1.8. Соціально-економічна оцінка використання природно-ресурсного потенціалу (прп)

На соціально-економічну оцінку природних ресурсів впливає множина чинників, тому таку оцінку доцільно проводити в декілька етапів.

Первинна оцінка провадиться на основі сформованої кон'юнктури попиту і пропозиції на даний вид природного ресурсу з урахуванням його кількості і якості.

На наступних етапах оцінка коректується, виходячи із серії обмежень, що задаються в залежності від запасу, місця розташування, можливої технології видобутку, стани навколишнього середовища й інших чинників.

Кінцева оцінка природного ресурсу відбувається після визначення функціонального призначення ділянки території (природного об'єкта) і відіграє роль економічного інструмента регулювання природо­користування.

Соціально-економічна оцінка використання природно-ресурсного потенціалу території в цілому є складною задачею і, із погляду потреб в інформаційному забезпеченні, виходить за межі можливостей РКПР. Територіально-організована інформація про природні ресурси в РКПР є необхідним елементом такої оцінки.

Соціально-економічна оцінка використання ПРПТ є відносною і змінюється з часом. Обраний на підставі оцінки той або інший варіант освоєння ПРПТ, спроможний визначати структуру господарства, якість природного середовища і життя населення на десятки років.

Ціллю соціально-економічної оцінки використання ПРПТ є визначення стратегії освоєння природних ресурсів регіону, при цьому чинник часу при виборі стратегії грає визначальну роль.

Соціально-економічна оцінка - процедура зіставлення суспільних потреб у якомусь природному ресурсі даного регіону із соціальними. економічними й екологічними можливостями їхній задоволення. У зв'язку з цим необхідне ув'язування регіональних оцінок із міжрегіо­нальними і загальнонаціональними. При визначенні міжрегіональних і загальнонаціональні їх інтересів освоєння природних ресурсів повинні бути враховані інтереси конкретного регіону.

Оцінку суспільних потреб регіону в природних ресурсах варто почи­нати з потреб існуючих виробництв, насамперед первинних природо-користувачів. На цьому етапі, крім оцінок виробничих потреб у нату­ральній формі (кількість необхідної сировини й енергії при заданих обсягах виробництва і рівні технології), визначається економічна ефективність господарської діяльності первинних природокористувачів (чистий прибуток, ресурсо- і енергоємність виробництва, рентабельність і т.п.).

Другим етапом соціально-економічної оцінки використання ПРПТ є оцінка кількості і якості використовуваних і потенційних природних ресурсів, з урахуванням сформованих функціональних зон і виробничих потреб, визначених на першому етапі. При цьому оцінка провадиться як у натуральних показниках, так і по вартості витрат на освоєння, використання і відтворення природних ресурсів. На цьому етапі визна­чається й оцінюється домінуючий (структуроутворюючий) природний ресурс (його може і не бути), міжрегіональне значення того або іншого ресурсу, а також фінансові, матеріальні й інші можливості їхнього використання на рівні регіону в цілому.

На третьому і четвертому етапах оцінюються демографічна й еколо­гічна ситуації в даному регіоні. Розглядаються такі показники, як структура розселення і житлового фонду в населених пунктах, кількість, структура населення і рівень захворюваності, рівень забруднення середовища, стан природних екосистем (водних, рослинних, ґрунтових), видова розмаїтість біоти. На підставі цих оцінок визначаються потреби в ресурсах, а також коректуються сировинні й енергетичні потреби виробництв з урахуванням потреб населення й екологічних обмежень.

Оцінка функцій середовищеутворюючих природних об'єктів, на території (п'ятий етап) здійснюється на підставі оцінки екологічної ситуації й оцінки потреб населення. Природні об'єкти оцінюються по витратах на необхідні природоохоронні заходи щодо відновлення і підтримки екосистем. На цьому ж етапі відбувається коригування наявного зонування території виходячи з принципу забезпечення заданої якості середовища існування і прийнятих екологічних обмежень. Результати третього-п'ятого етапу дозволяють розробити достатньо обгрунтований регіональний План дій в області забезпечення стійкого розвитку й охорони навколишнього середовища.

На шостому етапі відбувається повторна економічна оцінка природних ресурсів, коли на підставі результатів п'ятого етапу коректуються оцінки.

отримані на другому етапі. При цьому зрівнюються витрати, необхідні для реалізації Плану дій, можливості матеріально-фінансового забезпечення структурних змін, якщо такі необхідних у регіоні. Цей аналіз дозволить запропонувати можливі альтернативні варіанти подальшого використання ПРПТ із близьким за значенням еколого-економічним ефектом.

У якості одного з критеріїв для такої оцінки варто використовувати відношення сукупного чистого продукту первинних природокористувачів на даній території (приведеного до середньосвітових цін) до розміру витрат на підтримку екологічного потенціалу території при обраному варіанті використання ПРПТ. Розмір витрат на підтримку екологічного потенціалу території є функція від заданого рівня якості середовища існування населення конкретної території. Якщо прийняти розмір сукупного чистого продукту первинних природокористувачів на душу населення за константу і задавати різні рівні якості середовища існування (у залежності від площі середовищеформуючих природних об'єктів) і т.д., можна розрахувати мінімальну площу району, у межах якого досягається економічна рівновага між витратами на підтримку заданого рівня якості середовища і забезпеченістю фінансовими ресурсами від його використання.

При порівнянні розрахункових меж із фактичними (адміністративними) можна виділити економічні зони, у межах яких стає необхідним урахування господарсько-економічних зв'язків підприємств-природо-користувачів із сусідніх адміністративних територій, або зробити висновок про необхідність зміни варіанта використання ПРПТ (госпо­дарської структури) даного району.

Такий підхід дозволяє провести еколого-ресурсне зонування території більш високого рівня (суб'єктів України й України в цілому), що дасть можливість правильно визначати податкову і кредитну політику з метою екологічно сталого економічного розвитку країни.

Реалізація заходів по урахуванню і соціально-економічній оцінці природних ресурсів дозволить:

> відпрацьовувати методологію РКПР як інформаційної основи територіального управління природокористуванням з урахуванням природно-ресурсних і соціально-економічних особливостей регіонів;

> створити державну систему регіональних і міжрегіональних центрів РКПР для забезпечення органів державного управління всіх рівнів, підприємств і організацій, юридичних осіб і окремих гро­мадян достовірною інформацією про стан і економічну оцінку природних ресурсів і об'єктів для прийняття оптимальних з екологічної точки зору рішень по розпорядженню, володінню і користуванню природними ресурсами й окремими природними об'єктами;

> визначити пріоритети ресурсно-еколого-соціального розвитку територій суб'єктів України на базі системного аналізу природно-ресурсного й економіко-соціального їхнього потенціалу;

> розробити вимоги і порядок використання кадастрової інформації при регулюванні природокористування й оптимізації управлінських рішень на всіх рівнях державної виконавчої влади про порядок і форми господарської діяльності, розмежуванні влас­ності на природні ресурси й об'єкти й інші питання по володінню і розпорядженню ними на підставі комплексного аналізу їхніх функцій на конкретних територіях;

> встановити екологічно обгрунтованих лімітів експлуатації природних ресурсів і комплексне ліцензування природокористування для забезпечення пріоритетів еколого-соціального розвитку територій і безпеки господарської діяльності;

> відпрацьовувати методики соціально-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу для умов різних регіонів України й інформаційне забезпечення фінансових інвестицій у розвиток ресурсної сфери територій.

> створити нормативно-правової документації територіальних систем управління природокористуванням і екологічною безпекою;

> визначити структури і наповнення РКПР, формування баз даних автоматизованих інформаційно-керуючих систем (А1КС) і апробація технологій підготування управлінських рішень на базі територіальних А ІКС.