так, підвищення річного доходу на одну людину в ФРН (1950 р. - 4500 марок, 1987 р. - 19500 марок) супроводжувалось зниженням частки витрат на харчування і товари першої необхідності (1960 р. - 36%, 1987 р. - 22%). Водночас частка витрат на відпочинок зросла з 1960 по 1987 рр. від 1,7% до 4,3 %.

У США особи, які заробляють від $20000 до $30000 витрачають на харчування 15,8% свого доходу, а ті хто заробляють $50000 і більше - тільки 12,8%. З іншого боку, витрати на розваги в людей першої групи складають 4,7%, а у представників другої груп -до 6,1%.

Становлення масового туризму, його розвиток і підтримання обсягу попиту на високому рівні вимагають заможності суспільства. Залежність обсягу туристського попиту від рівня матеріального добробуту і стану економіки була помічена ще в 20-3 0-рр. XXст. (табл. 2.2).

Динаміка туристських витрат дуже чутлива до того, перебуває економіка певної країни на підйомі чи її стан залишає бажати кращого. Зазвичай, якщо ціни залишаються незмінними, то при темпах росту загального реального споживання на один відсоток обсяг туристських поїздок залишається незмінним, при 2,5% - обсяг туристських поїздок збільшується на 4%. При зростанні споживання на 5% - витрати на туризм збільшуються на 10%. Якщо ж темпи, зростання споживання нижче 1%, обсяг туристських поїздок, як помічено, зазвичай знижується. Однак такі співвідношення можуть значно відрізнятись від країни до країни.

Таблиця 2.2 Залежність обсягу туризму від загальноекономічної кон'юнктури

Періоди, роки	Економічна кон'юнктура	Середн. приріст валового продукту, %	Середній, приріст ночівель внутр. туризму, %
1924-1929	Піднесення	+ 4,2%	+ 5,4%
1929-1933	Спад	- 4,5%	- 9,5%
1949-1956	Піднесення	-1- 12,3%	+ 19,1%

Експерти з міжнародного туризму ВТО прогнозують що протягом першого десятиліття XXI століття економіка країн світу буде розвиватися високими темпами за умови збереження відносної стабільності, особливо в таких регіонах, як Близький і Середній Схід, Балкани, південні регіони колишнього СРСР.