3. Вимірники, що застосовуються в обліку.

Одним із принципів бухгалтерського обліку є вимірювання усіх господарських фактів у натуральному (речовому або трудовому) і вартісному вимірниках. При цьому характеристика господарських фактів у бухгалтерському обліку вивчається у тісному взаємозв’язку натуральних і вартісних вимірників. \

Основною сферою застосування вимірників є господарський облік. Застосування відповідного вимірника в оперативному обліку залежить від того, де саме цей облік використовують.

Вимірники використовуються в кожному з видів бухгалтерського обліку — фінансовому та управлінському. У фінансовому обліку натуральні, трудові та грошові вимірники поширеніші. Як правило, у більшості розділів облікової роботи поєднуються натуральні та грошові вимірники, але в обліку коштів, розрахункових операцій, фінансових результатів та розподілу прибутку користуються тільки вартісними вимірниками. В управлінському обліку застосовуються також три вимірники. Чільне місце належить вартісному вимірнику, який забезпечує накопичення даних щодо величини витрат за статтями калькуляції та елементами цих витрат. Натуральні й трудові вимірники мають обмежене застосування — це, головно, процедури складання кошторисів і калькулювання собівартості продукції, де обов'язково визначають норму споживання матеріальних ресурсів та затрат праці на одиницю виробу, виконаних робіт, наданих послуг. У статистичному обліку застосовуються всі три вимірники. Статистичні щорічники, які відображають розвиток та діяльність виробництв, галузей економіки, користуються натуральними, трудовими та грошовими вимірниками для характеристики кількісних і якісних показників забезпечення основними засобами, виробничими запасами, показників випуску продукції, витрат на виробництво за статтями й елементами, характеристики фінансового стану та ін.

Натуральні вимірники — це вимірники маси, об’єму (обсягу), площі, потужності, що прийняті в народному господарстві, з допомогою яких обчислюється кількість наявних у господарстві матеріальних цінностей. Використання тих чи інших натуральних вимірників залежить від особливостей обліковуваних об’єктів господарювання. Так, тверде паливо вимірюється в тоннах, деревина — у кубічних метрах, урожай — у центнерах (або тоннах), молоко — у літрах і т. ін.

У деяких випадках застосовуються комбіновані натуральні вимірники. Наприклад, роботу автотранспорту вимірюють у тонно-кілометрах.

Натуральні вимірники відображують обліковувані об’єкти не лише кількісно, а й якісно. Наприклад, сорт (перший, другий, вищий тощо), вміст корисних речовин (дегустація цукру в цукровому буряку, олійність).

Трудові вимірники — це вимірники людської праці. Їх виражають в одиницях часу — днях, годинах, хвилинах. Цей вимірник має велике значення в оцінці економічного аспекту виробництва. Користуючись ним, визначають продуктивність праці, її інтенсивність, а обліковують також кількість витраченої на виконання роботи праці.

Трудовий вимірник є різновидом натурального.

Грошовий вимірник — це вимірник вартості. У кожному господарстві застосовують передусім грошовий вимірник своєї країни. Крім того, можуть використовувати, особливо на спільних підприємствах, грошові одиниці інших країн.

Грошовий вимірник зумовлений існуванням вартості та ринкових відносин. На ньому ґрунтується метод оцінювання та калькулювання. Основним мірилом грошової оцінки є ціна.