- •4. Основні ознаки свідомості.
- •5. Свідомість як предмет психологічного дослідження.
- •1.Аналіз сутність свідомості як форми відображення та визначення її суттєвих ознак
- •2.Вивчення загальної структури свідомості
- •3.Визначення особливостей розвитку свідомості в філогенезі та онтогенезі
- •4.Визначення основних напрямків дослідження свідомості в сучасних умовах:
- •6. Загальна характеристика структури свідомості
- •1. Основні структурні елементи свідомості:
- •2.Рівні свідомості.
- •1 Класифікація:
- •2 Класифікація:
- •7. Значення та смисл як складові свідомості людини.
- •2. Смисл (особистісний).-
- •9 Біодинамічна тканина свідомості
- •11. Загальні властивості структури свідомості:
- •2.Багаторівневість структури:
- •3. Множинність форм:
- •12. Роль мовлення в функціонуванні людської свідомості.
- •2. Роль мовлення в функціонуванні людської свідомості.
- •13. Основні напрямки філо- та онтогенетичного розвитку свідомості
- •1.Основні напрямки філогенетичного розвитку свідомості
- •2.Основні напрямки онтогенетичного розвитку свідомості
- •14. Основні напрямки розвитку свідомості в сучасних умовах
- •17 Свідоміст та несвідоме
- •18. Роль несвідомого у регуляції поведінки людини.
- •2. Види неусвідомлених психічних явищ.
- •19. Види несвідомих психічних явищ.
- •2. Види неусвідомлених психічних явищ.
- •Самопізнання людиною себе;
- •23 Проблема самосвідомості в вітчизняній психології.
- •24.Форми та рівні самосвідомості
- •25 Прояви самосвідомості в перцептивних та рухових процесах.
- •26 Поняття про «я - образ» та «я - концепцію», їх психологічна структура
- •27 Самоставлення як складова самосвідомості
- •28 Психологічні механізми саморегуляції як феномену самосвідомості.
- •30) Співвідношення понять Активність, поведінка, діяльність
- •31. Психологічна структура діяльності
- •34. Дія як основний елемнт діяльності. Класифікація дій.
- •35 Операційний склад предметної дії
- •36 Діяльнісний підхід в психології та його сутність
- •38. Види діяльності
- •1. Основні види діяльності
- •2. Провідна діяльність
- •39. Психологічний аналіз трудової діяльності.
- •40 Психологічний аналіз навчання як виду діяльності.
- •41. Психологічний аналіз ігрової діяльності.
- •42 Діяльність та розвиток людини
- •45 Способи оводоління діяльністі
- •47. Потреби як джерела активності людини
- •48. Потреби та мотиви
- •49. Мотиви у структурі діяльності.
- •1. Сутність мотиву.
- •2. Роль мотиву у структурі діяльності.(основне у відповіді!)
- •50. Проблема класифікації потреб
- •51 Мотиви і цілі діяльності
- •52. Функції мотивів
- •1.Сутність мотивів.
- •2. Співвідношення мотиву і цілі у свідомості людини:
- •54. Психологічна структура мотиву
- •55.Структура мотиваційної сфефи людини.
- •1. Проблемою спрямованості особистості та ієрархія мотивів.
- •2. Проблема полімотивованості людської діяльності.
- •56. Класифікація індикаторів мотивації
- •61. Мотивація пізнавальної активності людини
- •62 Самопізнання як форма пізнавальної активності суб*єкта
- •63Структура самопізнання
- •64. Форми та рівні самопізнання
- •65. Самопізнання та спілкування
- •68Спілкування та діяльність.
- •71 Самооцінка
- •73 Психологічна сутність теоретичного пізнання
Самопізнання людиною себе;
(Пр: ситуація стресу людини зрозуміла, що вона не здатна переносити навантаження в умовах певного часу).
Самоаналіз – аналіз людиною наявних у неї рис, як позитивних так і негативних, та їх значущості в конкретній ситуації.
(Пр: людина зрозуміла, що її невміння працювати в умовах обмеженого часу – є негативним явищем для її роботи).
Самооцінка – здатність людини оцінити наявні у неї якості.
(Пр: людині не сподобалося, що вона не може працювати в умовах обмеженого часу).
Самовдосконалення – здатність людини вдосконалити свої риси.
(Пр: людина сама для себе розробляє правила як працювати в умовах обмеженого часу).
22 Проблема самосвідомості у зарубіжній психології Пфендер (інтроспекціонізм, початок ХХ ст.): розмежування "Я" та самосвідомості. "Я" - існує у психічній діяльності з самого початку, іманентне за своєю сутністю, є "психічним субєктом", який організовує й упорядковує всі переживання, виявляється як діяльне начало в людині. Психічний субєкт створює уявлення про себе - так зване "само" (складається з ядра - досвіду та здібностей та периферії - тіла, одягу, майна тощо). Коли "само" стає предметом, змістом свідомості психічного субєкта, виникає самосвідомість. Самосвідомість є певним екраном, дзеркалом, у якому відображене "само". Ліпс (інтроспекціоніст): "Я" - чисто психічний безпосередньо пережитий духовний субєкт. "Я" є владним щодо всіх змістів свідомості і виявляється насамперед у почутті "мого". Самосвідомість - це особлива предметна свідомість. "Я" будує зміст свідомості, а потім саме себе в ньому уявляє. Фрейд: "Его" відповідає за адаптацію до зовнішнього світу, а також впорядковує внутрішнє життя індивіда, приборкує і керує "Воно". "Его", поряд з іншими функціями, виконує інтегруючу функцію, тобто організовує та поєднує особистість. Юнг: Самість як архетип прагнення людини до цілісності. Самість - центр особистості, навколо якого групуються всі інші системи. Забезпечує єдність, рівновагу і стабільність. До Самості як цілісності людина прагне все життя, але втілюється вона лише за умови повного розвитку та індивідуалізації усіх компонентів особистості. Адлер: відкриття креативного "Я" ? Салліван: особистість як динамічний центр різних процесів, що відбуваються в кількох міжособистісних полях. Уявленя про "Я-систему". "Я-система" є гарантом безпеки, має тенденцію до ізоляції від іншої особистості, тримається на високому рівні самоповаги і захищена від критики. "Я-система" тісно повязана з "персоніфікацією" як індивідуальним образом себе чи іншого (комплекс почуттів, відносин, уявлень, що виникають на базі досвіду, набутого в результаті задоволення потреб чи відчуття тривоги). Хорні: "реальне Я" як найістотніша, найкраща і найцінніша частина "Я". Йому протистоїть неадекватне, ідеалізоване уявлення про себе, що створюється людиною, аби приховати свої невротичні конфлікти. Джемс: поряд з "Я" фізичним і духовним виділяє "Я" соціальне, під яким мається на увазі думка, уявлення оточуючих про дану особистість. Розвиток знання про себе завжди залежить від пізнання психологічних особливостей іншого. "Я" властива іманентна активність. Жане, Мід: соціальна детермінація самосвідомості. Роджерс: прагнення "Я" до самоактуалізації (реалізації свого потенціалу та повного пізнання себе). Необхідність відповідності "Я" та організму.