1.2. Обов’язки з охорони праці завідувача майстерні

• здійснює організацію безпеки і контроль за станом робочих місць, навчального обладнання, наочних посібників, спортивного інвентарю;

• не допускає проведення навчальних занять, роботи гуртків, секцій в необладнаних для цих цілей і не прийнятих в експлуатацію приміщеннях, а учнів, вихованців до проведення занять чи робіт без передбаченої спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту;

• розробляє і періодично переглядає (не рідше 1 разу на 5 років) інструкції з охорони праці, подає їх на затвердження керівнику навчального закладу;

• контролює оснащення навчального приміщення протипожежним майном, медичними та індивідуальними засобами захисту, а кожного робочого місця - інструкцією, наочною агітацією з питань забезпечення безпеки життєдіяльності;

• проводить або організовує проведення викладачем інструктажу з охорони праці учнів, вихованців з обов'язковою реєстрацією в класному журналі або журналі встановленого зразка;

• вносить пропозиції щодо покращення і оздоровлення умов проведення освітнього процесу (для включення їх в угоду з охорони праці), а також доводить до відома керівника освітньої установи про всі недоліки в забезпеченні навчального процесу, які знижують працездатність організму працюючих, учнів та вихованців (заниженість освітленості, шум пускорегулювальної апаратури, люмінесцентних ламп, порушення екології на робочих місцях та ін.);

• подає в установленому порядку заявки на спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту для працівників, учнів, вихованців;

• негайно повідомляє керівництво, профкомітету про кожний нещасний випадок, що стався з працівником, які навчаються або вихованцем;

• несе відповідальність згідно з чинним законодавством про працю за нещасні випадки, що сталися з працівниками, учнями, вихованцями під час освітнього процесу в результаті порушення норм і правил охорони праці.

1.3. Явища, які виникають при стіканні електричного струму в землю

Електричним замиканням на землю називається випадкове електричне з'єднання частин електроустановки, що знаходяться під напругою, безпосередньо із землею або з металевими неструмоведучими частинами, не ізольованими від землі. Замикання на землю може статися внаслідок появи контакту між струмоведучими частинами і заземленими корпусом або конструктивними частинами устаткування, при падінні на землю обірваного дроту, при пробої ізоляції устаткування високої напруги і т. п.

У усіх цих випадках струм від частин, що знаходяться під напругою, проходить в землю через електрод, який здійснює контакт з ґрунтом. Спеціальний металевий електрод прийнято називати заземлювачем. Розміри електроду можуть бути різними (від декількох сантиметрів до десятків і сотень метрів), форма може бути дуже складною, і закон розподілу потенціалів в електричному полі електроду визначається складною залежністю.

Склад, тобто і електричні властивості ґрунту неоднорідні, особливо, якщо врахувати шарувату будову ґрунту.

З метою спростити картину електричного поля і його аналіз зробимо допущення, що струм стікає в землю через поодинокий заземлювач півсферичної форми, занурений в однорідний і ізотропний ґрунт з питомим опором р, що у багато разів перевищує питомий опір матеріалу заземлювача. Щільність струму в точці А на поверхні ґрунту па відстані х від заземлювача визначається як відношення струму замикання на землю до площі поверхні півкулі радіусом х:

Ця поверхня є еквіпотенціальною поверхнею. Для визначення потенціалу точки А, що лежить на поверхні з радіусом х, виділимо елементарний шар завтовшки dx. Падіння напруги в цьому шарі dU = Edx. Потенціал точки А (чи напруга цієї точки відносно землі) дорівнює сумарному падінню W напруги від точки А до землі, тобто нескінченно видаленої точки з нульовим потенціалом.

Напруга кроку та дотику.

У разі обриву проводу електролінії, дотику стрілою заземленого крана до проводу ПЛ, тощо відбувається однофазне коротке замикання струму на землю. Якщо людина стоятиме на поверхні землі в зоні розтікання електричного струму, то на довжині кроку виникне напруга, що дорівнює різниці потенціалів у місцях розташування його ступнів, і через її тіло проходитиме електричний струм. Величина цієї напруги, що називається напругою кроку, залежить від довжини кроку і місця розташування людини. Чим ближче людина стоїть до місця замикання, тим більшою є величина напруги кроку.

Розподіл потенціалів на поверхні землі в зоні розтікання струму має нелінійний характер. Останнє зумовлене тим, що поперечний переріз провідника «земля» із збільшенням відстані від місця замикання на землю збільшується пропорційно квадрату цієї відстані, а опір проходженню струму відповідно зменшується.

Величина небезпечної зони напруги кроку залежить від величини напруги електролінії. Чим вище напруга ПЛ, тим не безпечнішою є зона.

Вважається, що на відстані 8 м від місця замикання на землю електричного проводу напругою понад 1000 В небезпечна зона напруги кроку відсутня. При напрузі електричного проводу нижче ніж 1000 В величина небезпечної зони напруги кроку становить 5 м.

Щоб уникнути ураження електричним струмом, людина повинна виходити із зони напруги кроку, роблячи короткі кроки, не відриваючи одну ногу від другої. За наявності захисних засобів із діелектричної гуми (боти, калоші) можна скористатися ними для захисту від напруги кроку.

Забороняється вистрибувати із зони напруги кроку на одній нозі, тому що в разі падіння людини (на руки) значно збільшиться величина напруги кроку, а отже, і величина електричного струму, що проходитиме через її тіло, і через життєво важливі органи – серце, легені, головний мозок.