Тема 27. Національна революція 1917 - 1920 рр.

ДОБА ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ

Лютнева демократична революція в Росії.

Виникнення Центральної Ради.

Політичні сили в Центральній Раді.

Проголошення автономії України.

Лютнева демократична революція в Росії

1917 рік почався демонстраціями 9 січня, на річницю “Кривавої неділі”. На 23 лютого (8 березня за н.ст.) були заплановані нові демонстрації, які за відсутності хліба в крамницях переросли в голодний бунт. На 3–й день повстання до робітників приєдналися кинуті проти них війська. 27 лютого утворюється Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів; в цей же день Державна Дума утворює Тимчасовий комітет на чолі з Родзянко (законодавчий орган), а 2 березня – Тимчасовий уряд (виконавчий орган) на чолі з князем Львовим. Обидва органи отримують тимчасовий мандат на владу до закінчення війни і скликання Всеросійських Установчих зборів, що повинні були вирішити подальшу долю Російської імперії.

Під тиском думських лідерів 2 березня 1917 р. Микола ІІ зрікся престолу на користь брата. Великий князь Михайло Миколайович також відмовився від влади. Так у Росії впала монархія.

Тимчасовий уряд починає створювати на місцях свої органи влади – Ради об’єднаних громадських організацій. Створювалися і паралельні органи влади –Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів. Таким чином, поступово на теренах колишньої Російської імперії утворилося двовладдя.

Виникнення Центральної Ради

Представником Тимчасового уряду в Києві стала Рада об’єднаних громадських організацій, утворена в Києві 4 березня 1917 р. Цього ж дня, тобто 4 березня 1917 р., організований ще в 1908 р. Грушевським і Єфремовим політичний блок "Товариство українських поступовців” (ТУП) створив представницький орган влади всеукраїнського масштабу – Центральну Раду (законодавчий орган) і, в червні 1917 р. - Генеральний Секретаріат (виконавчий орган). Головою заочно був обраний Михайло Грушевський, який в цей час повертався на Україну із заслання.

Швидкому зростанню авторитету, популярності та впливовості цього органу влади сприяло те, що він обстоював близькі та зрозумілі народу ідеї національно-територіальної автономії та популярні ідеї соціалізму. Значну роль у цьому процесі відіграв і демократичний та всеохоплюючий принцип формування Центральної Ради, адже з самого початку свого існування вона була уособленням трьох представництв: національного, соціально-класового та територіального.

В цей же час на Україні утворюються Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, яких найбільше в Донбасі і прифронтовій смузі. На середину серпня в Україні нараховується 252 рад, із яких в Донбасі – 180 (71 %). На початок революції більшовиків на Україні нараховувалося 2 тис., а на кінець квітня – 10 тис. Оскільки більшовики в радах переважають, то для захоплення влади вони висувають лозунг “Вся влада Радам”.

На противагу їм Центральна Рада висуває лозунг автономії України. В Києві виходить щоденна газета “Рада”, в якій публікуються статті М.Грушевського, що мають програмний характер.

Політичні сили в Центральній Раді

1. ТУП (Товариство українських поступовців) в ході революції переіменоване в “Союз українських автономістів – федералістів”, а згодом в “Партію соціалістів – федералістів” (еСеФів). За ідейною спрямованістю вони були близькі до російських кадетів.

2. УСДРП (Українська соціал–демократична робітнича партія) нарахувала приблизно 5 тис. чол. Представники: В.Винниченко, С.Петлюра.

3. УПСР (Українська партія соціал-революціонерів). Організатори партії – студенти, вік яких не перевищував 25 років. Кількість членів партії близько 75 тис. чоловік. До них від ТУПу перейшов М.Грушевський.

Добу Центральної Ради, залежно від домінуючих у державотворчому процесі ідей, фахівці поділяють на 2 етапи: автономістичний (березень 1917 р. – січень 1918 р.) та самостійницький (січень – квітень 1918 р.).

Проголошення автономії України.

З самого початку утворення Центральної Ради виникає питання про автономію України.

6 – 8 квітня 1917 року в Києві проходить Український Національний конгрес (1500 делегатів), що підтвердив наміри боротися за отримання Україною автономії і оголосив Центральну Раду краєвою Радою.

5 - 8 травня 1917 р. в Києві проходить І Український військовий з’їзд. На ньому розглядаються питання:

1. Ставлення до війни. По цьому питанню була прийнята резолюція: мир

без анексій і контрибуцій.

2. Автономія України. Оскільки з’їзд не мав повноважень приймати з цього приводу рішення, була прийнята настанова Центральній Раді невідкладно зайнятися цим питанням.

3. Українізація війська. Для проведення українізації створювалася

військова комісія; поступово вся ця робота зосередилася в руках С.Петлюри.

Виконуючи настанову І військового з’їзду, Центральна Рада посилає делегацію на чолі з В.Винниченком до Тимчасового уряду. Питання про автономію передається Тимчасовим урядом на розгляд експертів. Відсутність відповіді від Тимчасового уряду призводить до від’їзду української делегації. Телеграма з відмовою в автономії наздогнала делегацію на вокзалі у Києві.

28 травня 1917 р. починає свою роботу 1–й український селянський з’їзд. На ньому обговорюється відмова Тимчасового уряду в автономії України, проголошується повна підтримка Центральної Ради в питанні української автономії. Центральна Рада добре розуміє, що Тимчасовий уряд свідомо йде проти інтересів українців і тому готує універсал, в якому б визначалися основоположні принципи автономного устрою. Тим часом, 5 червня 1917 р., починає роботу 2-й військовий з’їзд. На ньому присутні 1976 делегатів від 1 732 000 солдатів і розглядається питання українізації армії.

В останній день з’їзду – 10 ЧЕРВНЯ 1917 р. - Центральна Рада проголошує І УНІВЕРСАЛ, за яким Україна стає автономією в складі Росії: “одні самі будимо творити наше життя”. В цьому документі Рада вказувала на представницький характер, що поставив її “на сторожі прав і вольностей української землі і зобов’язав боротися за ті права і вольності”. В Універсалі наголошувалося, що встановлення нового автономного ладу в Україні має бути справою українською, що тільки народ на своїй землі має право сам хазяйнувати через обрані вселюдним рівним, прямим і таємним голосуванням Всенародні Українські збори (Сейм). “Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Україні мають право видавати тільки наші українські Збори”. Проголошення Універсалу відбулося на Софіївській площі, де зібралися тисячі киян. Ця урочиста акція супроводжувалася церковним молебнем і військовим парадом.

Прийняття Першого Універсалу мало важливе морально-політичне значення для всього народу України. Його появу вітали українці в усіх куточках Росії.