- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура.
- •2. Кіммерійці, скіфи, сармати та інші народи на українських землях. Грецька колонія Північного Причорномор’я.
- •3. Східні слов’яни: походження, розселення, соціально-економічний розвиток і культура. Початки державності.
- •4.Утворення Київської Русі. Основні етапи її розвитку.
- •5. Політичний і суспільний устрій Русі-України.
- •6. Причини та наслідки занепаду Київської Русі.
- •7. Формування Галицько-Волинського князівства. Суспільні відносини в державі.
- •8. Діяльність князів Романа та Данила. Розквіт Галицько-Волинської держави.
- •9. Зовнішня політика та значення Галицько-Волинської держави.
- •11.Політичний лад економічний розвиток українських земель за Литовської доби.
- •12.Кревська унія.
- •13. Укр. Землі в складі Речі Посполитої.
- •14. Загарбання турками і татарами Південної України і їх наслідки на інші українські землі (друга половина 15 ст.)
- •15. Берестейська церковна унія та її наслідки.
- •18. Соц.-економ. Розвиток в Україні в 2-ій половині 16- поч. 17 ст. Посилення феодальної експансії Польщі.
- •19. Укр. Козацтво в 2ій половині 16 ст. У першій половині 17.Ст.
- •20.Розгортання нац.-визвольної війни в 1648-1649рр. Зборівський мир.
- •20.Утворення Укр. Гетьманської держави
- •22. Воєнно-політичні події 1650-1653 рр.
- •23.24.Українсько-московська державна угода 1654 р.
- •25.Боротьба старшинських угруповань за владу після смерті б.Хмельницького. Гетьманування і. Виговського, ю. Хмельницького.
- •26. Україна за часів руїни.
- •27.Війна Росії з Польщею. Андрусівським договір 1667р. Територіальне розчленування України.
- •28. Відновлення козаччини на правобережній України в середині 80х рр. 17 ст. С.Палій
- •29. Гетьманщина на початку 18 ст. Гетьман Іван Мазепа.
- •30.П.Орлик та його конституція 1710р.
- •31. Наступ царизму на автономію України. Кінець гетьманщині та козацького устрою.
- •32. Соціально-економічний розвиток Лівобережної та Слобідської України у 18 ст. Юридичне оформлення кріпосного права.
- •33. Розвиток економіки на правобережжі та західноукраїнських землях у 18 ст. Захоплення західноукраїнських земель Австрією.
- •34. Політика Австрійської монархії на західноукраїнських землях в кінці 18 - першій половині 19ст.
- •35. Політичне становище і соціально-економічний розвиток східноукраїнських земель у першій половині 19 ст. Колоніальна політика царизму щодо України.
- •36.Відродження української національної свідомості у першій половині 19 ст. Історичне значення творчості т.Г.Шевченка. Кирило-Мефодіївське братство.
- •37. Суспільно-політичний рух в західноукраїнських землях в першій половині 19 ст. Гурток ,,Руська Трійця ,,
- •38. Український соціально-політичний рух у другій половині 19 ст.
- •39.Проведення реформи 1861р в російській Україні, її особливості і наслідки.
- •40.Реформи в Російській імперії в 60 - 70-х рр. 19 ст. Та впровадження на Україні.
- •41. Соціально-економічний розвиток українських земель в другій половині 19 - на початку 20 ст.
- •42.Активізація національно-визвольного руху в Україні на початку 20 ст.
- •43.Українські партії на початку 20 ст., їх програми, стратегія, тактика.
- •44. Україна в роки і с.В.
- •45. Політичне становище в Україні після повалення царського режиму. Організація і діяльність Центральної ради. Проголошення Української Народної Республіки.
- •46.Зовнішня політика унр. Берестейській договір та його наслідки.
- •47. Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика.
- •48. Кінець гетьманату, утворення уряду Директорії та його діяльність.
- •49. Зх. Укр. Землі в 1918 р. Утворення зунр. Петрушевич.
- •50.Відновлення радянської влади в Україні в 1919р. Селянсько-повстанський рух.
- •51. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •52.Перехід до нової економічної політики та її здійснення в Україні.
- •53. Утворення срср. Статус України в складі Радянського союзу.
- •55. Причини та наслідки голоду в Україні 1932-1933 рр.
- •56.Політика українізації та коренізації: суть, причини, наслідки.
- •57. Сталінський терор проти укр. Народу в 20-30 рр. Хх ст
- •58. Проведення сталінської політики воєнного-комуністичного штурму в Україні: результати, наслідки.
- •59. Українське питання в міжнародних стосунках напередодні Другої світової війни. Пакт Молотова-Ріббентропа і українські землі. Похід червоної армії в західну Україну.
- •60. Німецько-фашистський окупаційний режим в Україні. Радянський партизанський рух і більшовицьке підпілля.
- •61. Український національно-визвольний рух в роки Другої світової війни. Оун і упа.
- •62. Заснування організації українських націоналістів оун. Розкол в оун. А.Мельник, с.Бандера.
- •63. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Політичні наслідки Другої світової війни та українське питання.
- •64. Україна після 2 с.В Перехід до мирного будівництва.
- •65. Повоєнний сталінський режим в Україні, репресії 40-50 рр.
- •67.Наростання кризових явищ в соціально-економічному, політичному і культурному житті Радянської України в другій половині 1960-х - першій половині 80-х років.
- •68.Національне питання в Радянській Україні в 60-х першій половині 80-х років. Дисидентський рух і його придушення.
- •69. Курс на перебудову: плани та реальності його здійснення в Україні.
- •70.Проголошення незалежності України. Розпад срср.
- •4.19.6. Прийняття Верховною Радою урср _Декларації про державний суверенітет України
- •71.Суперечності в політичному і соціально-економічному розвитку України в умовах незалежності.
- •72.Визнання Української держави світовим співтовариством. Міжнародне співробітництво незалежної України. Взаємодія з членами снд.
- •1. Поява людини й первісні форми співжиття в Україні. Трипільська культура
47. Гетьманський переворот. Павло Скоропадський. Гетьманський уряд та його політика.
В листопаді 1917 р., після того як держави Антанти навіть не відповіли на пропозицію про мирні переговори, Раднарком Росії розпочав їх з Німеччиною та її союзниками. Переговори проходили в Брест-Литовську. Німеччина запросила і представників Центральної Ради, делегацію якої очолив В. Голубович.
Визнавши Україну самостійною державою, Німеччина 27 січня 1918 р. підписала з нею окрему угоду, обіцявши разом зі своїми союзниками сприяти примиренню Москви та Києва. Крім того, таємним договором з Австро-Угорщиною передбачався поділ Галичини на українську та польську частини. Україна, зі свого боку, зобов'язувалася до кінця літа 1918 р. поставити Німеччині та Австро-Угорщині 1 млн тонн хліба та іншої продукції. Для забезпечення необхідного порядку Німеччина та Австро-Угорщина обіцяли Україні військову допомогу.
Через два місяці після брестських переговорів Україна була звільнена від більшовицьких військ. Центральна Рада повернулася до Києва. Заможні селяни, землевласники вимагали від влади визнання приватної власності на землю. Але Центральна Рада, в якій досить сильними були соціалістичні та навіть пробільшовицькі позиції, не бажала задовольнити ці вимоги. Голова Генерального секретаріату В. Винниченко взагалі пропонував заарештувати деяких членів уряду, проголосити Раду робітничих та селянських депутатів і провести нові вибори до ЦР. Такою була ситуація в керівництві Центральної Ради. Непорозуміння виникли також між українською та німецькою сторонами у зв'язку з виконанням господарських зобов'язань, передбачених договором між двома державами. Все це негативно впливало на внутрішньополітичну ситуацію в Україні. Невдоволення владою ставало дедалі сильнішим.
29 квітня 1918 р. в Києві зібрався Хліборобський конгрес, в роботі якого взяли участь майже 8 тис. делегатів, переважно селян. Учасники конгресу рішуче засуджували політику Центральної Ради, її соціалістичні експерименти, вимагаючи поновлення приватної власності на землю та утворення міцної державної влади у формі історичного гетьманату. Присутні одноголосне обрали на гетьмана П. Скоропадського. Того ж дня в соборі св. Софії єпископ Никодим миропомазав гетьмана. Отож Центральна Рада, проіснувавши тринадцять з половиною місяців, припинила своє існування.
П. Скоропадський сконцентрував у своїх руках практично всю повноту влади, розпустив Центральну Раду й ліквідував Українську Народну Республіку: країна стала називатися Українською Державою. Гетьман оприлюднив два програмних документи - «Грамоту до всього українського народу» і «Закони про тимчасовий державний устрій України». У сфері соціальної політики ставилося за мету поновити приватну власність на землю і передати її колишнім володарям. Були зміцнені державний бюджет, українська валюта. Відновилося міське й земське самоуправління.
Одним з найвизначніших досягнень гетьманату П. Скоропадського було енергійне національно-культурне будівництво. За дуже короткий час і в дуже складних умовах було відкрито майже 150 україномовних гімназій. У Києві та Кам'янці-Подільському постали українські університети. Почали працювати Українська Академія наук, національний архів, національна бібліотека. За безпосередньої участі академіка А. Кримського в Києві діяв Близькосхідний інститут. У жовтні 1918 р. засновано Київський інститут удосконалення лікарів як лікувально-навчальний заклад професійної спілки лікарів міста.
Без перебільшення можна стверджувати, що жодна інша влада всього періоду українських визвольних змагань не зробила в царині зовнішніх зносин стільки, скільки зробив гетьманський уряд. Відносини з державами Центрального блоку залишалися головним пріоритетом зовнішньої політики. Разом із тим на відміну від Центральної Ради Українська Держава прагнула до розбудови взаємин з радянською Росією, іншими новими державами, що виникли на теренах імперії Романових. Здійснювалися кроки, спрямовані на встановлення дружніх відносин із державами Антанти та нейтральними європейськими країнами. 14 червня 1918 р. був прийнятий закон «Про посольства 1 місії Української Держави». Новий закон від 6 листопада 1918 р. поширив дислокацію українських консульських установ на 22 країни та окремі регіони. Що ж до дипломатичних зносин, то вони існували з 12 країнами Європи.
Характерною рисою кадрової політики гетьманату в цій сфері було те, що на відміну від попереднього періоду вона була майже позбавлена ідеологізації, вузькопартійного впливу. Основний акцент робився на професійній підготовці, фаховому рівні, принциповості та патріотизмі працівників зовнішньополітичного відомства Української Держави. Міністрами закордонних справ Української Держави гетьмана П. Скоропадського були М. Василенко, Д. Дорошенко, Г. Афанасьєв.
Європа і світ у цей період більше стали знати про Україну як незалежну, самостійну гетьманську державу. Однак у самій Україні П.Скоропадський не користувався таким авторитетом. Він не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості українських політичних партій. Провідні держави світу замість реальної допомоги українській справі, як правило, обмежувалися риторикою.
Дедалі складнішою ставала внутрішня обстановка. Розколовся Союз хліборобів-власників: менша його частина вимагала забезпечення незалежності України, більша ж - виступала за федерацію з Росією. Активно діяли русофільські партії. Наростало невдоволення залежністю гетьманського уряду від німців. Основна маса селянства не підтримувала владу. Мало кому подобалася орієнтація П.Скоропадського на білогвардійську Росію, на монархію. Все це підготувало грунт практично для загальнонаціонального невдоволення.
І політичні опоненти гетьмана скористалися такою ситуацією. В. Винниченко і С. Петлюра, керівники Української соціал-демократичної партії, заснували опозиційний Український національний союз. Свою роль відіграли тут і революційні події листопада 1918 р. в Німеччині, де була повалена монархія. 14 листопада 1918 р. політичні партії України створили в Києві верховний орган республіки - Директорію - під проводом В. Винниченка та С. Петлюри. Почалися дії проти гетьманських військ. 14 грудня 1918 р. П. Скоропадський залишив Київ.
Отже, поряд із серйозними помилками та прорахунками, про які вже йшлося, гетьманська держава зробила й чимало корисного. Це стосується і економіки, і науки, і культури, і зовнішніх зносин. Було встановлено українську грошову систему, засновано банки. Чималі досягнення зроблені у сфері підготовки національних кадрів. Дуже важливими були судові реформи. Виключного розмаху досягла українська видавнича справа. І все це, не забудьмо, відбулося в надзвичайно складних міжнародних і внутрішніх умовах протягом семи з половиною місяців 1918 р.