67. Які основні риси сучасної світової філософії ви знаєте?

Наша епоха — це час глибоких соціальних зрушень, пошуку шляхів подолання відчуження людини, звільнення її від усіх видів поневолення, реалізації свободи, справедливості, утвердження непорушних правових і моральних норм співжиття. З одного боку, зроблена спроба побудови соціалізму на основі марксистсько-ленінського вчення, а з другого — йде еволюція капіталізму, в якій разом з тим проявляється і тенденція використання здобутків соціалізму. Все це відбувається не в гармонійних, а в дуже суперечливих і навіть конфліктних формах. Сучасний світ - украй складний і динамічний, у ньому борються, стикаються різні сили й тенденції. Друга ознака часу — науково-технічна й інформаційна революція, які розпочалися ''новітньою революцією в природознавстві'' на зламі XIX і XX століть. Відкрилася ''неминучість дивного світу'' (назва відомої книги Д.Граніна), необхідність корінної зміни фізичних понять. Виявилися величезні перспективи освоєння земної і космічної природи, але разом з тим і грізні небезпеки - екологічні катастрофи і, навіть, (у гіршому варіанті) самознищення людства. можна виділити такі головні проблеми сучасної філософії: витлумачення, осмислення нової, некласичної картини світу, яка створюється сучасним природознавством, і в зв'яз ку з цим — теретико-пізнавальних, логіко-методологічних питань, аналіз знання і мови; людське буття в оточуючому світі, яке розглядається в усій його своєрідності, повноті й різноманітності проявів.

68. Назвіть головні напрями і школи світової філософії.

Філософія виникла, як відомо, в трьох культурах одночасно - індійській, китайській і античній, пройшовши довгий і складний шлях розвитку. Певним результатом її розвитку можна вважати класичну німецьку філософію, в які майже всі філософські проблеми минулого досягли досконалості - найвищого рівня розвитку. Після її занепаду в Західній філософії з’явилось багато шкіл і напрямів, які ставили і вирішували ті чи інші проблеми. В еволюції Західної філософії /після класичної німецької/ виділяють такі періоди її становлення: І-й період: з 40-х по 60-ті роки ХІХ ст. В цей період відбувається розпад класичних форм ідеалізму. Широкого розповсюдження набувають ірраціоналізм, неокантіанство, позитивізм, діалектичний і історичний матеріалізм. ІІ-й період: з 70-х років ХІХ ст. по 1914 р. До зазначених напрямків приєднуються інтуїтивізм, другий позитивізм-емпіріокритицизм, конвенціоналізм, іманентна школа, філософія життя. ІІІ-й період: з 1917 р. В 20-ті роки виникає неопозитивізм, неореалізм, герменевтика, а в 60-ті роки - структуралізм, філософська антропологія. Не слід думати, що нові напрями виникли із нічого, на порожньому місці. Нові школи і напрями розвивали певні сторони попередніх напрямів.

69. Дайте коротку характеристику позитивізму,

Позитивізм як філософський напрямок заснова­ний на принципі: справжнє знання досягається лише як результат окре­мих конкретних наук. Програма початкового позитивізму зводилася до таких засад:пізнання необхідно звільнити від усякої філософської інтерпретації;вся традиційна філософія повинна бути скасована і змінена спеціальними науками (кожна наука сама собі філософія); у філософії необхідно прокласти третій шлях, який подолав би суперечність між матеріалізмом та ідеалізмом. неопозитивізм, який має два різновиди: логічний позитивізм і семантичний. Предметом філософії, на думку логічних позитивістів, повинна бути логіка наук, логіка мови, логічний аналіз речень, логічний синтаксис мові Другий різновид неопозитивізму сприяв розвитку семантики. Постпозитивізм - безліч концепцій, що прийшли на зміну логічному позитивізму (неопозитивізму). Прихильники різних постпозитивістських напрямків багато в чому не згодні один з одним, критикують застарілі уявлення неопозитивізму, при цьому зберігаючи по відношенню до нього спадкоємність. Основною ідеєю постпозитивізму є раціональний метод познанія.На думку Поппера, завдання філософії наукового пізнання полягає у вирішенні проблеми зростання знання. Зростання знання може відбутися в процесі раціональної дискусії, яка виступає критикою існуючого знання. Філософія Поппера по праву вважається критичним раціоналізмом. Згідно Поппера, вчені роблять відкриття, переходячи від гіпотез до одиничних висловлювань, всупереч існуючій думці індуктівістов - від фактів до теорії. Науковою теорією Поппер називає концепцію, що піддається зіставленню з досвідченими даними, а значить, в будь-який момент вона може бути сфальсифікована. Філософія не піддається фальсифікації, а значить, філософія не має наукового характеру.