Тема 4. Нормативні матеріали для визначення норм праці

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Під час самостійного вивчення цієї теми треба насамперед ретельно ознайомитись із змістом програмних питань, наведених в розділі 1. Тому головну увагу слід приділити призначенню й різновидності нормативних матеріалів та характеристикам основних методів їх розробки. Необхідно зазначити, що специфіка структури дисципліни та обсяг лекційних годин впливають на те, що вивчення цієї теми тісно пов’язане з темами 5 і 6. Адже нормативні матеріали за своєю сутністю тісно пов’язані з нормами праці та методами їх проектування безпосередньо на підприємствах.

Треба чітко розрізняти поняття «норма праці» і «трудовий норматив». Нормативні матеріали з праці — це комплекс довідкової інформації, яка використовується під час установлення норм праці аналітично-розрахунковим методом.

Щоб зорієнтуватись у великій різноманітності нормативних матеріалів, треба уважно вивчити питання, пов’язані з їхньою класифікацією (див. [1], рис. 4.1).

За видами розрізняють такі нормативи: режимів роботи устаткування, часу, обслуговування, чисельності та підлеглості. Їхнє визначення наведено у розділі 2.4.3. Така різноманітність нормативних матеріалів пов’язана з необхідністю встановлення норм праці на різні об’єкти нормування. Якщо об’єктом нормування є виробнича операція, то краще скористатися нормативами часу і нормативами режимів роботи устаткування. Якщо об’єктом нормування виступає трудова функція або обсяг робіт, то краще, а головне, зручніше використати нормативи обслуговування або чисельність. Що стосується використання нормативів підпорядкування, то за їхньою допомогою, як правило, визначають необхідну чисельність лінійних керів­ників за функціями виробництва (бригадирів, майстрів).

Під час ознайомлення з класифікацією нормативних матеріалів за сферою застосування треба звернути увагу на питання, що стосуються причин та необхідності їх урахування.

Загальнопромислові нормативи використовуються для встановлення норм праці робітників найпоширеніших професій, які працюють у різних галузях виробництва. Тому такі нормативи ще називають міжгалузевими. Оскільки виконання робіт має багато однакових за змістом організаційно-технічних умов, то і застосування загальнопромислових нормативів може ґрунтуватися на єдиному методич­ному підході до процесу нормування. У зв’язку з тим, що значення таких нормативів дуже велике, то і їх розробка потребує постійного вдосконалення.

Галузеві нормативи розглядаються і використовуються тільки для робіт і процесів, специфічних для конкретної виробничої галузі, а іноді навіть окремої підгалузі. У цьому можна переконатися на прикладі підприємств промисловості. Вони мають специфічні технологічні процеси, що відрізняються, наприклад, від процесів, які застосовуються у хімічній промисловості. Але всередині кожної галузі існують ще багато більш специфічних процесів, які також значно розрізняються між собою (переробка молока, консервування, тютюнова галузь тощо). Тому галузеві нормативи мають ще іншу наз- ву — відомчі, які використовуються в підгалузі.

Окремо треба зупинитися на місцевих нормативах. Річ у тому, що підприємства однієї галузі, об’єднані специфікою технологічних і трудових процесів, можуть істотно відрізнятись одне від одного за рівнем виробництва, станом обладнання, наявністю робітників відповідної кваліфікації та ін. За таких умов підприємства-лідери галузі вже не можуть орієнтуватись на галузеві нормативні матеріали, застосування яких піде їм лише на шкоду. Тому на передових підприємствах галузі застосовують більш прогресивні, більш напружені нормативи, які віддзеркалюють прогресивні технології, новітнє обладнання й устаткування, організаційні новації.

Залежно від об’єктів нормування слід розглядати класифікацію нормативів за ступенем їх укрупнення. Треба уважно ознайомитись із змістом двох груп нормативів: диференційованих і укрупнених. В умовах масового і великосерійного виробництва об’єктами нормування виступають трудові рухи, дії і трудові прийоми. Тому тут потрібна висока точність установлених норм часу, а це вимагає застосування диференційованих нормативів: елементних та мікроеле­ментних. Нормування за допомогою мікроелементних нормативів є найбільш точним і прогресивним, ніж усі інші методи визначення норм праці. Але таке нормування вимагає високої кваліфікації нормувальника, застосування обчислювальної техніки, тобто є дуже трудомістким. Адже при встановленні норм часу враховуються: організація робочого місця, технологія операції, можливості устаткування, кваліфікація робітника. Слід зазначити, що не зважаючи на наявність багатьох систем мікроелементних нормативів, їхнє застосування не набуло значного поширення на підприємствах України з багатьох об’єктивних причин.

Різновид диференційованих нормативів — нормалі часу, які трохи більші, ніж мікроелементні нормативи, бо характеризують тривалість виконання окремих трудових дій. Але слід зазначити, що недостатнє вивчення найпоширеніших дій, невелика кількість нормалей призвели до того, що сфера застосування цих нормативів дуже вузька.

В умовах серійного виробництва, де головним об’єктом нормування виступає операція, значного поширення набули елементні нормативи, які дають змогу визначити тривалість роботи, що виконується, на основі визначення тривалості трудових прийомів чи їх комплексів.

Якщо диференційовані нормативи застосовуються переважно в умовах масового і великосерійного виробництва, то в умовах індивідуального і дрібносерійного виробництва використовують укрупнені нормативи.

Особливістю нормування за допомогою укрупнених нормативів є те, що виконувана робота поділяється на укрупнені частини, які об’єднують цілі комплекси трудових прийомів або окремі технологічні етапи (переходи, проходи).

Найпоширенішими укрупненими нормативами вважаються:

1. Нормативи типових технологічних режимів роботи устаткування й основного (технологічного) часу на одиницю тривалості обробки.

2. Укрупнені нормативи допоміжного часу при виконанні верстатних робіт.

3. Нормативи трудомісткості (неповного поштучного часу) за технологічними стадіями.

4. Типові нормативи на операції.

Відповідно до загальної структури норми поштучного часу (див. тему 5) укрупнені нормативи обов’язково містять дані про такі затрати часу:

— на закріплення деталей;

— на технологічні переходи, пов’язані з обробкою і складанням окремих деталей і вузлів;

— на регламентовані перерви на відпочинок;

— на підготовчо-завершальну роботу.

Значного поширення в умовах серійного і дрібносерійного вироб­ництва набули типові нормативи, за допомогою яких установлюються норми на деталі, що виготовляються за типовими технологічними процесами.

Єдині нормативи розробляються на роботи, що виконуються за однаковою технологією і є обов’язковими для всіх підприємств незалежно від їхньої відомчої підпорядкованості. Особливо розповсюд­жене їхнє застосування в будівництві (ЕНІР).

Що до класифікації нормативів, саме єдині нормативи безпосередньо можна віднести до галузевих.

На завершення вивчення питання про класифікацію нормативних матеріалів слід ознайомитись з їхніми різновидами за формою подання: аналітичними, графічними і табличними.

Наступним питанням вивчення теми 4 є те, яким вимогам повинні відповідати нормативні матеріали.

Щоб за допомогою нормативних матеріалів можна було розробити якісні норми, самі нормативи також мають бути якісними. Це означає, що нормативи повинні:

— віддзеркалювати сучасний рівень техніки і технології, організації виробництва і праці, ураховувати результати роботи передових підприємств (прогресивність);

— об’єктивно враховувати вплив різних факторів, які позначаються на тривалості виконання операцій, та їхніх елементів (комплексність);

— відповідати за ступенем укрупнення та точністю саме тому типу виробництва, для якого вони розроблялися (точність і відповідність);

— ураховувати зміни, що відбуваються в організації і технології виробництва (зміна партії деталей, зміна матеріалів), а також у організації праці робітників (орг.-тех. умови на робочому місці) шляхом застосування корегуючих коефіцієнтів (динамічність);

— бути зручними в користуванні, забезпечувати при цьому мінімальні затрати часу нормувальників на визначення необхідних складових норм часу. Тому слід мати на увазі, що на відміну від нормативів режимів роботи устаткування, обслуговування, чисельності та підлеглості нормативи часу розрізняються ще за структурою затрат часу:

— нормативи підготовчо-завершальної роботи;

— нормативи оперативного часу (основного та допоміжного);

— нормативи часу на обслуговування робочого місця;

— нормативи часу на відпочинок та особисті потреби робітника.

Найскладнішим питанням вивчення цієї теми є питання, пов’язане із розробкою трудових нормативів. Цей матеріал досить повно розкрито [1, с. 66—89].

Слід звернути увагу на такі ключові моменти: хто займається створенням нормативних матеріалів, та які вихідні дані використовуються при цьому? Яка послідовність роботи щодо створення нормативів (етапи розробки)? У чому полягає суть кожного з шести етапів? Особливу увагу слід звернути на приклади, наведені у рекомендованому підручнику, методику здійснення розрахунків, що допоможе впоратись з індивідуальними завданнями на практичних заняттях, зокрема під час виконання контрольної роботи студентів заочного факультету.

Практичні заняття

Програмою навчального курсу на практичні заняття відведено 4 години.

Заняття (2 год)

Мета: Ознайомитись з класифікацією нормативних матеріалів; з’ясувати порядок їх установлення і використання; навчитись розраховувати алгоритми нормативної тривалості, обумовленої різними факторами.

1. Нормативні матеріали з праці та їх класифікацію (подати блок-схемою).

2. Порядок розробки нормативних матеріалів з праці (подати структурно-логічною схемою).

3. Використання на підприємствах нормативів для укрупненого нормування праці робітників. Зробити класифікацію і невеликий опис методики нормування за допомогою цих нормативів (бажано навести конкретний приклад).

4. Нормативи для мікроелементного нормування (приклад розрахунку й опис).

5. Впровадження нормативів з праці на підприємстві (невеликий опис етапів).

6. Оформити практичну роботу і захистити у викладача.

Заняття (2 год)

Мета: Детально ознайомитись із змістом кожного з етапів створення нормативних матеріалів; навчитись користуватись різними методами обробки результатів.

Завдання:

1. Ознайомитись з основними етапами графоаналітичного методу обробки нормативних матеріалів (зробити невеликий опис алгоритму).

2. Ознайомитись з порядком обробки результатів за допомогою методу найменших квадратів.

3. Розрахувати нормативну залежність для двох факторів на елемент операції за допомогою зазначених вище методів, порівняти результати і зробити висновки (дані даються викладачем). Зразок розрахунків у [1, с. 75—85].

4. Оформити практичну роботу і захистити у викладача.



Термінологічний словник

Нормативні матеріали — комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці аналітично-розрахун­ковим методом.

Нормативи режимів роботи устаткування — кількісні характеристики технологічних верстатів або іншого технологічного устат­кування (агрегати, апарати).

Нормативи часу — такий вид нормативів, за допомогою яких визначається тривалість виконання окремих складових норм часу — підготовчо-завершального, основного, допоміжного, обслуговування робочого часу і часу перерв на відпочинок та особисті потреби робітника.

Нормативи обслуговування — нормативи, за допомогою яких визначається кількість об’єктів, що підлягають обслуговуванню пев­ною кількістю працівників.

Нормативи чисельності — нормативи, за допомогою яких визначається кількість працівників, достатня для якісного виконання певного обсягу робіт або функцій.

Нормативи підлеглості — нормативи, призначені для визначення співвідношень між кількістю керівників та їх підлеглих працівників.

Загальнопромислові нормативи — нормативи, які дають змогу встановити різні види норм (часу, обслуговування, чисельності) при виконанні однакових трудових процесів на підприємствах різних галузей промисловості.

Галузеві нормативи — нормативи, які дають змогу встановити різні види норм (часу, обслуговування, чисельності) при виконанні однакових трудових процесів тільки на підприємствах однієї конкретної галузі.

Місцеві нормативи — різновид нормативів, які враховують організаційно-технічні умови виконання робіт на конкретному підприємстві.

Мікроелементні нормативи — нормативи, які дають змогу встановити тривалість трудової операції, що виконується, на основі визначення тривалості окремих трудових рухів.

Нормалі часу — різновид нормативів, які визначають тривалість операції, що виконується, на основі визначення тривалості окремих трудових дій.

Елементні нормативи — різновид нормативів, які визначають тривалість трудової операції що виконується, на основі визначення тривалості окремих трудових прийомів.

Типові нормативи — різновид укрупнених нормативів, за допомогою яких визначаються норми часу на виготовлення типових деталей.

Єдині нормативи — різновид укрупнених нормативів, за допомогою яких визначаються норми часу на комплекси робіт, що мають чітко визначений регламент.

Етапи створення нормативних матеріалів — окремі частини процесу розробки нормативів, які здійснюються у визначеній послідовності й обов’язково в повному обсязі.



Навчальні завдання

Відповідно до плану практичних занять з теми 4 проводяться індивідуальні навчальні завдання з метою закріплення теоретичних знань.

Заняття (2 год)

Завдання 1

1. Назвіть головні передумови застосування нормативних матеріалів.

2. Охарактеризуйте один з методів створення нормативів.

3. Які ви знаєте системи мікроелементних нормативів?

Завдання 2

1. Назвіть головні вимоги, яким мають відповідати нормативні матеріали.

2. Розкрийте зміст першого етапу розробки трудових нормативів.

3. Що ви розумієте під терміном «прогресивність» нормативів?

Завдання 3

1. На які роботи, що підлягають нормуванню, розповсюджуються міжгалузеві нормативи?

2. Розкрийте зміст другого етапу розробки трудових нормативів.

3. Що ви розумієте під терміном «динамічність» нормативів?

Завдання 4

1. Дайте визначення терміну «трудовий норматив».

2. Розкрийте зміст третього етапу розробки трудових нормативів.

3. Що ви розумієте під терміном «комплексність» нормативів?

Завдання 5

1. Розкрийте сутність нормативів режимів роботи устаткування.

2. Розкрийте зміст четвертого етапу розробки трудових нормативів.

3. Що ви розумієте під терміном «точність» нормативів?

Завдання 6

1.  Які ви знаєте нормативні матеріали за їхніми видами?

2. Розкрийте зміст п’ятого етапу розробки трудових нормативів.

3. Що ви розумієте під терміном «відповідність» нормативів?

Завдання 7

1. Які ви знаєте нормативні матеріали за сферою їх застосування?

2. Розкрийте зміст шостого етапу розробки трудових нормативів.

3. Які організації займаються створенням нормативних матеріалів?

Заняття (2 год)

Завдання 1.

Для розробки нормативів допоміжного часу на встановлення деталі при виконанні токарної операції як важливий чинник прийнята маса деталі. Діапазон змін цього чинника коливається між 0,5… 20 кг. Визначте необхідну кількість вимірів та інтервал між суміжними значеннями Ф_max до Ф_min.

Завдання 2.

При розробці нормативів штучного часу на виконання свердлильних робіт за впливовий чинник прийнята глибина свердління від 6 мм до 80 мм. Визначити необхідну кількість вимірів чинника, інтервал між суміжними значеннями за умови, що залежність норм штучного часу від глибини свердління мінімальна.

Завдання 3.

При розробці нормативів для нормування праці технологів-нормувальників щодо розрахунків технологічних режимів обробки деталей на металорізальних верстатах за впливовий чинник прийнята кількість розрахункових операцій, необхідних для обчислення найвигідніших режимів роботи устаткування. Діапазон зміни коливається від 10 до 70 обчислень на технологічну операцію. Визначте всі значення чинника з урахуванням того, що залежність має не лінійний, а ступеневий характер.

Завдання 4.

Визначте алгоритм нормативної залежності й побудуйте нормативну лінію на основі обробки хронометражних вимірів виконання слюсарної операції «зчищення задирок і притуплення гострих країв» за допомогою плоского напилка. Впливовим чинником прийнята довжина країв.

Довжина — Х (мм) — 20; 80; 140; 200; 260; 320; 370; 440.

Тривалість — Y (мм) — 0,15; 0,4; 0,55; 0,7; 0,83; 1,02; 1,16; 1,4.

Залежність має лінійний характер.

Завдання 5.

Побудуйте нормативну лінію методом найменших квадратів, використовуючи вихідні дані завдання 4.

Завдання 6.

Визначте графоаналітичним методом нормативну залежність витрат часу (Y) на переміщення каретки суппорта токарного верстата залежно від довжини переміщення (Х) на основі хронометражних спостережень за роботою токаря.

Довжина переміщення — Х (мм) — 100; 200; 400; 600; 800.

Затрати часу — Y (мм) — 0,05; 0,065; 0,11; 0,16; 0,21.

Нормативна залежність має лінійний характер.