25. Особливості відмінювання прізвищ, імен та по батькові в діловому мовленні.

Українські прізвища вимовляються і пишуться за загальними нормами українського правопису. Але слід звернути увагу:

1. Прізвища іменникового типу відмінюються за зразком іменників відповідних відмінків і групи (1, 2, 3, 4, тверда, м’яка, мішана).

2. У жіночому роді прізвища іменникового типу на приголосний та на –о не відмінюються.

3. Прізвища прикметникового походження мають закінчення прикметників чоловічого та жіночого роду, твердої чи м’якої групи. У називному відмінку множини ці прізвища мають закінчення –і, наприклад, Хуртовий – Хуртова – Хуртові. А з суфіксами –ов, -ев, -єв, -ів, -їв, -ин, -ін, -їн мають закінчення –и, Ільїна – Ільїн.

4. Прізвища іншомовного походження на –аго (Живаго), -их (Білих), -и (Огли), -ово (Дурново), -дзе (Гонгадзе) не відмінюються ні в жін. роді, ні в чол. роді.

26. Скорочення у ділових документах.

27. Поняття риторики. Риторична компетенція.

Риторика - це позначення філологічної дисципліни, що вивчає теорію красномовства, способи побудови виразної промови у всіх сферах мовленнєвої діяльності. Риторику у широкому значенні називають неориторикою чи загальною риторикою.

Неориторика займається пошуком шляхів практичного застосування цих дисциплін, розробляється на стику мовознавства, теорії літератури, логіки, філософії, етики, естетики, психології.

Риторична компетенція складається із сукупності вмінь спілкуватися i впливати на співрозмовника. Кожне вміння може розглядатися як сукупність інтелектуальних i практичних дій, цілеспрямованих i взаємозалежних, виконуваних у певній

послідовності.

28. Поняття комунікації, її види.

Термін «комунікація» вперше з'явився у теорії інформації як обмін або передача інформації (повідомлення).

Комунікація є соціально обумовленим процесом передачі інформації та обміну думками, почуттями між людьми в різних сферах пізнавально-трудової i творчої діяльності. Це акт i процес встановлення контактів між суб’єктами взаємодії за допомогою вироблення загального змісту переданої i сприйнятої інформації. Комунікації можна класифікувати за різними ознаками. За основу

класифікації можна виділити цілі, наміри та мотиви учасників як

єдиний критерій i виділити наступні її види:

1. Інформативна комунікація - процес передачі інформації про світ, у якому живуть комунікатор i реципієнт.

2. Афективно-оцінна комунікація пов'язана з процесом засвоєння індивідом певної системи знань, норм i цінностей, що дозволяють йому функціонувати як повноправному члену суспільства.

3. Рекреативна комунікація включає творчу, розважальну, відволікаючу, гумористичну та іншу інформацію, що допомагає розслабитися, відпочити, перенестися уявою, помріяти, пофантазувати. Як результат - це сприяє відпочинку, відновленню сил людини, що були витрачені у процесі праці.

4. Переконуюча комунікація виражається у наказі, пораді, проханні й розрахована на те, щоб стимулювати яку-небудь дію. У процесі цієї комунікації люди намагаються вплинути на переконання або дії інших індивідів.