29. Публічний виступ, його етапи.

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою досягнення впливу на аудиторію. Метою публічних виступів є передавання інформації, знань, оцінок та вражень.

Публічний виступ складається з декількох взаємопов’язаних між собою етапів :

1. Докомунікативний - етап формування методологічних принципів, визначення позицій, добір та оцінювання матеріалу, що стане основою виступу;

2. Передкомунікативний - етап визначення стратегії i тактики майбутнього виступу та його основної ідеї, вирішення питань, пов'язаних з її трактуванням, відпрацювання змісту виступу, добір засобів та прийомів його передавання;

3. Комунікативний - центральний у процесі спілкування. Це творча робота промовця перед слухачами. При результативній взаємодії підготовлений та розроблений змістовний матеріал лекції стає дієвим засобом впливу на установки, знання, вміння слухачів, формування їхніх переконань;

4. Посткомунікативний - визначення результативності зустрічі зі слухачами. Цей етап іноді ігнорують, проте він потребує уваги, бо дає змогу визначити, чи досяг промовець мети, чи задовольнили свій інтерес i свої цілі слухачі. Це допоможе наступного разу усунути припущені помилки, краще врахувати запити людей.

30. Етапи підготовки до публічного виступу.

1.Обмірковування та формулювання теми, встановлення кола

питань, які вона охоплює.

2. Добір теоретичного та фактичного матеріалу.

3. Складання плану, тобто визначення порядку розташування

окремих частин тексту, їх послідовності та обсягу.

4.Складання тексту виступу.

5. Запам’ятовування тексту.

31. Аргументація. Види аргументації.

Аргументація - це процес обґрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.

Обґрунтування може здійснюватися різними способами.

Види аргументації:

Доказова аргументація - це ніщо інше, як доведення. Доведення можна визначити як встановлення істинності тези з використанням логічних засобів за допомогою аргументів, істинність яких уже заздалегідь визначена. Формою такої аргументації повинно бути дедуктивне міркування. Теза в цьому випадку - достовірне твердження.

Основне завдання доведення полягає у ствердженні істинності певної тези. Саме цим воно відрізняється від інших розумових процедур, які покликані тільки частково підтримати тезу, надати їй більшої або меншої переконливості.

Недоказована аргументація буває трьох видів:

1. Істинність аргументів, зокрема деяких з них, не встановлена, тобто всі аргументи або деякі з них не є достовірними твердженнями; форма аргументації - дедуктивне міркування, або міркування за схемою «повна індукція»; теза - правдоподібне твердження.

2. Арryменти є достовірними твердженнями, тобто їx істинність уже встановлена; форма аргументації - не дедуктивне (правдоподібне) міркування; теза - правдоподібне твердження.

3. Аргументи не є достовірними твердженнями; форма аргументації - не дедуктивне (правдоподібне) міркування; теза - правдоподібне твердження.