116.Фінансово-економічні засади регіональної політики, розширення повноважень місцевих органів влади.

Створенно празової бази для реалізації цілей державної регіональної фінансової політики. У законодавчому порядку слід встановити: обов’язком центральноі влади є забезпечення єдиних стандартів в якості життя на всій території країни.

Визначення на основі об'єктивних критеріїв переліку та класифік регіонів і територій України. Вищими органами державної влади має бути встановлено перелік регіонів і територій, які потребують фінансової підтримки центральної влади

Використання нагромадженого у багатьох країнах досвіду організаційних механізмів досягнення цілей державної регіональної фін політики. Серед них: територіальне планування, програми соціально-економічного розвитку регіонів, створення міжнародних регіонів економного співробітництва, надання територіям особливого економічного статусу

(вільних, спеціальних офшорних, торгових зон, зон прикордонного співробітництва та преференцій) технополюсів і технопарків, організація міх комунальних і міжрегіональних горизонтальних об'єднань та їхніх різноманітних асоціацій, підготовка кадрів для місцевої влади

Запровадження використання арсеналу фінансових інструментів для досягнення цілей ДРФП. Це спеціальні бюджетні режими для місцевої влади, преференції, кредити, податкові пільги й повне звільнення від оподаткування підприємств, які сприяють розширенню зайнятості в депресивних регіонах, зменшення процентних ставок за позиками, зниження орендної плати за користування приміщеннями та земельними ділянками, надання земельних ділянок під нове будівництво безкоштовно. Це також створення сприятливих умов для розвитку дрібного бізнесу.

117.Розмежування та збалансування повноважень і відповідальності центральних та місцевих органів влади у сфері надання послуг.

118.Система фінансового вирівнювання: її необхідність та об`єктивні критерії побудови.

Однією з головних цілей державної регіональної фін. політики щодо зближення рівнів соціально-економічного розвитку територій є подолання вертикальних і горизонтальних дисбалансів і фінансове вирівнювання.

Вертикальний фіскальний дисбаланс означає недостатність фінансових ресурсів у певного рівня влади для забезпечення громадських і державних послуг у межах його завдань.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс - це невідповідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кількох територіальних одиниць одного рівня й обсягами завдань, котрі на них покладаються і забезпечуються іншими територіальними одиницями цього рівня.

Горизонтальні фіскальні дисбаланси виникають тому, що є так звані бідні й багаті території.

Фінансове вирівнювання - це процес усунення вер­тикальних і горизонтальних дисбалансів. У процесі фінансо­вого вирівнювання здійснюються заходи з перерозподілу фі­нансових ресурсів як між ланками системи бюджетів по вер­тикалі, так і між так званими бідними і багатими територіями по горизонталі.

Мета фінансового вирівнювання - перерозподіл фі­нансових ресурсів на користь тих владних рівнів, котрі мають вертикальні й горизонтальні фіскальні дисбаланси, з метою їх усунення.

Необхідність запровадження в Україні фінансового вирівнювання зумовлена рядом об'єктивних причин:

1.Це нерівномірність територіального розміщення продуктивних сил, яка зумовлює диференціювання податко­вої бази регіонів та територій України.

2. Необхід фінансової о вирівнювання зумовлюється значною диференціацією обсягів витрат у сфері надання державних і громадських послуг та цін на ці послуги.

3. Необхідність фінансового вирівнювання зумовлю­ється потребами передачі від центральної влади на місцевий рівень значної частини видатків, не властивих для її консти­туційних функцій.

4. Необхідність фінансового вирівнювання зумовлено і так званими зовнішніми ефектами соціальних виплат. Це означає, що послугами, які фінансуються з бюджету однієї адміністративно-територіальної одиниці, користуються і жи­телі інших територіальних одиниць, але їхні владні органи при цьому не несуть ніяких витрат.

Фін вирів в Укр. здійс на основі не обхід тех.-екон обгрунт, статист даних про екон соц і еколог стан відпов територій, розрах не обхід витрат для вирів їхнього розвитку, ін форм про урядові та регіон програми подалання різниці в роз-ку амін-тер одиниць та їх данних.

Оскільки не всі місцеві бюджети самодостатні, тобто спроможні самостійно фінансувати делеговані їм державою повноваження, приміром, забезпечити встановлені стандарти медичних чи освітніх послуг. Бюджетним кодексом України встановлена система трансфертів із держбюджету місцевим бюджетам, які визначаються на основі математично-розрахункової формули. Ця формула враховує основні відмінності між місцевостями в їх бюджетній спроможності.

119.Державне сприяння розвитку депресивних регіонів. Законодавче закріплення статусу депресивного регіону.

Депресивний регіон — це у минулому промислово розвинута територія, яка перебуває в процесі структурної перебудови національної економіки або під тиском кон'юнктурних чинників ринку переживає занепад. Такими районами можуть бути:

• райони, де середній рівень безробіття за останні 3 роки сягав рівня, вищого від середньої величини цього показника в державі загалом;

• райони, де протягом останніх трьох років спостерігається різке скорочення робочих місць або життєво важливих секторів економіки, що призводить до суттєвого загострення проблем безробіття;

• райони, де ВВП на одну особу суттєво нижчий середнього показника в державі.

Стимулювання розвитку регіонів є одним з головних завдань державної регіональної політики України. Воно покликано:

по-перше, зменшити регіональну диференціацію у рівнях соціально-економічного розвитку та рівнях життя населення в регіонах;

по-друге, активізувати інвестиційну діяльність, сприяти ефективному використанню бюджетних коштів і місцевих ресурсів, зміцнювати конкурентоспроможність регіональної економіки;

по-третє, узгодити пріоритети економічного розвитку регіонів із відповідними загальнодержавними пріоритетами, сприяти міжрегіональній інтеграції та співробітництву, вирішенню міжрегіональних проблем.

Стимулювання розвитку регіонів - комплекс правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання потенціалу регіонів в інтересах їх жителів та держави в цілому.

Складність реалізації завдань стимулювання розвитку регіонів на сучасному етапі полягає в тому, що його здійснення відбувається в умовах структурної перебудови економіки на базі ринкових відносин, відсутності необхідного досвіду, недостатності наукового забезпечення, недосконалості законодавчо-нормативного забезпечення, незавершеності розбудови системи регіонального управління.

Попри те, що необхідність стимулювання розвитку регіонів вже впродовж кількох років постійно декларується в різних офіційних документах, формування відповідного нормативно-правового поля і практичні кроки з його запровадження здійснюються повільно, щоразу із порушенням встановлених термінів.

Водночас поступово трансформується концепція стимулювання регіонального розвитку. Якщо спочатку воно передбачало вживання заходів щодо підтримки депресивних територій, то зараз йдеться про необхідність стимулювання розвитку всіх регіонів із застосуванням диференційованої системи інструментів.

120.Спрямованість державної підтримки депресивної території. Головні напрями державного сприяння економічному і соціальному розвитку регіонів.

Правові засади стимулювання розвитку регіонів закладені в низці законодавчих, нормативних та методичних документів.

Концепцією державної регіональної політики, схваленою Указом Президента України в 2001 р., передбачено стимулювання розвитку регіонів чи їх частин, у межах яких визначені показники економічного та соціального розвитку значно нижчі, ніж відповідні середні показники в державі (депресивні території). Таке стимулювання повинно здійснюватись шляхом запровадження особливих механізмів бюджетної, податкової, цінової, грошово-кредитної, інноваційної та інвестиційної політики щодо таких територій, підвищення ефективності використання внутрішнього природного, економічного, наукового, трудового потенціалу таких територій.

Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року, затверджена постановою Кабінету Міністрів України в 2006 р. передбачає стимулювання розвитку регіонів із застосуванням кількох основних інструментів: Угод щодо регіонального розвитку, Програм подолання депресивності окремих територій, Державних цільових програм. Стратегією затверджено пріоритетні напрями розвитку для кожного регіону, виходячи із загальнодержавних інтересів та особливостей ресурсного потенціалу регіонів.

Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів", прийнятий в 2006 р., визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації держаної регіональної політики щодо стимулювання розвитку регіонів та подолання депресивності територій.

Законом передбачається запровадження нової моделі стимулювання розвитку регіонів, визначені її засади, а саме:

­       збалансування загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів розвитку через визначення науково обґрунтованих пріоритетних напрямів розвитку регіонів;

­       програмно-цільовий підхід до розв’язання проблем регіонального соціально-економічного розвитку;

­       створення сприятливого інвестиційного середовища в регіонах;

­       максимальне наближення послуг, що надаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування, до споживачів цих послуг;

­       концентрація на конкурсній основі коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів, а також інших ресурсів з метою досягнення найбільш ефективного їх використання для цілей регіонального розвитку;

­       співробітництво та взаємна відповідальність центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, наукових і громадських організацій та інших суб’єктів у виконанні завдань регіонального розвитку;

­       реалізація партнерських стосунків між центральним Урядом та місцевими органами самоврядування щодо спільного вирішення завдань регіонального розвитку на основі відповідних угод;

­       визначення чітких критеріїв, за якими територіям надаватиметься статус депресивних, та інструментів державної та регіональної підтримки їх розвитку.

На фінансування усіх програм подолання депресивності територій протягом року в державному бюджеті повинна передбачатися сума не менше ніж 0,2 відсотка дохідної частини державного бюджету за відповідний період.

121.Програма економічного і соціального розвитку в регіоні.

122.Показники, які розробляються в процесі складання програми економічного і соціального розвитку в регіоні.

123.Структура програми економічного і соціального розвитку в регіоні, послідовність її розробки.

В Автономній Республіці Крим, областях, районах та містах України розробляються прогнози економічного і соціального розвитку на середньостроковий період та програми економічного і соціального розвитку на короткостроковий період.

Прогноз економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на середньостроковий період розробляється на п'ять років.

У прогнозі економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на середньостроковий період повинні бути відображені:

аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній період та характеристика головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери;

стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;

прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів та послуг;

можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період та пропозиції щодо заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування для їх досягнення;

основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

висновки щодо тенденцій розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці протягом середньострокового періоду.

Програма економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на короткостроковий період розробляється щороку взаємоузгоджено з проектом Державної програми економічного і соціального розвитку України на відповідний рік.

У програмі економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на наступний рік повинні бути відображені:

аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній і поточний роки та характеристика головних проблем розвитку її економіки та соціальної сфери;

стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці в наступному році;

система заходів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо реалізації соціально-економічної політики з визначенням термінів виконання та виконавців;

основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

дані про отримання та використання доходів від розпорядження об'єктами права комунальної власності, ефективності використання об'єктів права комунальної власності, показники розвитку підприємств та організацій, що є об'єктами права комунальної власності.