19.Особливості функціонування фірм-“інкубаторів”.

Бізнес-інкубатор – структура, що спеціалізується на стовренні сприятливих умов для виникнення та ефективної діяльності лих інноваційних фірм, що реалізують оригінальні науково-технічні ідеї. Надає малим інноваційним фірмам в оренду приміщення та обладнання, інноваційна фірма може отримати набір інноваційних послуг: експертизу інноваційних проктів (визначення новизни та достовірності проекту), комерційна експертиза (майбутній ринок та очікуваний прибуток), пошук інвесторів та надання гарантій, надання на пільгових умовах реклами, інформаційних та правових послуг, обладнання для дослідного виробництва.

Інкубаційний період фірм-клієнтів: 2-3 роки. Після цього інноваційна фірма починає самостійно працбвати. Фінансове джерело діяльності інкубаторів – коштимісцевих бюджетів і прибутки, в яких беруть участь інкубатори, що будуть отримувати фірми з моменту їх самостійної діяльності. Таким чином призначення інкубаторів – передпочаткова та початкова підтримка малого інноваційного підприємництва.

Перші інкубатори з’явились в кінці 70-х та на початку 80-х та дотримувались 2 стратегічних ліній: 1 перебудова старих будівель шкіл, фабрик, складів для нових фірм – надання будь-яких послуг і патронаж фірми. Сьогодні в США 470 інкубаторів, в Європі – близько 59.

20.Особливості функціонування та форми стратегічних альянсів.

21.Сутність і складові елементи інноваційної політики підприємства.

Інноваційна політика підприємтсва пов’язана з загальною політикою та стратегією підприємтсва иа націлена на впровадження нових ідей, розробок у процес виробництва з метою їх комерційної реалізації, що дозволяє створювати нові ринки та задовольняти нові потреби.

Інноваційна політика підприємства пов’язує в собі 2 напрямки:

1. Оновлення та вдосконалення вироблювальної продукції – створення продукції з повими, більш досконалими властивостями.

2. Підвищення техніко-тенологічного рівня власного виробництва.

Якщо в 1 випадку ми кажем про створення інновацій, то в 2-му про можливість використання цих інновацій.

Інноваційна політика підприємства включає:

1. Вибір видів інноваційної діяльності

2. Вибір джерел фінансування цих напрямків

3. Аналіз потенційних можливостей піжприємства та проведення маркетингових досліджень

4. Забезпечення безперервності процесу створення та реалізації інновацій

5. Прогнозування економічного ефекту, пов’язаного зі збутом та використанням інновацій.

В еконмічній літературі виділяють 3 типи інноваційної політики:

1. Пролуктова

2. Технічна

3. Соціальна

Продуктова інноваційна політика – пов’язана з оновленням збутового потенціалу п-ва, основними завданнями її є: відновлення товарного асортименту; розширення долі ринку; затвердження незалежного положення; збільшення обсягу прибутку; створення нових робочих місць; підвищення престижу компанії

Технологічна інноваційна політика – пов’язана з процесом оновлення виробничого потенціалу під-ва. Основні завдання: зростання продуктивності праці; економія сировини та всіх видів ресурсів, що використовуються, що призводить до зниження собівартості продукції; збільшення обсягу прибутку; захист оточуючого середовища; ефективне використання інформаційних систем

Соціальна інноваційна політика – пов’язана з загальним процесом вдосконалення гуманітарної сфери під-ва. Основні завдання: розширення можливостей на ринку робочої сили; мобілізація персоналу на досягнення поставлених інноваційних цілей; укріплення довіри до соціальних обов’язків п-ва перед персоналом.

Якщо перші 2 типи – сам, то 3 – додатково.