- •Сутність його головних аргументів
- •29 . Філософія просвітництва (ж.Ж Руссо,Вольтер)
- •30.Феномен Німецького просвітництва та його основні риси.
- •31 Агностицизм філософії і. Канта
- •32 Етичні погляди і. Канта. "Категоричний імператив".
- •33.Антропологічний матеріалізм л.Фейєрбаха
- •34. Метод і Філософська система Гегеля
- •35. Філософія історії г.Гегеля
- •36 Громадянське суспільство і правова держава у філософії г.Гегеля
- •37 Позитивізм о.Конта і Спенсера. Другий позитивізм
- •38 Філософія ірраціоналізму
- •39 Філософія життя (Ніцше, Шопенгауер)
- •40 Прагматизм
- •41 Філософія марксизму (діалектичний та історичний матеріалізм)
- •42 Екзистенціальна філософія
- •43 Фрейдизм
- •44 Неофрейдизм
- •45 Герменевтика
- •46 Неотомізм
- •47 Філософська антропологія
- •48 Філософський Дискурс постмодерну
- •49. Філософська думка Київської Русі
- •50.Українська філософська думка доби відродження
- •51 Філософія Києво-Могилянської академії
- •52 Філософія г.Сковороди
- •53 Університетська філософія в Україні хviii ст. – поч. Хіх ст. (м. Костомаров, п. Куліш).
- •54 Філософія п.Юркевича.
- •55. Філософські ідеї т.Г.Шевченка
- •56. Філософська концепція і. Франка
- •57. Дайте коротку характеристику економічної теорії к. Маркса і ф. Енгельса.
- •58. Дайте коротку характеристику діалектико-матеріалістичного розуміння історії Марксом та Енгельсом.
- •59. Марксизм про релігію
- •60. Перелічіть основні періоди та етапи розвитку української філософії.
- •61. Проаналізуйте особливості філософської думки Києво-Могилянської академії.
- •62. Дайте коротку характеристику філософії г. Сковороди.
- •63. «Філософія серця» п. Юркевича. В чому її суть?
- •64. Філософія в.Вернадського.
- •65. Коротко охарактеризувати узагальнюючі риси української філософії.
- •66. Назвіть основні соціальні та духовні передумови світової філософії хх сторіччя.
- •67. Які основні риси сучасної світової філософії ви знаєте?
- •68. Назвіть головні напрями і школи світової філософії.
- •69. Дайте коротку характеристику позитивізму,
- •70. Назвіть головні концепції філософської антропології.
- •71. Охарактеризуйте філософію екзистенціалізму та її сучасні погляди.
- •72.Дайте загальну характеристику концепції герменевтики.
- •73. Охарактеризуйте особливості розвитку сучасної релігійної філософії.
- •74. Дайте загальну характеристику сучасної філософії пост модернізму.
- •75. Що таке онтологія?
- •76. Охарактеризуйте основні форми буття.
- •77. Дайте визначення поняттям «матерія», «простір», «час» і «рух».
- •78. Дайте визначення поняття «свідомість»
- •80. Діалектика як загальна концепція розвитку.
- •81. Дайте коротку характеристику законам діалектики
- •82. Розкрийте сутність альтернативних концепцій діалектики.
- •83. Сутість пізнавального процесу. Принципи пізнання.
- •84. Коротко охарактеризуйте структурні елементи процесу пізнання.
- •85. Концепція істини в сучасній гносеології. Критерії істини.
- •103. Види та форми культури
- •Форми культури Матеріальна культура
- •Духовна культура
- •Інформаційна культура
- •Фізична культура
- •Види культури
- •106.Цінності як визначальна характеристика людського буття.
- •Типи за адаптацією до умов суспільства
- •Типи за е.Шпрангером
- •Типи за Еріхом Фроммом
- •112. Що таке сенс життя?
31 Агностицизм філософії і. Канта
Фундатором німецької класичної філософії був Кант. Його теоретична діяльність поділяється на періоди. Перший період закінчується 60-ми роками XVIII ст. У цей час Кант займався переважно природничими проблемами серед яких найбільш відомою в науці є його гіпотеза про виникнення Сонячної системи з величезної газової туманності. В загальній формі він стверджував діалектичну думку про те, що природа має свою історію в часі, відкидав ідею першого поштовху, тобто в цей період у філософії Канта переважали матеріалістичні позиції.
З 70-х років починається другий, так званий «критичний» » період, коли у філософії Канта ми знайдемо і дуалізм, і агностицизм, і ідеалізм. Основні твори цього періоду: „Критика чистого розуму”, „Пролегомени”, „Критика практичного розуму”.
У центрі філософії Канта стоять проблеми теорії пізнання. Основне, чим відрізняється підхід Канта до вирішення цих проблем, порівняно з попередніми представниками різних філософських систем, полягає в тому, що він здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб'єкта. Головне, за Кантом, не вивчення речей самих по собі, а дослідження самої пізнавальної діяльності людини. Перш ніж пізнавати світ, вважає Кант, потрібно пізнати своє пізнання, встановити його межі і можливості. Це буз великий поворот філософії до людини.
Вчення Канта про пізнання спирається на його концепцію про створення суджень. Знання завжди виявляють себе у формі судження, в якій думкою фіксується відношення чи зв'язок між поняттями — суб'єктом і предикатом судження. Існують два різновиди такого зв'язку. В одних судженнях предикат не дає нового знання про предмет порівняно із знанням, яке фіксоване у понятті "суб’єкт". Такі судження Кант називає "аналітичними". У других — зв'язок між суб'єктом і предикатом не випливає з розгляду поняття "суб'єкт", а предикат об'єднується із суб'єктом. Такі судження Кант назвав "синтетичними". У свою чергу синтетичні судження поділяються на два класи: в одному зв'язок предиката і суб'єкта мислиться відповідно до даних досвіду (такі судження називаються "апостеріорними"), у другому зв'язок мислиться як незалежний від досвіду, передуючий досвідові (такі судження називаються "апріорними").Кант вважає, що людський розум пізнає не «речі в собі», явища речей, результат їхньої дії на органи відчуттів людини, „речі в собі” стають явищем завдяки апріорним формам споглядання (простір—час) та апріорним формам мислення (якість, кількість, причинність, реальність та ін.), тобто таким формам, ;і мають поза досвідне походження. Наступна сходинка пізнання — це розум, який, за Кантом, завершує мислення і при цьому, не створюючи нічого нового, він заплутується у невирішених протиріччях — так званих «антиноміях» чистого розуму. Кант вважає, що таких антиномій чотири, але вирішити їх неможливо, оскільки кожну з тез, що складають антиномії, можна однаково логічно довести або спростувати. У своєму вченні про антиномії людського розуму Кант упритул підійшов до розробки діалектичної логіки, де протиріччя виступають як необхідна умова розвитку знання.
У філософії Канта поєднані матеріалізм(визнання об'єктивного існування «речей у собі») та ідеалізм (твердження про апріорні форми споглядання і розсудку) з агностицизмом (заперечення пізнання об'єктивної дійсності). Це своєрідний компроміс між матеріалізмом та ідеалізмом.
Звідси Кант робить висновок, що речі самі по собі не можна пізнати. Ні форми чуттєвості, ані категорії не становлять собою визначення "предметів самих по собі". Тим самим обґрунтовується теза про можливість пізнання "речей для нас" та неможливість пізнання "речей в собі", що стає основою нової форми агностицизму.