Vі. Орієнтована основа дії

Глотка с частиною травного тракту і дихальних шляхів. Вона яв­ляє собою порожнинний орган, утворений м'язами, фіброзними во­локнами і вистелений зсередини слизовою оболонкою. Порожнина гаотки розташовується позаду порожнин^носа, рота і гортані, перед основною частиною потиличної кістки і 6-ти шийних хребців. Глотка починається від основи черепа і доходить до нижнього краю VI ший­ного хребця, де, воронкоподібне звужуючись, переходить у страво­хід. Довжина глотки дорослої людини сягає 14 см (12-15), попереч­ний розмір її більше перед ньозад нього І в середньому дорівнює 4,5 см.У глотці розрізняють три відділи: верхній –носоглотка, середній – ротоглотка і нижній – гортаноглотка.

Носоглотка відповідає рівню СІ-СІІ і простягається від основи черепа до умовної межі і ротоглоткою, якою служить уявне продовжен­ня площини твердого піднебіння до пересічення з задньою стінкою глотки. На задній і частково верхній стінці носоглотки розташований глотковий (носоглотковий) мигдалик. На біч­них стінках на рівні задніх кінців нижніх раковин носа знаходяться воронкоподібні заглиблення, де відкриваються глоткові устя слухо­вих труб- Зверху і позаду глоткове вустя слухової труби оточено хря­щовим валиком. За валиком знаходиться заглиблення - глоткова кишеня, у якій розташований невеликий_грубний.мигдалик.

У дорослих задня і верхня стінки носоглотки утворюють напів­кругле склепіння, у новонароджених і дітей грудного віку вони розта­шовані під кутом (Ф.И.Валькер. 1959), який у дітей до 2-х років часті­ше всього буває гострим (А.Г.Нахінсон, 1952).

Попереду носоглотка з'єднується з носовою порожниною хоанами. висота яких у новонарождених дорівнює 0,5 см, у дітей у віці 1 року -1 см, у дорослих - 2 см. При невеликих розмірах носоглотки і гострокутній її формі навіть незначне збільшення носоглоткового мигдалика у дітей 1-го року життя призводить до порушення носового дихання.

Ротоглотка відповідає рівню III шийного хребця. Межею з гортаноглоткою служить рівень верхнього краю надгортанника і верхньої поверхні кореня язика. Від порожнини рота глотка відмежовується м'я­ким піднебінням, передніми і задніми дужками під­небінних мигдаликів- М'яке піднебіння є як би продовженням твердого піднебіння. Воно являє собою дуже рухливу, покриту слизовою обо­лонкою м'язову пластинку, яка у спокійному стані звішується вниз до кореня язика. Подовжений по середній лінії вільний край м'якого під­небіння зветься язичком. У піднебінній фіранці закладені спо­лучно-тканинні волокна піднебінний апоневроз і три м'язи:

1- піднімаючий м'яке піднебіння притискаючий його до задньої стінки глотки, крім того він розширює просвіт слухової труби;

2- м'яз, що напружує і розтягує м'яке піднебіння в сторони, крім цього він розширює устя слухової труби, звужуючи її на всьому протязі;

3- м'яз язичка, при його скороченні язичок вкорочується і слизова оболонка утворює поперечні складки.

Під час ковтання їжі або при вимові деяких звуків (фонем) підне­бінна фіранка піднімається вверх і дорсальне тісно прилягає до задньої стінки глотки, відділяючи ротоглотку від носоглотки, що запобігає попаданню їжі в носоглотку і забезпечує звучність вимови. При паре­зах і паралічах м'якого піднебіння рідка їжа затікає в порожнину но­са, розвивається відкрита гугнявість. Вищевка­зане роз'єднання порожнин доповнюється валикоподібним випинан­ням задньої стінки глотки, що обумовлене скороченням верхнього стискувача глотки, який утворює так званий валик Пассавана.

Від латеральних відділів піднебінної фіранки вниз відходять дві складки слизової оболонки. Одна з них називається піднебінно-язиковою (передньою) дужкою. Вона прикріплюється до бічної поверхні кореня язика. Друга - зветься піднебінно-глогковою (задньою) дужкою. Вона при­кріплюється до бічної стінки глотки. У їхній товщі знаходяться відповід­но і піднебінно-попвзвий м'язи, які своїми волокнами з'єднуються в м'якому піднебінні і при скороченні зближають дужки протилежних сторін одна до одної, створюючи подобу сфінктера, що відокремлює порожнину ро­та від порожнини глотки.

Між дужками знаходиться трикутне заглиблення - тонзилярна ні­ша, дно якої утворено верхнім стискувачем глотки і глотковою фасці­єю. У ніщах розташовані піднебінні мигдалики.

За допомогою зіва ротоглотка з'єднується з порожниною рота. Знизу дІобмежений коренем язика, з боків - передніми і задніми під­небінними дужками, зверху - м'яким піднебінням.

Гортаноглотка знаходиться перед шийними хребцями і починається на рівні верхнього краю надгортанника і кореня язика. Передня стінка гортаноглотки утворена коренем язика. Внизу між біч­ними стінками гортаноглотки і виступами хрящового каркасу гортані розташовані грушоподібні синуси, які переходять у початкову частину стравоходу. На латеральній стінці грушопо­дібної кишені розташована складка верхнього гортанного нерва. На корені язика знаходиться язиковий мигдалик. Між коренем язика і надгортанником розташо­вані заглиблення –валекули, обмежені двома бічними і серединною язиково-надгортанними складками.

Стінки глотки складаються з чотирьох оболонок: слизової, фіб­розної, м'язової і адвентиціальної.

Слизова оболонка рото- і гортаноглотки вистелена багатошаровим плоским епітелієм, що не ороговівае. Під­слизовий шар добре, розвинутий, містить велику кількість лімфатич­них клітин, які утворюють скупчення за ходом вивідниі протоків слизових залоз або групуються у фолікули. Слизова оболонка носоглотки вкрита багаторядним циліндричним епітелієм, багата еластичними во­локнами. Підслизового шару в цій частині глотки, як і в порожнині коса, немає.

Гортань виконує три основні функції: дихальну, розділювально-захисну і голосоутворюючу (фонаторну).

Дихальна функція. Надходження повітря в нижні дихальні шля­хи регулюється розширенням і звуженням голосової щілини за допо­могою нервово-м'язового апарату гортані.

Дихання відбувається рефлекторно, до певного ступеня воно під­порядковане волі людини: його можна затримати, можна дихати час­тіше або повільніше.

Адекватним подразником рецепторів слизивої оболонки гортані є повітря, що проходить через гортань під час вдиху і видиху. Рефлек­торні центри, то відповідають за акти дихання і фонації, знаходяться в ядрах довгастого мозку, а коркові - в третій лобній звивині. Подраз­нення високочутливих рефлексогенних зон гортані може призвести до зупинки дихання. Вищезгадане свідчить про те, то гортань не с простою механічною трубкою, через яку проходить повітря, а вона бере активну участь в дихальній функції.

Розділювально-захисна функція здійснюється завдяки прикрит­тю надгортанником входу в гортань, змиканню несправжніх і справжніх голосових складок, зігріванню і зволоженню повітря, яке вдихається, кашлевому рефлеку при попаданні невеликих сторонніх тіл в гортань.

Функція голосоутворення здійснюється, коли голосові складки зна­ходяться в фонаторному (зімкнутому) положенні. Висота голосу зале­жить від частоти коливань голосових складок їхньої довжини. Сила го­лосу зв'язана з тиском повітря, що видихається і амплітудою коли­вань голосових складок.

Утворення звуку відбувається на видиху внаслідок змикання го­лосових складок. Голосові складки ритмічно коливаються завдяки го­лосовим м'язам, які скорочуються внаслідок імпульсів, що надходять з центрів головного мозку. Ритмічно скорочуючись, голо­сові складки надають повітряному струменю коливальний характер.

У гортані утворюється основний звук, мова формується в над­ставній трубі внаслідок артикуляційних рухів губ, м'якого піднебін­ня, язика, нижньої щелепи.

Тембр (забарвлення голосу) формується за рахунок призвуків, які утворюються в резонаторах.

Існують міоеластична і нейрохронаксична теорії голос оутворення.

Порушення дихальної функції гортані носить назву диспноє. По­рушення захисно-розділювальної функції гортані призводить до дис­фагії. Порушення функції голос оутворення називають дисфонією, а крайній її ступінь (втрата голосу) - афонією.